«Зоряні війни» залишаються фантастикою. Космічний тероризм – стає реальністю

Враховуючи той факт, що зараз в космос дуже активно входять різного гатунку приватні структури, загроза космічного тероризму може зростати.

Понад шість десятиліть тому людство радісно вітало себе з початком космічної ери. Радісно, бо перші  «біп-біп» з космічної кульки з антенами сприймалися як звуки переможного маршу людського генія.

Правда, майже одночасно з’явився і вислів, що став крилатим-«завоювання космосу».

Втім, здавалося, що «завоювання» – просто звичне кліше. Щось на кшталт «підкорення» пустель, річок, Арктики та Антарктики, та, щоб не розмінюватися на дрібниці – природи в цілому.

Чим відплатить природа за «підкорення» – вже бачимо. А до чого призвело «завоювання» космосу?

«ПіК» пропонує Вашій увазі продовження багаторічної дискусії з проблеми «Суспільство протидіє тероризму».

Продовження, бо нещодавно ми публікували для когось, можливо, несподіване, нове бачення проблем: «Замінована Україна: поля, на яких жнивує смерть» та «Проблеми не другого плану», якими поділилися Члени експертної ради МГО зі статусом учасниці діяльності Ради Європи «Міжнародна Антитерористична Єдність» (МАЄ).

Сьогодні –про Космічний тероризм, проблеми та шляхи вирішення  – тези

Фролова Валерія Федоровича, доктора технічних наук, доцента, Почесного працівника та ветерана космічної галузі України, Члена експертної ради МАЄ.

Минуло 63 роки з  «початку космічної ери». За цей період членами світового космічного клубу стали сотні держав. На різні орбіти було запущено десятки тисяч супутників різноманітного призначення.

Супутники здатні вирішувати широкий спектр завдань, а саме: дистанційне зондування Землі, визначення погоди, забезпечення роботи навігаційних систем, мобільний зв’язок, Інтернет тощо. Неможливо  уявити життя без тих благ, які нам дає Космос. Але, разом з розвитком ракетно-космічної техніки, виникають і проблеми, які країни-члени космічного клубу не завжди готові вирішувати. Це стосується в першу чергу країн-лідерів: США, Російської Федерації, Китаю, Японії, Індії, держав, які входять до складу Європейського космічного агенства, та Держави Ізраїль.

Більшість з них мають по декілька космодромів та потужну ракетно-космічну галузь.

Одна з головних проблем, яка вже сьогодні стає перед усім світом і в першу чергу – перед країнами-членами космічного клубу – це проблема космічного тероризму.

Існує ще низка  проблем, а саме проблема космічного сміття, якого на нижніх (~ 80 %), середніх (~ 15 %), геостаціонарних (~ 5 %) орбітах накопичилось майже 10 000 тонн. Це залишки ступенів ракет-носіїв, паливні баки, супутники, які закінчили свій життєвий цикл.

Слід визначити, що життєвий цикл супутника складає 5–8 років. Після цього він стає космічним сміттям та вільно обертається навколо Землі зі швидкістю 7–8 км/сек та постійно зіштовхується з іншими супутниками (як з діючими, так і з тими, що вже закінчили свій життєвий цикл). Все це призводить до постійного збільшення щільності уламків, які утворюються при зіткненні супутників та залишків ракет-носіїв. Цей процес описав видатний американський вчений Д. Кесслер, ім’ям якого названий цей каскадний ефект. На жаль, на сьогодні у світі не існує методів та засобів вирішення цієї проблеми, хоча роботи в цьому напрямі проводяться – як в розвинених країнах, так і в Україні. Саме в КБ «Південне»  та Інституті технічної механіки (м. Дніпро) розглядається можливість застосування тросових систем на основі електродинамічних ефектів для боротьби з космічним сміттям. Але, крім зазначеної проблеми, існує ще одна – дуже важлива.

Для розвитку ракетно-космічної техніки знадобилися джерела енергії великої потужності. Перспективними, для вирішення цієї проблеми, були визначені ядерні реакторні джерела енергії, які дали можливість суттєво підвищити енергетичні можливості космічних об’єктів (супутників). США та Радянський Союз вже на початку 70-х років двадцятого століття почали виготовляти та ставити на борт супутників ядерні енергетичні установки. Перша в світі ядерна енергетична установка була застосована на космічному апараті Snapshot (SNAP-10A), який вже третього квітня 1965 року був виведений на орбіту висотою 1300 км. На цьому апараті стояв реактор на теплових нейтронах U-235. Теплова потужність реактора складала 40 кВт. Реактор пропрацював на орбіті 43 доби (до шістнадцятого травня 1965 року). Після цього цей супутник став космічним сміттям, який і по це час обертається навколо Землі на висоті 770 км.

Радянський Союз також проводив дослідження в цьому напряму та вже в 1964 році була виготовлена ядерна установка «Ромашка», яка в 1965 році пройшла всі випробування, але так і не була застосована в космосі. Наступною була установка «Бук». Ця установка застосовувалася на радянських космічних апаратах та виготовлялася до 1991 року серійно для низькоорбітальних космічних апаратів. Після цього роботи по модернізації цих установок продовжували: «Топаз», «Тополь», «Єнісей». В Радянському Союзі в період з 1970 по 1988 рр. було запущено 31 космічний апарат з ядерними установками. У даний час на висотах 700–1000 км знаходиться 29 космічних апаратів з ядерними енергетичними установками типу «БУК», та на висоті 800 км – два космічні апарати з ядерними установками «Топаз», тобто всі апарати (за виключенням «Космос-954», який 24 січня 1978 року впав неподалік острова Шарлотта (Канада), залишивши слід радіоактивного зараження довжиною 800 км).

США запустили 33 космічні апарати з ядерними енергетичними установками, які також залишаються на низьких та середніх орбітах. Перша аварія сталася 21 квітня 1967 року, коли навігаційний супутник «Транзит – SBN-3» з ядерною енергетичною установкою зруйнувався на висоті 45 км та згорів, викинувши в атмосферу 950 г плутонію-238 загальною активністю 17000 Кі. Це в 20 разів перевищило вихід радіонуклідів на Чорнобильській АЕС. Найбільшу загрозу для людства представляв космічний зонд «Кассіні» (США), запущений в жовтні 1997 року. На його борту було три радіоізотопні генератори з 32,7 кг плутонію-238. У серпні 1999 року на шляху до Сатурну він пролетів на відстані 500 км від Землі. Якби трапилася аварія, все населення Землі могло отримати радіоактивне ураження.

Третім фактором загальної небезпеки людства являється непорядність деяких країн-членів космічного клубу щодо використання своїх зобов’язань стосовно Міжнародного космічного права.

Це пов’язано з тим, що супутники, які розташовані на геостаціонарній орбіті, знаходяться на відносно недалекій відстані. Ця відстань складає не більше 1–1,5°. Щільність знаходження супутників така, що хибний маневр може призвести до аварії або катастрофи супутників(зазначимо, що багато супутників (~30–40 %) є розвідувальними.

Такий випадок був зареєстрований, коли супутник Російської Федерації на дуже невелику відстань наблизився до супутника Франції, зробивши надто небезпечний маневр та ледь не зіткнувся з ним. Це було зроблено з метою копіювання інформації. Фахівці однозначно класифікували це як реальний прояв космічного тероризму державного рівня.

А враховуючи той факт, що зараз в космос дуже активно входять різного гатунку приватні структури, загроза космічного тероризму може зростати.

Мною визначено лише три напрями небезпеки, з якими людство буде постійно зустрічатися. Тому країнам-членам космічного клубу потрібно пильно слідкувати за проявами космічного тероризму та давати цим випадкам певну відсіч.

Якщо сформулювати, що вважається космічним тероризмом, то це поняття пов’язане з незаконним захопленням діючих у космосі космічних апаратів, які виконують завдання тієї чи іншої держави, пов’язані із забезпеченням завдань управління, навігації, життєзабезпечення на Землі. На сьогодні телекомунікаційні системи з Космосу мають можливість здійснювати контроль за діями військ, впливати на роботу об’єктів ядерної промисловості, авіа- та залізничного транспорту, тобто контролювати всю інфраструктуру країни. Це говорить про те, що Міжнародне космічне право повинне виконуватися усіма суб’єктами космічної діяльності.

Підбиваючи підсумки, виокремлю наступне. Космос є невід’ємною складовою цивілізованого життя всього людства, без якого не можливо уявити наше сьогодення. Космічні дослідження вже сьогодні мають комерційну складову. Розвинені країни в космічні дослідження вкладають мільярди доларів, реалізуючи величезні програми та забезпечуючи людству комфортне життя.

Разом з цим, деякі країни не завжди добропорядно поводять себе у космічному просторі, порушуючи Міжнародні договори щодо освоєння космічного простору. Ці порушення мають ознаки космічного тероризму і недопустимі в сучасному світі.

Людство повинне знати, що Космос – це не приватна власність однієї чи декількох країн, а є власністю всіх людей, що живуть на планеті Земля.

В ООН та її Комітеті по Космосу необхідно провести слухання щодо  космічного тероризму, яке несе загрозу не тільки космічній інфраструктурі, а й життю всіх людей на планеті Земля.

До сказаного паном В.Ф.Фроловим ми додамо: на наше глибоке переконання, ініціатором таких слухань має виступити космічна держава-Україна, Україна, яка зазнала агресії з боку іншої космічної держави, окупантки та руйнівниці міжнародого права, Україна, яка не захищена від терористичних зазіхань ще й з Космосу.