Зігзаги «скрєпомислія»: сміття в головах — злочини в діях
Найганебніший феномен сучасності — так звані духовні, моральні, ідеологічнні засади сучасного російського суспільства.
Намагаючись ще раз осмислити суть і мотиви неспровокованої, повномасштабної війни рф проти України, знову зіштовхуюсь із запитанням: “Чого в ній, в цій війні, більше — повного безглуздя? Російського бидляцтва? Чи чистої води дурисвітства з боку тих, хто її розв’язав?” Зрозуміло, що в ній в повній мірі більше ніж досталь намішано всього із вищеперерахованого і крім почуття глибокого презирства та мерзенності до її творців з боку українців та всіх притомних людей світу вона викликати не може.
Військова наука вчить — щоб здолати ворога, про нього потрібно знати все. Про його сильні та слабкі сторони, про його резерви та потенціал, про спосіб його мислення та на які цінності він опирається. Він — наш ворог. Спробую зупинитись саме на цій складовій портрета загарбника-вбивці, якій попер на наші землі рік тому назад, руйнуючи, калічачи, вбачаючи все живе, що трапляється йому на очі.
Звісно, що формат коротенького есе не дає можливості всебічного, всеохоплюючого дослідження цього ганебного феномену — так званих духовних, моральних, ідеологічних засад сучасного російського суспільства. Буду описувати та оцінювати тільки деякі складові частини цього чудовиська. Гадаю і цього буде досить, бо за що не візьмись все виглядає дико, абсурдно, нелогічно.
Наприклад, візьмемо таке явище, як приватна армія під назвою Вагнер. Кому із них прийшло в голову, тоді, коли вони розв’язали “священну війну” проти “українського фашизму, нацизму та ультра націоналізму”, коріння якого, як вони стверджують, витікають із часів ІІ Світової війни, тобто “співробітництва УПА з військовою потугою Гітлера”, надіслати своїх професіональних військових вбивць до України під іменем цього німецького композитора? До речі, улюбленого композитора фюрера. А якщо заглянути у Вікіпедію та поцікавитись особою цього, безумовно, надзвичайно талановитого німецького композитора другої половини ХІХ століття, то ми прочитаємо: “містицизм та ідеологічно забарвлений антисемітизм Вагнера вплинули на німецький націоналізм початку ХХ століття, а в подальшому на націонал-соціалізм, що оточило його творчість культом, який в деяких країнах (особливо в Ізраїлі) викликав антивагнерівську реакцію після ІІ Світової війни”. Та хто тоді фашист, неонацист, яким чином взагалі тут Вільгельм Ріхард Вагнер тулиться до військових найманців російського походження, руки яких по лікоть в крові після злочинів в Сирії, ряді африканських країн, у нас, в Україні? Може тому, що кремлівський керівник свого часу був на специфічній роботі в Німеччині і це якось через десятиліття та невидимі простим людям стежки пересіклось, переплелось і проросло в ХХІ столітті? Не знаю, не знаю. Але факт є факт. “Доблесні” вагнерівські війська під Бахмутом і Соледаром активно собі напрацьовують на Гаагу, затягнувши у цю злочинну авантюру ще й власний кримінальний компонент. Це — дуже по-російськи, по-неоросійськи, якщо бути точним.
Наступна скрєпа, яка зцементувала сучасну русь. Це — тотальне паплюження, свідомо-показове недотримання, а по суті руйнування сучасного міжнародного права. Для них — цей кодекс поведінки світового співтовариства як червона ганчірка для відомої тварини. Починаючи із самого верху, продовжуючи телевізійними лайнорозбризкувачами хто тільки не вправлявся, щоб витерти свої брудні черевики об цю матерію.
Давайте і тут розбиратись. Ніхто, ніколи, нікому не казав, що сучасне міжнародне право це – панацея від усіх глобальних світових хвороб. Воно є таким, яким є сам світ. Могутнім і уразливим, ефективним і малопродуктивним, життєво-необхідним і таким, якого часто оминали і порушували і скоріше всього будуть порушувати. Немає в світі жодної країни, насамперед, якщо з дипломатичної точки зору називати зіркових світових учасників світового ансамблю — постійних членів РБ ООН, яка б його не порушувала. Свідомо, чи несвідомо, з поясненням обставин які примушувала її це робити, або без таких пояснень, але безгрішним є один тільки Всевишній. Але жоден порушник не робив це так настирливо, цілеспрямовано, у спосіб, який виключає будь які можливості повернення у його лоно, як це робить сучасна рф. І знову ж таки із логікою, яка не піддається ніякому поясненню. Адже, апологетезація Сталіна, всього радянського минулого, “миролюбної” зовнішньої політики СРСР і всього того що зараз є ментально ціннісним в головах росіян і все те, що їх керівники виробляють із прийнятими правилами світової поведінки теж ніяк не сходиться. Адже їх кумири — Сталін, Вишинський, Молотов — саме вони стояли біля витоків сучасного МП, їх підписи (фігурально) стоять під Статутом ООН, який є його ядром і основним джерелом. Як же так можна брутально топтатись по політико-правовій спадщині улюблених вождів минулого?
Наступна скрєпа — “збирання” російських земель. “Крим наш” і “Азовське море теж уже наше”, – тішаться вони і згадують Петра І, який їм це все заповідав. Мені здається, той цар, перший російським імператор заповідав в основному дещо інше. А саме — іти в Європу, інтегруватись із своїми розвинутими сусідами, у них вчитись як будувати кораблі, робити гармати, взагалі розвивати науку і паралельно стригти бороди і не сякатись в них, а носити при собі носові хусточки. І тут повна нестиковка. Знову спостерігаємо абсолютну технологічну залежність від колективного Заходу в автомобілі та авіабудуванні, в новітніх космічних технологіях, якісній медичній апаратурі та препаратах і т.д. і т.п. Куди не кинь — клин. Я вже якось писав про того ж одіозного соловйова – поклади перед цим “обличчям” нації 100 доларів і сто російських рублів. Вгадайте, що він хапне? Але писок буде при цьому продовжувати клясти Америку. На таке не кожен здатний.
До чого все ведеться? Бліц-кріг — йок. Зараз вони хочуть загнути нас “у 38 корейську паралель”, яка віддасть їм “назавжди” Крим, Донбас, Приазов’я, а відтак цирконій, каолін, кобальт, марганець, вугілля і багато-багато іншого, як вони мріють добра. Але ця “паралель”, перетвориться для них у таку натягнуту тетяву, розпрямляння якої неодмінно приведе до приведення у порядок політико-географічної мапи цієї частини європейського континенту. Зіштовхнувшись, дві сили — Добра і зла, неодмінно, згідно із законами фізики, розійдуться, віддаляться одна від одної. Зло — отримає своє. Ми — своє. Впевнений, всі народи і народності, які складають українську політичну націю дадуть собі раду. І українці, і росіяни, і євреї і всі-всі-всі і ті ж занепокоєні чимось угорці, які сьогодні створюють напругу не тільки по вісі Будапешт-Київ, але і дипломатично чубляться з Бухарестом та Братиславою, знайдуть спільну мову в єдиній, могутній, європейській державі, назва якої Україна. Інакше просто бути не може.
Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України
