Зеленка із тюремної аптечки: чому політиків обливають саме цією сакральною рідиною

Молодик, який пригостив Яценюка з Турчиновим зеленкою в обличчя, виявився раніше судимим. Тому знає про зеленку те, про що пересічні громадяни навіть не здогадуються…

Прес-служба МВС похвалилася, що харківські правоохоронці вже встановили особистість людини, яка 11 лютого облила Яценюка та Турчинова «зеленою речовиною». Хуліганом виявився 32-річний раніше судимий харків’янин.

Дійство відбулося у холі харківської Центральної клінічної лікарні «Укрзалізниці», куди бютівські лідери прибули навідати ув’язнену Юлію Тимошенко. Головною мішенню «зеленкометателя» став Яценюк – який, до його чести сказати, досить швидко оговтався від несподіванного перетворення на Фантомаса і на виході з лікарні вже виблискував перед камерами белозубою посмішкою на напівзеленому обличчі. Натомість, роззлючений Турчинов, котрий теж потрапив під роздачу – хоч і не так фатально – порадив Допі і Гепі самим звернутися до лікаря. «Я вважаю, тут потрібно писати заяву до психіатра, щоб підлікував тих, хто позорить Харків, перебуваючи на посаді губернатора та мера», – цитує Турчинова «Цензор».

http://www.youtube.com/watch?v=6ZO-R9ZIC9M

Харківське ноу-хау

Зазначимо, що обливання зеленкою останнім часом перетворилося на своєрідний тренд: свого роду візитну картку українських публічних скандалів. Двічі «обеззаражували» Юрія Луценка (обидва рази – у Харкові), дві порції зеленки з різницею у рік отримав Арсен Аваков (знов-таки ж у Харкові), після виходу з фракції ПР публічно позеленіла Інна Богословська (біля Верховної Ради у Києві). Але безперечним рекордсменом був і залишається Сергій Власенко, якого «доброзичливці» обливають зеленим діамантовим у середньому раз на три місяці. Не в останню чергу адвокат Тимошенко може завдячувати цій сумній честі регулярним подорожам до Харкова – міста-законодавця «зеленочної» моди у вітчизняних політичних скандалах. «Це ноу-хау – з нашого міста, – пояснив Інтернет-виданню Trust.ua один з організаторів харківського Майдана Володимир Чистилін. – Гадаю, і замовники, і виконавці – з Харкова. А зеленку, я гадаю, використовують тому, що це дешево і легко пронести. Зеленка знаходиться у маленькому флаконі, і навіть якщо з нею випадково спіймають, провокатор може сказати, що він подряпався і зеленка потрібна йому самому».

До речі, той же Чистилін стверджував, що його активісти впізнали жінку, яка облила Луценка на харківському Майдані: це виявилася та сама «зеленочниця», яка свого часу обливала Авакова. Тож, якщо харківські активісти мають рацію, то можна припустити, що за більшістю інцидентів з зеленкою дійсно стоять одні й ті ж люди. Тим більше, що максимум що за це діяння можна отримати від правоохоронних органів – це штраф за «хуліганку» у сто з лишнім гривень: адже тетраетил-4,4-диамінотрифенілметана оксалат (він же діамантовий зелений, він же у побуті – «зеленка») небезпечною речовиною не вважається. Тому схема проста і безболісна: заплатив за зазначеною законом таксою, розкошелився в аптеці ще на гривню сімдесят – для поповнення арсеналу, і заліг на заздалегідь підготовленній позиції – чекати чергового візиту опозиції.

Зеленка = «куля-лоб»?

Однак згадаємо, що зеленка – не лише дешевий та загальнодоступний препарат, який хрін змиєш що з одежі, що зі шкіри. «Змазати лоба зеленкою» на тюремному сленгу (і, очевидно, судимий 32-річний харків’янин, який на днях «пофарбував» Яценюка з Турчиновим, має це знати) означає приготувати в’язня до розстрілу. У сталінських таборах зеленкою на стегні розстріляного писали арештантський номер покійного – дешево і практично: аптечка завжди під рукою, на фарбу витрачатися не треба, та ще зеленка, на відміну від більшості фарб, не змиється за жодних обставин.  Пізніше чорний зеківський гумор перетворив «зеленку на стегні» у «зеленку на лобі»: «Адже змажуть лоб зеленкою!..» – «Що це означає?» – «Ну, розстріляють» – «А навіщо зеленкою?» – «Щоб зараження крові не було!» (з мемуарів Натана Щаранського, колишнього міністра МВС Ізраїля та колишнього політв’язня радянських таборів).

Що цікаво: чи відомий зеленочним виконавцям суто в’язничний символізм діамантового зеленого, чи невідомий, але оскільки зеленкою в лоба отримує зазвичай саме опозиція, політичні симпатії «агресорів» вирахувати неважко. І дійсно: не можна сказати, щоб політиків іншої орієнтації в нас нічим не обливали і не закидували, але в ужиток йдуть дещо інші речовини. Наприклад, звичайне лайно (речовина теж вельми символічна, але у куди більш загальнозрозумілому контексті), яким свого часу вітали Вадима Колесниченка (на прес-конференції «Біометричне хуторянство» минулого квітня у Києві), або червона фарба, від якої встигли увернутися Симоненко з заїжджим Зюгановим (теж у Києві, теж у квітні і теж на прес-конференції – з нагоди 20-річчя створення союзу компартій КПРС). Утім, лайно та фарбу пронести на місце зустрічі куди як складніше, аніж флакон із зеленкою, тому й випадки такі зустрічаються набагато рідше. До того ж, хуліганствувати проти влади і її прісних у нас може виявитися куди накладніше, аніж проти опозиції, і стогривневим штрафом тут не відмажешся – що, очевидно, теж грає свою роль у відставанні опозиційних «бомбометчиків».

Ну наприкінці подивимося на світовий досвід: як «підмочують» (у прямому сенсі слова) репутації невгодних політиків у цивілізованих країнах. Направді, ніяк: цивілізовані країни недаремно звуться цивілізованими, і обливання на знак громадянського протесту там давно вже вийшло з моди. Єдиним значним інцидентом за останні роки став пивний душ імені Ангели Меркель – 21-річний офіціант у ресторані невдало спіткнувся і вилив на канцлера Німеччини чотири півлитрових бокали. Політичний підтекст цього вчинку, однак, дорівнював нулю: хлопець сам впав у шок від содіянного і потім довго вибачався перед Меркель за свою незграбність, а ще більш за те, що від час інциденту не втримався та «вигукнув непристойне слово». Сама ж канцлер зробила вигляд, що нічого не відбулося і запропонувала однопартійцям, з якими пила пиво, продовжити розмову. І те сказати: пиво – не зеленка, змивається легко, та ще й для волосся корисне…