Збігнєв Бжезинський для Deutsche Welle: “Янукович або боїться або бреше”

Про те, як міг би виглядати компроміс для України, де Києву шукати фінансової підтримки та яку зовнішню і внутрішню політику варто проводити, – в інтерв‘ю Deutsche Welle розповів політолог Збігнєв Бжезинський

Американський політолог Збігнєв Бжезинський був радником з питань національної безпеки в адміністрації президента США Джиммі Картера у період з 1977 по 1981 роки. Нині він професор міжнародних відносин в університеті імені Джона Гопкінса, член правління Центру стратегічних і міжнародних досліджень. В інтерв’ю DW Бжезинський оцінив поведінку президента Януковича під час конфлікту в Україні, а також роль Заходу і зокрема Німеччини в його урегулюванні.

 

DW: Пане Бжезинський, як ви оцінюєте роль президента Януковича у кризі в Україні? Чи може він залишатися на посаді глави держави?

 

Збігнєв Бжезинський: Я дедалі більше в цьому сумніваюся. Спершу здавалося, що можна досягти компромісу, за якого він залишався би президентом до стабілізації ситуації і дійсно демократичних виборів президента, наділеного меншими повноваженнями. Але Янукович або боїться, або лавірує, або бреше.

 

DW: Пане Бжезинський, можливо, українському президентові Януковичу просто потрібно подати у відставку, аби розрядити ситуацію?

 

Це, безперечно, допомогло б. Проте я вважаю, що він не тільки чіпляється за владу, але й побоюється за статки, які накопичив, перебуваючи на посаді президента, і за статки свого сина, накопичені за цей період.

 

– Захід, тобто і США, і Євросоюз, не могли виробити єдиний курс щодо ситуації в Україні. Як ви оцінюєте попередні дії Заходу?

 

– Захід дуже повільно відреагував на раптову зміну політики Януковича кілька місяців тому. Захід не вніс спеціальних і невідкладних пропозицій з подолання глибокої суспільної та економічної кризи в країні. Лише за останній тиждень він виявив помітну активність. Мені здається, на Заході збільшується розуміння того, що вже настав час запропонувати суттєвий фінансовий пакет і політичні умови, щоб Україна могла залишатися хорошим сусідом для Росії і водночас зміцнювати відносини з Європою.

А США повинні запевнити Росію, що коли надати Україні можливість зближення з Європою, Україна не стане членом коаліції, яка загрожуватиме інтересам Росії. А якщо Росія не готова це прийняти, то їй, очевидно, доведеться мати справу з дедалі більш ворожо налаштованою, і можливо, вибухонебезпечною Україною.

 

– Чи зробила адміністрація Обами достатньо для врегулювання кризи в Україні?

 

Вони дуже повільно розкачувалися, але нині діють значно активніше. США повинні опосередковано взяти участь у переговорах між ЄС і Україною і прямо, на двосторонній основі обговорити тему з Росією. Хоча і ЄС може виявити бажання брати участь у цьому обговоренні.

Але у довгостроковій перспективі стабільні відносини із США, а не скочування у негативізм холодної війни, відповідають життєво важливим інтересам Росії. Путін повинен був би розуміти, що підтримка Януковича, якого навіть російська преса все частіше називає шахраєм, на якого не можна покластися, в довготривалій перспективі не відповідає інтересам Росії, тому що вона викликає в Україні антиросійські настрої. Можливо, не серед всіх українців, але серед більшості. А це не в інтересах Росії.

 

– Чи можна сподіватися, що Росія та Путін змусять Януковича піти у відставку?

 

Це був би позитивний внесок. Це дало б можливість Путіну, звісно, тільки опосередковано, вплинути на вибір наступника. Не всі опозиціонери мають антиросійську орієнтацію. Наразі більшість відповідальних опозиціонерів не налаштовані проти Росії. Але останні події, які однозначно відбувалися за підтримки Росії, можуть перетворити українців на затятих антиросійських націоналістів.

США відверто критикували пасивність Євросоюзу в Україні.

 

– Яку роль може відіграти ЄС?

 

Я радий, що ЄС активно втрутився і відправив у Київ міністрів закордонних справ провідних країн ЄС. Але головне запитання, особливо на адресу Німеччини, зводиться до того, що Євросоюз повинен виділити гроші. Розмірковувати про демократію і довготривалу кооперацію простіше за все, але саме зараз для стабілізації України потрібні гроші. Дозвольте висловити мій ключовий заклик. Вихід може полягати лише у компромісі. Я маю на увазі, що конструктивний компроміс для України міг би зводитися до проведення зовнішньої і внутрішньої політики за прикладом Фінляндії.

 

– Ви згадали про роль Німеччини. Що може, що повинен зробити Берлін?

 

Я вітаю участь Німеччини, але вважаю, що німці повинні взяти на себе лідерство у питанні, від якого вони поки що ухиляються, а саме: виділити гроші. У теперішній ситуації неможливо досягти прийнятного для України компромісу, що відповідатиме інтересам як Заходу, так і Росії без серйозного фінансового втручання Євросоюзу. А Німеччина – найбільш заможна та економічно сильна країна в складі Євросоюзу.