Заворушення в Єгипті й Туреччині вже змінили туристичний бізнес
Після революції в Єгипті населення різко припинило випрошувати бакшиш
Серія сучасних арабських революцій розпочалася з Другої Жасминової (або Фінікової) в Тунісі. Сталося так, що в зимовий сезон 2010–2011 років моє мас-медіа розміщувало рекламу туніського туроператора. Дивувало те, що, попри невтішні, як для цивільних, звістки з цієї країни та попередження МЗС, новорічні тури розпродавалися жваво.
Зрештою, я спитав тунісця-власника компанії, як хвилювання відбилися на його бізнесі? Холодна відповідь здивувала:
– Ніяк. Там усе нормально.
Особливості курортної зони
Надалі хвиля революцій збурила інші країни, де звикли відпочивати українці. Та відвідавши їх, не відчував жодних принципових відмінностей «до» та «після». За єдиним виключенням: після революції в Єгипті населення різко припинило випрошувати бакшиш (різновид дрібної грошової подяки за маленькі послуги).
Якщо так, не дивно, що на середземноморське узбережжя Туреччини цього року моя сім’я ризикнула відбути на самому початку червня, коли там почалися чергові заворушення. В Кемері жодних вуличних хвилювань не побачили. Коли розпитували місцевих, ті лише плечима знизували, потім телефонували своїм знайомим у Стамбул і лише тоді підтверджували: «Виявляється, там демонстрації проти знищення парку Ґезі! Якби ти не спитав, я б і сам не дізнався… Але Стамбул звідси далеко». А власник ресторанчика (колишній програміст) грузин Ніко відверто посміявся:
– Про що казати?! Кемер, Анталія чи будь-яке інше курортне містечко – це зона відпочинку. Якби сюди хтось приїхав, щоб підбурювати народ, того б місцеві негайно самотужки скрутили та в поліцію здали! Тут роблять бізнес на туристах, на дурниці немає часу.
Демонстрації за вікном
Тоді почав розпитувати «руссо туристо»: чи не їздив хтось на екскурсії в останніх числах травня. Біля барної стійки знайшов «північного брата». Його розповідь вразила:
– Так, ми їздили в Стамбул саме під час протестів… Екскурсій ніхто не скасовував, там було повно й інших автобусів. Єдине, що об’їхали, то це міст між Європою й Азією: його перекрила поліція. А ще на вулиці не виходили, бо поліція застосувала сльозогінний газ, ми могли отруїтися. О, ще кондиціонер вимкнули – щоб газ всередину не натягнуло… А так прикинь: ми в автобусі їдемо, екскурсовод щось белькоче, а на сусідній смузі поліцейські гамселять демонстрантів! Але на нашу смугу ніхто й не заступає. Прикольно! У мене фотки є.
Я спробував уявити, як би це виглядало під час Помаранчевої революції. Хоч у Чернівцях, де вона мене застала, коли був у відрядженні, чи в Києві на Майдані Незалежності. Працівники тоді масово кидали роботу, студенти полишали університети, щоб «піти на революцію». Того, хто намагався напоумити колег, нагадуючи про зрив контрактів, презирливо обзивали «голубим». Студенти були ще принциповішими: навіщо вчитися – щоб стати «освіченим рабом»?! Уперед, за правду на Майдан!..
Уявити екскурсійні автобуси на спеціально звільненій смузі Хрещатика загалом неможливо. «Подивіться праворуч: ось Український дім, штаб революції. Ліворуч трибуна, з якої промовляють лідери. Ось отаборилися люди. А попереду – Бессарабка». Ні-ні, бути такого не могло!
Між тим «північний брат» замовив черговий джин без тоніка, і, поки наповнювалася пластянка, спитав бармена-турка:
– Слухай, друг, а чого ти тут?! У вас же тая… революція!..
Бармен сіпнувся так, що мало не розхлюпав пійло, на мить скривився та процідив крізь зуби:
– Ти що, друг? У мене дружина, діти, мені гроші потрібні, так.
І негайно відійшов подалі.
Контра, буржуйський підлабузник!..
Ніщо не вічне
І все ж змін не уникнути. Причому змін не на краще.
Персонал перевіреного в минулі роки готелю був якимсь млявим і невмілим?! Поскаржився й згаданий вище Ніко:
– Працювати люди не хочуть, розлінувалися! Особливо молодь: офіційне працевлаштування, страховка, відпустка, годівля за мій рахунок – порожній звук, тільки гроші давай! А сам же робити нічого не вміє…
Назвати чистенькими вулиці Кемера цього року було неможливо. В аеропорту загалом коїлися дивні речі: пасажирів шикували в довжелезні черги до двох-трьох стійок, коли за іншими співробітники відверто байдикували. Уявити подібне в минулі роки було неможливо. Мимоволі згадав професора Преображенського: «Розруха не в клозетах, а в головах». Невже революційні потрясіння рано чи пізно спричиняють її?..
Мабуть, так.
В охопленому черговою революцією Єгипті відшукав свіжий приклад. Основні заворушення сталися, ясна річ, в Каїрі, проте 15 серпня прикрий прецедент мав місце вже в курортній Хургаді: під час сутичок ісламістів із поліцією в районі площі Дахар під кулі потрапили туристи. З них 14 поранено, 1 загинув. Щоправда, вбили туриста випадково та не в готельній зоні, проте курортна індустрія Єгипту від цього, безумовно, постраждає.