Заворушення у Кривому Розі: провокація чи міжетнічний конфлікт?
В одному з районів Кривого Рогу – Чорногорці – триває конфлікт між місцевими азербайджанцями й українцями
Поки що сторони вдалося перевести у відносно мирний формат переговорів. Збори мешканців відбулися поблизу середньої школи № 13. Представники правоохоронних органів продовжують посилено патрулювати неспокійний район, але стверджують, що причина народних хвилювань полягає не в міжнаціональних розбіжностях.
«Наших б’ють!!!»
Міліція встановила, що 17 серпня стався дрібний конфлікт між одним із представників азербайджанської діаспори та жителем цього ж мікрорайону – слов’янином, повідомляють Vesti.ua. Під час сварки представник азербайджанської діаспори отримав тілесні ушкодження та звернувся до медичної установи. Правоохоронці відкрили кримінальне впровадження за «навмисне легке тілесне ушкодження», проводиться досудове розслідування.
Наступного дня, намагаючись з’ясувати ситуацію, друзі потерпілого – азербайджанці зустрілися із представниками кривдника. Під час зустрічі між обома групами спалахнув конфлікт, що переріс у бійку. Цей факт також зареєстрований міліцією.
Що це?!
Відомо, що сучасна Україна вирізняється високим рівнем взаємної толерантності різних етнічних груп населення. Та й загалом, і в пізньорадянський період і протягом 22-х років незалежності на наших теренах не сталося жодного масштабного міжетнічного конфлікту на кшталт тих, що шматували деякі з пострадянських країн. Єдине, що можна пригадати, – земельні «розбірки» в Криму за участю кримських татар, але навіть там до кровопролиття не дійшло.
І ось події у Кривому Розі: чітке етнічне розмежування – азербайджанська діаспора проти українців… навіть проти слов’ян, якщо дотримуватися слів повідомлення у першоджерелі. Стінка на стінку з «легкими тілесними ушкодженнями» – це вже не жарт. Хоча і не серйозне кровопролиття… Збори місцевих жителів. Переведення конфліктуючих сторін у «відносно мирний формат»…
Кривий Ріг – найдовше місто України, місто-металург. Тільки замість соціалістичного «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» – повідомлення про міжетнічний конфлікт…
Що це – провокація?! Якщо так, то дуже вдала: на носі підписання Угоди з Євросоюзом, усе нібито тихо-мирно, і тут раптом таке!.. Якщо, не дай Боже, розгориться полум’я – невже Європа передумає підписувати з нами Угоду?!
А може, це намагання продемонструвати суспільству користь силових органів?! Адже у Кривому Розі люди пішли знімати побої – куди?! Так, до міліції! Хто стримує пристрасті та вводить конфліктуючі сторони у відносно мирний формат переговорів?! Знову-таки вона. Отже, хтось пише сценарій, громадяни згадали, для чого слугують органи охорони правопорядку…
«Пункт призначення» для мігрантів
Загалом не загостритися ця проблематика на українських теренах просто не могла! Все закономірно: наша країна ось уже котрий рік переживає депопуляцію за рахунок перевищення смертності над народжуваністю, а також виїзду за кордон на заробітки. Природа не терпить порожнечі – у нас же такі простори!.. і четверта частина світових чорноземів!.. Живи та працюй у своє задоволення.
Не дивно, що Україна дедалі частіше стає не просто перевалочним пунктом для мігрантів із бідних країн, які прагнуть потрапити у цивілізовану Європу, але й частково розглядається ними як можливий «пункт призначення». Тим паче, українці – люди справді душевні, чуйні, толерантні.
Оскільки ж міграційна політика у нас не розроблена в принципі, це спричиняє різного роду непорозуміння і тертя побутового рівня. Різноманітні дрібниці: то хтось відзначить засилля китайців на знаменитій харківській «Барабашовці», то починають розробляти законопроекти про першочергове забезпечення гуртожитками українських студентів – бо іноземці більшість місць зайняли, то десь напали на молодих людей з іншим кольором шкіри…
Усе це неприємно. Але такі речі потрібно регулювати через державну міграційну політику, а не пускати на самоплин. В іншому випадку вони можуть із часом перерости у щось суттєвіше – коли стінка на стінку, інородці на слов’ян.
Невже нам набридло мирне життя, шановні?!
