Затятого медіа-опозиціонера підозрюють у таємному зговорі з владою

Схоже, «Експресу» таки доведеться «відповідати за базар» – ВО Свобода, яку скандально відоме видання облило відром відбірних помиїв, готує проти нього низку судових позовів. У заяві фракції Свобода до Львівської обласної ради «Експрес» названо «бейсбольною битою у руках режиму», а головного редактора Ігоря Починка – медіа-олігархом, «в якого з’явився союзник – влада».

«Ми доведемо, – наголошується в заяві, – що інформація про вимагання хабара від американської компанії «Шеврон» за нібито згоду на видобуток сланцевого газу в Західній Україні, публікації про кримінальне минуле наших народних депутатів та брехливі описи неіснуючих маєтків Тягнибока – брехня. Це брехня, що написана в кулуарах Банкової, брехня, поширена свідомо».

Незалежно від того, скільки відсотків правди є в розслідуваннях «Експреса», – твердження ображених свободівців про співробітництво його із владою, вірогідно, небезпідставні. Незважаючи на те, що «Експрес» завжди себе позиціонував, як наскрізь опозиційне видання. Чого лише варті постійні «воплі та соплі» про злочинну владу та «незаконний системний тиск» на газету. Але одне діло – слова (папір, як відомо, все стерпить), а інше – конкретні справи. Навіщо опозиційному виданню, що криє владу на чім світ стоїть, дискредитувати опозиційну партію? Нелогічно якось. І чому, попри всі «наїзди» влади, медіа-імперія Починка живе та процвітає, виходячи сухою із води після чергового «резонансного розслідування» злочинів владних чиновників, суддів, прокурорів, олігархів?

Отже, чутки про експресівську опозиційність, як то кажуть, дещо перебільшені? Ігор Починок – не тільки головний редактор і журналіст. Він передусім бізнесмен. А в умовах України людина, яка всерйоз займається бізнесом, за визначенням не може бути в опозиції до влади (виключення є, але їх мало). Бо відразу розпочнуться проблеми. При цьому кричати (писати) про свою опозиційність не забороняється. Бо слова, як ми вже натякали, не варті нічого. Головне – у потрібний момент не схибити. Виконати неприємне завдання, не відвертати пику від брудного замовлення, не гребувати сумнівними засобами – і лояльність владних структур тобі забезпечена. Хочеш на догоду тупим домогосподаркам вважатися опозиційним? Та прапор тобі в руки. Головне – будь готовий. І тоді будь-який конфлікт із законом вирішиться не на користь останнього.

У цьому контексті можна пригадати, що Починку багато що «сходило з рук», незрозуміло, здавалося б, з якої радості. Наприклад, незаконне заволодіння дитячим садочком у Львові. Хоча це питання розглядалося на колегії Міністерства освіти і науки (тоді – МОНмолодьспорту) та навіть проводилося журналістське розслідування. Але закон проти Починка виявився безсилим.

Безкарність призвела до ще більшої зухвалості бізнесмена: всупереч ухвалі Львівської міської ради мережа його кіосків «Інтерпрес» торгує не лише пресою, а й цигарками. Як вважають львівські свободівці, саме їх вимога припинити продаж тютюнових виробів «каталізувала появу низки псевдорозслідувань від газети «Експрес», результати яких не відповідають дійсності».

Слід нагадати, що серед львівських колег-журналістів головний редактор «Експреса» теж набув негарної слави, вщент втратив авторитет і, зрештою, був виключений із Союзу журналістів. 54 медійники звернулися до секретаріату Львівської спілки журналістів із проханням позбавити їх його компанії у цьому поважному товаристві. Через загрозу «повної дискредитації професії журналіста та нівеляції професійних стандартів, а відтак – повної втрати довіри до засобів масової інформації». При цьому Починку інкримінували «систематичне порушення етико-моральних норм», спекуляції статусом ЗМІ, подання неправдивої та перекрученої інформації й прикриття журналістськими матеріалами особистих інтересів власників газети.

Від себе зазначимо, що неправдива інформація (іншими словами, брехня та наклеп) з’являється не через те, що у журналіста видання або головного редактора розігралась фантазія або на когось виріс зуб. Перекручувати факти – справа досить геморойна і небезпечна, бо ніхто ж не попустить, фігуранти рано чи пізно звертатимуться до суду. Тому заради любові до мистецтва та прагнення комусь насолити цього ніхто не робить – така діяльність має добре оплачуватися.

До речі, у замовних розслідуваннях «Експрес» давно підозрювали деякі медіа-експерти. А журналіст Отар Довженко якось написав, що «за всієї поваги до результатів журналістської праці, «Експрес» – доволі легковажне видання, таблоїд, що тяжіє до сенсацій і скандалів». Стаття називалася «Медійний самосуд» і стосувалася відомого експресівського розслідування відносно Андрія Слюсарчука. До речі, і сам Слюсарчук, і його адвокати згодом неодноразово заявляли про замовність скандальних статей. А потім звернулися до суду із позовом проти видання – за розповсюдження неправдивої інформації . У світлі всіх цих подій дуже схоже, що спростовувати замовність своїх розслідувань Починку ставатиме все важче.