Заради «Силіконової долини» з власних будинків виживають 12 родин

Якщо люди не підуть найближчим часом, їм погрожують відключити світло та воду

Українські ІТ-фахівці цінуються у світі, на рідних теренах із визнанням і заробітками справи значно гірші. Хто знає ситуацію, сподівається, що змінити її на краще допоможе перший в Україні інноваційний парк Bionic Hill.

Загублені в «Силіконі»

Технопарк, – а це науково-дослідні та бізнес-центри, житло для працівників, спортивно-оздоровчий центр, соціальна інфраструктура, – постане на межі столичного Святошинського району та смт Коцюбинське. Раніше ця територія належала колишньому військовому об’єкту – величезному складу з понад 80 ангарами для зберігання вибухонебезпечних боєприпасів.

Тепер на місці демонтованих 14 складів починається зведення інноваційного парку, який уже встигли охрестити «Силіконовою долиною». Першу чергу Bionic Hill запустять до 2015 року, тут знайдуть роботу 35 тис. ІТ-спеціалістів. На виділених під технопарк 147 га ще залишаються 68 армійських складів, проте на наступних стадіях проекту їх ліквідують. Повністю Bionic Hill обіцяють здати до 2020 року.

Як бачимо, все виглядає добре. За винятком деталі, про яку розповіла інтернет-газета Vesti.ua: виявляється, на «силіконовій» території в Коцюбинському й досі мешкають 12 родин! Запропоновані для відселення варіанти житла людей не влаштовують, нехтувати власними правами вони не збираються та мають твердий намір лишатися на місці до переможного кінця.

Раніше невідселенцям обіцяли квартири в смт Коцюбинське, проте тепер стверджують, що на це немає коштів, і пропонують переїхати подалі від Києва – у села Бузова, Буча чи у місто Васильків (таке рішення нібито погодило Міноборони). Якщо люди не підуть найближчим часом, їм погрожують відключити світло та воду. На територію військового містечка № 136, де будується Bionic Hill, охорона не пропускає нікого – навіть родичів і гостей.

Невідселенці найбільше переймаються підписуванням паперів. Від цього їх застерегли юристи: мовляв, підпишете – перетворитеся на бомжів! Два десятки родин, що підписали договори та відселилися, нібито досі не отримали документів на право власності на нові помешкання.

(Від редакції: «ПіК» з’ясував, що після переселення право власності на нове житло підтверджується купчою на нього, тож документи на право власності в даному випадку справді не оформляються. Але це загальне правило, а не якесь виключення).

Інтереси громади вищі!

Про складнощі відселення мешканців із будинків, що мають ремонтуватися або зноситися, «ПіК» нещодавно писав. Коротко нагадаємо, що проблеми виникають переважно через невідповідність закладеної у чинні нормативно-правові документи ідеології (по суті радянської) нинішнім ринковим реаліям. Починаючи з 2013 року ситуація ускладнилася через набуття чинності нової редакції Житлового кодексу.

І, хоча згідно з чинним законодавством, відселяючи мешканців, їм мають запропонувати рівноцінне житло у межах реконструйованого кварталу, на практиці рівноцінність пропонованого житла старому визначається інвестором, який займається розселенням. Люди ж нерідко навіть не здогадуються про існування спеціального інституту оцінювачів нерухомості, а тому визначають вартість житла самотужки – «на око»… і в підсумку програють інвестору, який наймає для забезпечення своїх інтересів професійного юриста, обізнаного з операціями з нерухомістю.

Є своя специфіка й у справах, де протистоять приватні та громадські, суспільні інтереси. Для розвитку соціуму останні важливіші, а тому хоч як би не опиралися окремі особи, воля громади насамкінець візьме гору. Згадаймо, наприклад, що спорудженню Подільського мостового переходу через Дніпро у Києві протягом багатьох років заважали… кілька дач в районі Русанівських і Воскресенських садів! У свою чергу, відсутність Подільського мостового переходу не дозволяла з’єднати новою гілкою метрополітену центр столиці з одним із великих спальних районів – Троєщиною.

Спалахнув скандал всеукраїнського рівня. Обидві сторони можна було зрозуміти. З одного боку, шкода людей, яким замість прекрасних дачних ділянок пропонують голі клапті землі на околиці. З іншого боку, через багаторічну відсутність метрополітену тихо репетувала вся Троєщина – а це воістину «місто в місті»!.. Доходило до курйозів: чиновники натякали, що проект перероблять і протягнуть кілька кілометрів мостового переходу без жодних опор просто над дачами, затуливши від них сонце.

Закінчилося все так, як мало закінчитися: упертюхів уламали, в 2011 році їм надали нові ділянки у Деснянському районі столиці. Для цього навіть начебто провели нову дачну забудову – інтереси громади вищі!

А люди?..

Людей, звісно, шкода. Та як би не опиралися невідселенці з військового містечка № 136, насамкінець їх таки викинуть подалі: «Силіконова долина» Україні вкрай потрібна, і дюжиною сімей заради цього пожертвують.