Замінована Україна: поля, на яких жнивує смерть
Існування та складність проблеми розмінування вимагає від держави інноваційних підходів до її розв’язання
Стріляють, вбивають наших воїнів – захисників України, мирних жителів. А ще – мінують територію України…
Про цю, на жаль, невидиму загрозу, яку несуть російські зайди, та що має бути у центрі уваги урядовців і під контролем суспільства – у матеріалі Олександра Дічека президента МГО зі статусом учасниці діяльності Ради Європи «Міжнародна Антитерористична Єдність» (МАЄ), доктора філософії та Сергія Мосова, Члена Експертної ради МАЄ, доктора воєнних наук, професора
Історія та сьогодення
Міжнародне співтовариство, особливо в останні роки, все глибше усвідомлює масштаби та гостроту проблем, породжуваних наземними мінами та вибухонебезпечними залишками війни, у тому числі боєприпасами, що не розірвалися, поступово погоджуючись з тим, що мова йде про глобальну світову проблему, що вимагає узгоджених заходів у відповідь на міжнародному рівні. Ключову роль у формулюванні таких глобальних заходів, а також у забезпеченні необхідної міжнародної підтримки і створенні відповідних координаційних механізмів покликана зіграти ООН.
Як переконує реальна дійсність, жоден з розроблених раніше методів виявлення мін за своїми основними параметрами (чутливість, вибірковість, швидкодія) не відповідає ні вимогам стандартів ООН з гуманітарного розмінування, ні загальному завданню глобального розмінування
Існуючі небезпеки мінної ситуації для військ і населення вимагають розробки більш ефективних засобів і нових методів розмінування з урахуванням новітніх досягнень науково-технічного прогресу
8 грудня 2005 року Генеральна Асамблея постановила офіційно проголосити 4 квітня Міжнародним днем просвіти з питань мінної небезпеки і допомоги у діяльності, пов’язаної з розмінуванням, а також відзначати його щороку (резолюція 60/97). Вона закликала держави за підтримкою ООН і відповідних організацій продовжувати сприяти створенню та розвитку національного потенціалу для здійснення діяльності, що пов’язана з розмінуванням у країнах, в яких міни та вибухонебезпечні залишки війни створюють серйозну загрозу безпеці, здоров’ю та життю цивільного населення або перешкоджають соціально економічному розвитку на національному та місцевому рівнях.
Проблема розмінування за визначенням ООН є загальносвітовою, що пов’язано з наслідками війн, збройних і прикордонних конфліктів, які закінчилися, а також тих, що тривають. Мінування територій відбуваються і на державних кордонах з різних причин у мирний час.
За даними Служби ООН з питань діяльності, пов’язаної з розмінуванням (ЮНМАС), уперше за 20 років спостерігається зростання жертв вибухових пристроїв, що залишилися після війн і збройних конфліктів. За рік гинуть або отримують поранення близько 8,6 тис. осіб (прим. авт. станом на 2018 р.), при цьому в 75% випадків жертвами стають діти.
Одна з найбільших небезпек у світі з часом тільки посилюється: на одну знайдену та знешкоджену міну припадає два десятка знову встановлених.
За оцінками ООН, наша планета зберігає близько 100-120 млн протипіхотних мін. На думку експертів, при використанні існуючих технологій на розмінування всієї планети буде потрібно близько тисячі років і до $100 млрд.
Треба також зазначити, що на кожні 5 тис. знешкоджених мін припадає один загиблий і двоє покалічених саперів.
За останні 20 років, за свідченням ООН, було знищено 53 млн протипіхотних мін, а також проведено багато успішних операцій з розмінування.
Так, у 2015 р., після 22 років наполегливої роботи з розмінування, Мозамбік був нарешті оголошений вільним від мін. На території загальною площею 44 млн. км2 було вилучено або знищено понад 200 тис. мін. На Кіпрі, де відносний мир панує вже багато років, війна все ще нагадує про себе саме вибухами мін і жертвами серед населення. Аналогічна ситуація на території колишньої Югославії. Тільки в Сирії, починаючи з серпня 2015 р., фахівцями ООН знищено 14 тонн боєприпасів. У Південному Судані були очищені території в мільйони квадратних метрів.
Великі території в Афганістані досі залишаються замінованими радянськими протипіхотними мінами ПФМ-1. У період з 2009 по 2016 років на таких вибухових пристроях підірвалося і загинуло 2,11 тис. цивільних осіб, поранення отримали більше 2,5 тис. осіб. Не зважаючи на те, що найбільша кількість мін залишається в Афганістані, проте в Камбоджі, Лаосі, Боснії та Анголі їх також значна кількість.
Україна, на жаль, посідає третє місце в світі за кількістю загиблих в результаті підриву на мінах у ході війни, поступаючись лише Афганістану і Сирії. Як і в інших регіонах світу, найбільшому ризику піддається мирне населення. Міни не тільки являють собою серйозну загрозу для тих, хто змушений був покинути свої будинки, а й заважають вимушеним переселенцям повернутися додому. На Сході України міна загроза зачіпає більше двох мільйонів осіб, обмежуючи їх свободу пересувань і представляючи велику небезпеку для мирних жителів, які перетинають лінію фронту. З початку війни вже загинуло або отримало каліцтва, підірвавшись на мінах, близько 2 тис. осіб. Тільки у 2018 році на мінах підірвалося понад 100 некомбатантів. 220 тис. дітей живуть у районах, «засіяних» мінами та іншими снарядами, що не розірвалися, які можуть обірвати їхнє життя на шляху до школи або під час ігор. Крім того, наявність мін або снарядів ускладнює ремонт важливої інфраструктури, що постраждала під час обстрілу, а також водонапірних станцій, що забезпечують водою тисячі осіб. Міни також заважають людям займатися сільським господарством і обмежують доступ до шкіл та медичних установ. За оцінками владних структур, замінованими залишається близько 7000 км2 у Донецькій і Луганській областях, проте точні показники невідомі. Ситуація в районах, що контролюються бойовиками, розглядається як особливо небезпечна.
Що робити Україні?
Як показує аналіз, жоден з розроблених раніше методів виявлення мін за своїми основними параметрами (чутливість, вибірковість, швидкодія) не задовольняє ні вимогам стандартів ООН з гуманітарного розмінування, ні загальному завданню глобального розмінування планети.
Небезпеки мінної ситуації для військ і населення вимагають розробки більш ефективних засобів і нових методів розмінування з урахуванням новітніх досягнень науково-технічного прогресу.
У багатьох країнах розробили та використовують сучасні мобільні робототехнічні комплекси (далі – РТК) для розмінування і продовжують фінансувати роботи з розширення функціональних можливостей для їхнього застосування в нових напрямках за рахунок створення новітніх конструктивних схем або використання уніфікованих підсистем міжтипового призначення. Досвід експлуатації мобільних РТК у цьому випадку розглядається в якості базової основи для перспективних розробок.
Основна увага приділяється створенню РТК збільшеної автономності. Основною тенденцією здійснення цих проектів є дооснащення комплексів, що знаходяться на озброєнні, цифровими і аналоговими візуальними системами, засобами автоматизації управління, каналами зв’язку (радіо і оптоволоконними) і засобами управління рухом, заснованими на модульному принципі. Такий підхід дозволяє швидко впроваджувати РТК у спеціалізовані підрозділи.
Разом з тим, відсутність особового складу в зоні ураження і застосування РТК значно підвищують морально-психологічний стан військовослужбовців і забезпечують ефективність виконання бойових завдань, істотно знижуючи при цьому бойові втрати.
Так, у ЗС США для таких місій, як виявлення вибухівки, утилізація вибухових боєприпасів (утилізація бомб), постійне спостереження та перевірки на контрольно-пропускних пунктах (транспортних засобах) застосовується наземний РТК розмінування Warrior 710. Він також може бути використаний для виявлення та ідентифікації хімічних, біологічних, радіологічних та ядерних матеріалів з відстані.
Робототехнічний наземний комплекс розмінування TALON (IED/EOD), розроблений у США, уперше став використовуватися в 2000 р. у Боснії для знешкодження мін та боєприпасів. У період з 2001 р. по 2008 р. до ЗС США було поставлено 2 тис. од. таких РТК. Комплекс виявися корисним в умовах Афганістану. На його рахунку 50 тис. знешкоджених вибухових пристроїв.
Одним з ефективних наземних РТК розмінування вважається MV-4, розроблений у Хорватії. Це дистанційно керований апарат на гусеничній базі, призначений для очищення всіх типів протипіхотних мін, і здатний виживати на всіх типах протитанкових шахт. Завдяки своїм малим розмірам і маневреності, він підходить для розмінування дворів, садів, лісових доріжок, берегів річок та інших типів місцевості, недоступних для великих машин.
Одним з найвідоміших наземних РТК для розмінування є MarkV-A1, розроблений у США. На ньому встановлено кілька відеокамер, а також водяна гармата для знищення бомб. РТК MarkV-A1 використовується спеціальними підрозділами США, Ізраїлю та Канади.
На озброєнні сухопутних військ Німеччини знаходиться наземний РТК розмінування RСP, призначений для розчищення колонних шляхів від мін, фугасів і саморобних вибухових пристроїв при супроводі військових колон, а також комплекс розмінування MW330.
В Ізраїлі при розчищенні доріг від мін і мінно-вибухових пристроїв застосовуються наземні РТК розмінування D9N, MTGR та ін.
Активною розробкою наземних робототехнічних комплексів розмінування займаються такі країни, як: Франція, Росія, Швеція, Японія.
Разом з тим, одним з актуальних у світі напрямів розробки РТК, у зв’язку з розвитком різноманітних безпілотних літальних апаратів, стала активізація ідеї щодо застосування БПЛА для ведення розвідки мінної обстановки, виявлення мін і дистанційного їх знищення. Саме безпілотник типу «коптер», уже здатний сьогодні піднімати апаратуру вагою понад 50 кг, звисати над об’єктами, літати автономно по закладеній у нього програмі тощо. Безпілотники літакового типу, що створені, наприклад, в якості ударного варіанту за самими простими технологіями, здатні також виконувати завдання по дистанційному знищенню мін.
За допомогою БПЛА є можливим значне прискорення процесу розмінування, особливо на тих територіях, де міни встановлені та знаходяться досить тривалий строк. Так, наприклад, інженери Брістольського університету (Велика Британія) розробили БПЛА, що продемонстрував можливість вести розвідку мінної обстановки та виявляти різні види протипіхотних мін. Безпілотник, за відповідним способом його застосування, здатний знаходити замасковані та старі міни, що знаходяться під товстим шаром бруду. Спеціальні сенсори визначають місця викиду дрібних часток вибухової речовини, які з часом просочуються назовні. На основі координат, де зафіксована їх максимальна концентрація, за допомогою даних БПЛА складається карта розташування мін.
За інформацією гуманітарної організації CARE (Женева, Швейцарія), у світі існує мінна проблема, обумовлена тим, що встановлено близько 110 млн протипіхотних мін. У розв’язанні цієї проблеми може бути корисний новий БПЛА, створений у межах програми Find a Better Way. Він розроблений британськими вченими і являє собою квадрокоптер з комплексом спектральних датчиків на борту. Через деякий час після установки, хімічні речовини, що знаходяться в протипіхотній міні, починають просочуватися у грунт. Звідти вони потрапляють у траву і на листя, що змінює їх колір. За такими досить незначними змінами кольору рослинності, безпілотник допомагає створити карту мінних полів, що значно спрощує процес розмінування для саперів. Безпілотний міношукач буде особливо корисний при пошуку старих, давно встановлених мін, які зазвичай покриті шаром бруду, що ускладнює виявлення місць їхнього розміщення.
Інший приклад. Команда вчених Нью-Йоркського університету Бінгемтона (США) під керівництвом професорів А. Нікуліна і Т. Смета використала інфрачервоні камери, що були встановлені на недорогі БПЛА з метою виявлення за температурним балансом протипіхотних фугасних мін натискної дії ПФМ-1, що залишилися не розірваними. Вчені встановили, що міни нагріваються набагато швидше оточуючих каменів і тому інфрачервоні камери можуть виявляти їх місцезнаходження з високою точністю. Тепер вчені мають вдосконалити дану технологію і створити повністю автономну систему. Після виявлення міни будуть знищуватися за допомогою безпілотників Mine Spectro Drone або Kafon Drone.
Треба також зазначити, що ПФМ-1 – протипіхотна фугасна міна натискного дії (міна-метелик), розроблена в Радянському Союзі, ще знаходиться на озброєнні багатьох армій світу. Вона встановлюється методом дистанційного мінування за допомогою спеціальних касет, що скидаються з літаків. У кожній касеті міститься до 1248 мін. Через невеликі розміри і пластиковий корпус їх дуже складно виявити. На жаль, дуже часто жертвами цих мін стають діти.
БПЛА The Mine Kafon здатний розмічати місцевість, виявляючи міни а також розміщувати поруч з ними невеликі детонатори і здійснювати підрив, відлетівши на безпечну відстань. За словами розробників, застосування такого БПЛА дозволяє домогтися необхідного результату майже в 20 разів швидше, ніж з використанням інших технологій розмінування.
Ізраїльська компанія Laser Detect Systems (LDS) на виставці HLS & Cyber Expo в Тель-Авіві продемонструвала перший у світі БПЛА SpectroDrone, що здатний виявляти вибухівку та саморобні вибухові пристрої. Ізраїльський безпілотник оснащений спеціальними датчиками, розробленими LDS, для визначення вибухівки та інших небезпечних матеріалів у газах, рідинах, порошках з безпечної відстані. SpectroDrone застосовується для розшуку баз і складів терористів, а також для виявлення мін і фугасів у зонах локальних конфліктів.
Підбиваючи підсумок, слід наголосити, що існування та складність проблеми розмінування вимагає інноваційних підходів до її розв’язання. Одним з таких підходів вважається розробка ефективних робототехнічних комплексів на базі безпілотних літальних апаратів, різноманітність яких у світі активно зростає та які за своїми технічними і тактико-технічними характеристиками можуть бути використанні і в Україні для ведення розвідки мінної обстановки, виявлення мін і дистанційного їх знищення.
Вчені своє слово сказали. Що почуємо у відповідь від урядовців?
Бо війна – триває. І жнивує на замінованих ланах – смерть.
