Яким бути Києву в 2025 році?

Розробка нового Генерального плану столиці України має велике значення для майбутнього нашої держави, оскільки без стрімкого розвитку столичного міста неможливий економічний розвиток країни в цілому. Новий Генплан зробить бізнес-клімат у Києві комфортнішим і більш якісним, ще більше наблизить нашу столицю до міст-лідерів Європи і світу.

Масштабні реконструкції головних європейських міст були проведені ще у ХІХ столітті, їхнє обличчя кардинально змінилося через тодішні новітні наукові концепції, що дало потужний імпульс містобудуванню у всьому світі. Київ також пережив декілька хвиль оновлення, проте на рубежі нового тисячоліття процес почав поступово гальмуватися через невірне бачення перспектив розвитку головного міста України.

У 2008 році столична влада вирішила створити новий Генеральний план Києва на 15 років. Після розробки та затвердження його концепції, наприкінці 2012 року проект Генплану нарешті передали замовникові — київському Головному управлінню містобудування та архітектури. Перший етап громадських слухань приніс результат, над яким варто замислитися: понад тисячу зауважень!

5 вересня 2013 року «Інститут Генерального плану Києва» розмістив на своєму офіційному веб-сайті оновлені текстові та графічні матеріали проекту Генплану розвитку столиці та приміської зони до 2025 року. Після експертизи проект буде переданий у Київську міськраду на розгляд і затвердження.

Вартість реалізації заходів щодо розвитку столиці в рамках проекту Генплану на наступні 15-20 років (будівництво житлове, інженерної інфраструктури, дошкільних навчальних закладів, шкіл, об’єктів транспорту) складе в цілому близько 500 млрд грн, з яких близько 200 млрд грн припаде на житлове будівництво. За оцінкою начальника комунальної організації «Інститут Генерального плану Києва» Сергія Броневицького, ця сума є цілком реальною для розвитку Києва, тим паче що 70-80% заходів реалізовуватимуться за рахунок залучення інвестицій.

Хоча без бюджетних коштів, звісно, не обійтися. Реалізація заходів Генплану за рахунок бюджету вимагатиме 60-70 млрд грн, що будуть витрачені на будівництво доріг і розв’язок, соціального житла, шкіл, дитсадків. При цьому наголос робитиметься на державно-приватному партнерстві.

Попереднім Генпланом, затвердженим у 2002 році, передбачалося розширення меж Києва у 1,5-2 рази. Цього не відбулося, і тепер передбачається розвивати столицю у наявних межах.

Суттєві корекції довелося вносити щодо кількості населення. Раніше прогнозувалося, що у 2020 році у Києві мешкатиме 2,6 млн осіб, проте вже зараз населення Києва перевищило 3 млн. Новий прогноз: у 2025 році кількість киян складатиме близько 4 млн постійних жителів. У цій кількості враховано приблизно 200-300 тис. (плюс-мінус 100 тис.) приїжджих або тих, які тимчасово перебувають на території міста вдень.

Аналогічної трансформації зазнало й уявлення про майбутню кількість транспорту. Раніше прогнозувалося, що до 2020 року на території Києва налічуватиметься близько 780 тис. автомобілів, хоча вже сьогодні у столиці тільки офіційно зареєстровано 1 млн автівок, плюс до цього ще близько 200 тис. незареєстрованних. Півтораразове перевищення прогнозного показника виливається у додаткові, заздалегідь не передбачені навантаження на мости, автомагістралі, інженерні мережі та соціальну інфраструктуру. Як результат — всім знайома ситуація колапсу на столичних вулицях у години пік. З аналогічних міркувань потрібно прискорити будівництво метрополітену, прокладання нових ліній інших видів громадського транспорту.

Варто зазначити, що за прогнозом на 2025 рік по кількості автомобілів на дорогах (близько 400 на 1 тис. жителів) Київ наблизиться до нинішнього рівня європейських столиць. Наприклад, у Лондоні зараз на 1 тис. жителів припадає приблизно 700 авто.

Від того, наскільки життєздатним виявиться новий Генеральний план розвитку Києва, залежить не тільки добробут киян і гостей столиці, але і стан економіки міста. Інвестори готові вкладати кошти в розвиток нашої країни, зокрема й її столиці. Тому тільки-но Генплан Києва буде затверджений, одразу ж знайдуться охочі вкладати кошти в будівництво житла, інфраструктурних та соціальних об’єктів.