«Якщо чужа армія нападе на Україну, ми будемо захищатись» – колишні співробітники «Беркуту»

Працівники київського «Беркуту» вперше розповіли про останні дні своєї роботи 

Колись підрозділ МВС із забезпечення правопорядку на вулицях, звільнення заручників і затримання особливо небезпечних злочинців – тепер ліквідований відділ, усіх співробітників якого записали в «негідників, які заплямували мундир». Пам’ятаючи, що абсолютного зла не буває, редакція ПіКу вирішила вислухати іншу сторону – бійців, які ще недавно носили нашивку «Беркут» на своїй формі. На контакт із пресою «беркутівці» майже не йдуть, але все-таки нас запросили всередину київської частини, де ми побачили спущений прапор, палиці, яким МВСників били мітингувальники, портрети загиблих бійців і продірявлені кулями від вогнепальної зброї щити… Керівництво підрозділу та бійці погодились розказати про своє життя і службу за останні три місяці.

Операція «ліквідація»

Працівники київського підрозділу досі лишаються на місці свого розташування – проспекті Червонозоряному, що в Голосіївському районі. Поруч – гуртожиток, де живуть дружини й діти, у дворі стоїть техніка, за якою ніхто не приходить. Поки сидять і просто чекають, що буде далі. На столі – наказ про ліквідацію підрозділу за підписом Авакова.

«Не знаємо, куди діти людей, майно, – пояснює нам один із офіцерів. – Цікаво, що контроль за виконанням наказу покладено на Лекаря С.І. – заступника міністра. А його звільнили буквально на днях. Жодних дій по звільненню особового складу та реорганізації майна немає. На дворі ви можете побачити приспущене знамено – це знак того, що зараз ми не боєздатні. Так буває у випадку ротації, коли змінюється особовий склад, відбувається реорганізація. Навіть форми у нас зараз немає. Ми не служимо на охороні правопорядку».

У працівників київського «Беркуту» закінчується термін, коли вони можуть пройти переатестацію. Наприклад, в Одесі та Дніпропетровську частину бійців цього підрозділу вже переатестували та призначили в інші групи, не пов’язані з охороною правопорядку. Вони займатимуться пошуком небезпечних злочинців.

Тим часом у Києві та області наразі промишляють мародери, зокрема в покинутих маєтках Пшонки та Януковича, невідомі розстрілюють пости ДАІ. Бійці «Беркуту» говорять, що могли б завадити таким псевдооборонцям і захистити справжніх, бо це ж таки їхня робота! Натомість наказу про це ніхто не віддає. Звісно, хлопці не приховують, що половина із них швидше за все подасть рапорт на звільнення, але серед них є й такі, що йшли на цю роботу за покликом серця. Вони б зараз могли захищати людей та виловлювати покидьків, які хочуть відхопити від революції шматок побільше. А поки понад 500 чоловік особового складу сидить в казармі (звісно мінус ті, що в лікарнях), Росія транслює на своїх телеекранах картинку із покинутої усіма правоохоронцями столиці України… Так, ніби комусь вигідно показати повну небоєздатність і неготовність наших силовиків.

Винні є, розслідування покаже

Хтось із хлопців намагається пригадати всю хронологію їхнього «стояння» за останні три місяці. Київські «беркутівці» говорять, що 30 листопада вони, наприклад, студентів не розганяли. Кияни приймали участь в охороні громадського порядку з більш радикально налаштованими групами громадян. «Річ не в тому, були ми чи не були, – досить жорстко перериває один із офіцерів. – Це ж наші бійці теж. Порушення були… Спрацював інстинкт самозбереження – це людський фактор, ситуація та наслідки були спровоковані, це враховують усюди. Пілот може помилитись у стресовій ситуації і його за це не судять. Ми теж люди. Потім ми навіть обговорювали цю ситуацію між собою, розмовляли із психологами… Нас обвинувачують у тому, що ми надмірно застосовували спеціальні засоби. Під час масових заходів у працівників підрозділу зброї не було, хоча за кожним працівником міліції закріплена табельна вогнепальна зброя, але наказу стріляти з неї ми не отримали! Нас навчають затримувати правопорушників із нанесенням мінімальних ушкоджень. Як би це голосно не звучало – ми не готові вбивати».

Хто ж застосував надмірну силу? Хлопці, як кажуть, своїх не здають, але вже спокійніше пояснюють: «Підрозділи в регіонах живуть своїм життям, закон у нас один, але як вони там працюють – не знаємо. Ми просто намагалися правопорядок утримати. Змогли чи ні – історія і розслідування нас розсудять. До речі, протягом ось уже семи років ми добивалися вирішення на найвищому рівні питання кураторства наших підрозділів. Ми чекали, щоб знайшлася людина, яка би переймалася нашим забезпеченням і організацією. Мабуть, нас – киян – треба було ставити на передову, а їх – у резерв. Ми б у будь-якому разі працювали толерантніше».

А чи були гроші?

Колишній міністр МВС Юрій Луценко заявляв, що «беркути» отримують по в 500 доларів щодня лише  за стояння і тисячу за снайперську роботу. Хлопці у формі добре пам’ятають його слова, але згадка про 500 баксів їх тільки смішить. «Ми хотіли б запросити Луценка сюди, щоб він повторив це при нас, питання принципове. Де гроші?». На підтвердження своїх слів «беркутівці» показують дешеві сигарети та непрезентабельного виду телефони, хтось сміється: «Ми всі вже мали би бути мільйонерами. Ну на Apple точно би поміняв свою бандуру, або принаймні на щось краще».

Офіцер пояснює систему призначення премій: «Преміювання особистого складу – це частина нашої системи. До дня міліції чи свят завжди щось отримували… Останнього разу на 25-річчя полка видали премію 1200 гривень. Я її, до речі, не отримав, бо мав догану. На день міліції давали 1500 гривень. Середня заробітна платня у рядового складу не нижче 4000 гривень. Офіцери отримують щось близько 5300 гривень. За розкриття особливо тяжких злочинів (розбій, озброєне пограбування) –  премії 200-300 гривень».

Треба сказати, що матеріальна допомога на поранених передбачена невелика. Іще потрібно дочекатись розслідування, довести, що ти рану на Майдані отримав, а не вдома… «І нас, як підрозділи, які борються з корупцією, м’яко кажучи, сильно контролюють, – додають хлопці. – Навіть коли скидаємось на пораненого бійця, з огляду на закон, фактично займаємося протизаконною діяльністю».

Око діставали ложкою…

За три місяці 180 бійців київського підрозділу було поранено, із них чоловік 120 звернулися по медичну допомогу в лікарні. «Важкохворих було 12, наприклад одного офіцера тільки на днях прооперували, поки у важкому стані», – бійці «Беркуту» починають пригадувати своїх поранених, хоча й говорять про це трохи неохоче. Кажуть, більшість людей із вогнепальними ранами вже виписали. А таких було й немало… «З кульовими пораненнями потроху йдуть на поправку. Майже всі «кульові» в нас пішли з 18 лютого. Проте були й інші травми. Одному бійцеві не пощастило – сокирою фактично відрубали руку вище ліктя. Ще одному око намагалися виколупати. Звичайною ложкою видряпували… Але слава Богу подумали, що око витекло й це підтвердила медик, яка була поруч. На щастя, око лишилось на місці, хоча із зором – велике питання»…

Бійці демонструють палиці, якими їх били. Деякі мають закріплені на кінцях свинцеві гирі, дещо взагалі схоже на середньовічну зброю. «Беркутівці» спростовують той факт, що їхня амуніція від усього на світі захищає. Стояли – в легкій, бо перебували на охороні громадського порядку під час «мирної акції», а важкий захист важить до 20 кілограмів і більше двох годин у ньому не простоїш, його використовують за інших обставин. Легка ж амуніція захищає максимум від каміння. Щити застосовували із дюралюмінію – цей матеріал також може витримати удар каменем, але кулю не стримає. І бійці демонструють пробитий снайперськими кулями щит…

Майданівські гранати були страшні!

Хлопці ще раз і ще раз наголошують: із нарізної (вогнепальної) самі не стріляли, а в них – так. «Звертаємо увагу, що наші бійці бойовими патронами зброю не заряджали! Ми використовуємо «Форт-500» – помпову зброю, яку виготовляють у Вінниці. Вона дає можливість стріляти гумовими кулями та гумовою картеччю. Також застосовували світло-шумові гранти і газ – усе, що дозволено. Якби хтось використав у «Форт-500» бойові патрони, ми б про це знали. Фактично це кримінальна справа, жоден командир такої відповідальності на себе не візьме. А от після автоматної черги із боку Майдану загинули наші бійці»…

«Ми знали про те, що у Майдану є зброя, – говорить інший офіцер. – Однак тільки 20 лютого серед нас була невелика група, яка знаходилась у резерві й мала вогнепальну зброю. Але до її застосування не дійшло. Ми, міліція, ВВ просто побігли з Інститутської, коли почули кулеметні черги. Стріляли й снайпери, ми знаходили патрони з їх гвинтівок».

Також бійці київського підрозділу розказали, що зі сторони Майдану кидали якісь дуже страшні шумові гранати, набагато сильніші за ті, що були в них. Хлопців одразу контузило – так полягло чимало бійців.

Порядок наводить не армія

Піти з частини «Беркуту» ми не могли без ще одного питання. А якщо війна… захищатимуть?

«Якщо це буде конкретна армія (російська), яка нападе на Україну, то ми будемо діяти. Адже всі ми чоловіки, нам треба захистити свої родини, дружин, дітей…» Після палкого запевнення офіцери задумуються: «Але до війни ще треба дожити. Якщо це будуть ще одні політичні ігри: крок уперед, крок назад і так три місяці, половина з нас піде з підрозділу й жодні гроші не затримають. Працівник міліції, який сьогодні виходить на вулицю, не захищений ні владою, ні суспільством. На вулицях зараз багато зброї. Що робити міліцейським підрозділам? Як діяти, коли ти бачиш людину зі зброєю? А може це самооборона? А може вони йдуть розстрілювати пост ДАІ? Інструкцій немає».

Є у хлопців і своє бачення ситуація, яке даємо без ремарок: «Правоохоронці – це імунна система держави. Коли ми відключаємо імунну систему, організм не реагує на подразнення. ЗМІ, до речі, зробили не останній внесок у те, щоб у кожної людини виникало стійке бажання кинути каменюку в бійця у формі. А що насправді стабілізує всі країни світу? Нормальна правозахисна система і суди. Польські колеги, які заробляють зараз дуже непогано, розповідали, як у них все влаштовано. Держава виділяє чималі гроші на силові структури і суди. Порядок у країні наводить не армія, а міліція, внутрішні війська і чесні судді! Якщо набрати професіоналів, захистити їх законами, вони будуть працювати. Велосипед уже придуманий, але його не хочуть бачити. Значить, це комусь треба… І наша міліція за останні п’ять років не стала кращою. Нам, звісно, треба вичистити підрозділи. Але необхідно усвідомлювати, що коли людина йде на зарплату в 2500 гривень, не варто чекати від неї чесності».