Регіонали бояться залишатися із президентом наодинці
Маски зірвано. ЗМІ дізналися, що регіоналом, який на умовах анонімності дав відвертий коментар про взаємини фракції регіоналів із своїм шефом, є харківський регіонал-мажоритарник Дмитро Святаш
Як повідомляє сайт «Обозреватель», саме цьому достойнику належать слова, сказані після пам’ятної для кожного члена ПР зустрічі у парламентському кінозалі, що передувала голосуванню закону про амністію (або про заручників, як влучно охрестила його українська і світова спільнота). Зокрема, регіонал сказав: «Не спішіть мене судити. Побули б ви один на один з президентом – тоді би зрозуміли».
Саме ця фраза викликала збудження у суспільстві, бо породила питання без відповідей. Що президент робить із нещасними регіоналами ОДИН НА ОДИН? Чого ми ще не знаємо? Про «закатати в асфальт» – знаємо, про погрози розпустити парламент – також. Напевно, для них це справді страшно. Але ж все-таки не настільки, щоб привселюдно накласти в штани. Виходить, Святаш мав на увазі щось інше. Щось подібне на те, про що йдеться в старому анекдоті про індіанців – «Смерть або матумба», який регіонал, напевно, не знає. Бо інакше запам’ятав би красномовний кінець: «Ти хоробрий воїн. Але все одно помреш через матумбу»…
… Між тим, про зустріч з Януковичем один на один (незважаючи на натяки переляканого регіонала) мріє чимало наших співвітчизників. Бо, на відміну від Святаша, вони знають, що Віктор Федорович – не таке вже й чудовисько із залізним панциром, яким його представляють віддані соратники. Що він звичайна людина з плоті і крові. І йому, напевно, теж іноді буває боляче… Хоча і не так часто, як комусь хотілося б.
Тому ПіК вирішив провести опитування на тему «А що б Ви зробили, якби опинилися з президентом один на один»? Нижче – варіанти відповідей:
Голосування відкрите.
Срочно распространите! Найдены трупы, может кто-то ищет пропавших родных! Прочитайте, осталось несколько дней для опознания, потом их захоронят, как неопознанных!!!
sprotiv.org/2014/01/31/v-morzi-na-oranzherejnij-zhurnalistami-viyavleno-26-neopiznanix-trupiv-spisok/#
Коли я був зразковим радянським школяриком, у нас (7 клас, ІІ чверть) розповідали анекдот не про “матумбу”, а про “лямбу”. І варіант закінчення трохи інший:
– Так, хоробрий чужоземцю, ми безумовно поважаємо твоє рішення померти, тому наробимо з тебе котлет і їстимемо цілий тиждень. АЛЕ СПОЧАТКУ – ЛЯМБА!!!
)))