Як подолати корупцію у військкоматах
Бойові дії на Сході України остаточно переконали суспільство в необхідності реформування військової структури держави. Те, що залишилось у війську від уламків СРСР, є застарілим не тільки фізично, але й морально і організаційно, не відповідає сучасним науковим і суспільним досягненням
Минули часи, коли перемога у війні досягалась чисельною перевагою. Високий рівень бойової, морально-психологічної, технічної і спеціальної підготовки дозволяє вирішувати бойові завдання не кількістю, а якістю. Держава завжди потребує гнучкої і фахової системи для підготовки, обліку і оперативного відмобілізування за потреби боєздатного резерву для нарощування кількості Збройних Сил і поповнення бойових втрат. Для цього в любій державі є спеціальна державна служба. Є вона і в Україні – військкомати.
Про необхідність докорінного реформування системи підготовки і обліку мобілізаційного резерву говориться вже давно, а з 2014 року – постійно і голосно. Після критики «папередніків», які фактично звели систему обліку мобілізаційних резервів нанівець, було проголошено реформування системи військкоматів, укріплення ї військовослужбовцями, які пройшли АТО. І що?
Незрозуміло, навіщо було знову збільшувати кількість радянського рудименту – районних військкоматів по всій Україні, якщо їх функція зводиться до функцій пастухів, збираючих стадо, що розбіглось? Враховуючи адміністративно-територіальний поділ України, необхідно утримувати близько 600 військкоматів, в кожному з яких буде по 4-5 офіцерів і приблизно 10 службовців. Чи потрібно Україні утримувати близько 3000 пастухів-офіцерів і ще близько 6000 їх помічників-службовців? Можливо, достатньо п’ятої частини від цієї кількості в обласних центрах мобілізації при зміні їх функцій.
Багаторічний досвід роботи військової прокуратури говорить про те, що найбільш криміногенними та корупційними є галузі, розташовані на стиках військових і цивільних структур. Наприклад, закупівля військовими структурами у цивільних структур техніки, продовольства, іншого майна. А військкомати є фактично структурою подвійного підпорядкування – військовому командуванню і місцевим органам самоврядування. І фінансування діяльності військкоматів їде як від військового бюджету, так і від місцевих органів для організації обліку, призову та мобілізації. Достатньо звернути увагу, що призовна комісія формується місцевою владою і її головою є один із заступників глави місцевої райдержадміністрації, тоді як військовий комісар є лише одним з членів призовної комісії. Таке положення військкоматів в системі державних органів, враховуючи нашу ментальність і правосвідомість, завжди потребувало і потребує пильного ока за ними.
Міністр оборони проголосив, що усі офіцери військкоматів повинні в перших рядах пройти через підрозділи АТО. Пройшли. І хіба щось змінилось? Навіть з повідомлень ЗМІ вбачається, що найчастіше серед військових посадових осіб в Україні затримується саме працівників військкоматів. І це їх нічому не вчить.
Наприклад, військовий комісар Амур-Нижньодніпровського райвіськкомату був затриманий у лютому 2015 року під час отримання хабаря у сумі 4000 грн. Ще суд не завершив розгляд цієї справи, а 10 січня 2016 року цей діяч вдруге був затриманий військовою прокуратурою при повторному вимаганні і отриманні хабаря. Нахабство і почуття безкарності просто надзвичайні!
Чому це так?
Якщо раніше цей контроль за діяльністю військкоматів здійснювали військові прокурори, то останні 8-10 років їх спочатку обмежили в праві здійснювати прокурорський нагляд, а потім цей прокурорський нагляд був законодавчо скасований зовсім, як була ліквідована і сама військова прокуратура, яка нахабним можновладцям в погонах і без них лише заважала «прихватизувати» те, що ще залишилось у війську. Відновлення військової прокуратури, на жаль, не супроводжувалось наділенням її правом прокурорського нагляду за додержанням законодавства військовими посадовими особами.
Якщо повернутись до військкоматів, то вони взагалі залишились фактично безконтрольними. Кошти вони отримують з двох джерел – з МО і від місцевих органів. Якщо фінансисти МО ще контролюють витрачання бюджетних коштів, то до витрачання райвіськкомами коштів, отриманих від місцевої влади, вони відношення не мають і їх витрачання не контролюють. А місцеві фінансові органи виділені на військкомати кошти також не контролюють, так як не мають права перевіряти військову установу. І така ситуація, на жаль, не тільки у фінансових питаннях. Усі напрями діяльності військкоматів: ведення списків призовників і осіб, що перебувають у запасі, призов на строкову і понадстрокову військову службу, облік транспортних засобів, що можуть бути мобілізовані на потреби війська та інше в дійсності ніким не контролюються. А кожен з цих напрямків діяльності військкоматів є надзвичайно корупційним, що ми бачимо через численні повідомлення про затримання на хабарях працівників військкоматів. Територіальні прокурори також позбавлені наглядових функцій. Але й коли вони були, цивільні прокурори ніколи не звертали уваги на діяльність військкоматів, не розуміючі їх функцій, повноважень і не знаючі військового законодавства.
Щоб змінити цю ситуацію, як уявляється, необхідно вирішити два завдання.
Перше – реформувати систему обліку мобілізаційних резервів не косметично, як це зроблено зараз, а по-справжньому, докорінно і комплексно. Друге – повернути військовій прокуратурі повноваження нагляду за додержанням законів військовими посадовими особами. Інакше нас з вами і надалі будуть розважати численними повідомленнями про чергові затримання на хабарях військових комісарів. А багатьох з них по другому, третьому, четвертому … разу.
По материалам “Резонанс”
