Виття на болотах: ознаки агонії. Фаза друга.
Російське суспільство поволі доходить до тієї точки кипіння, після якої неодмінно розпочинається неконтрольований процес руйнації цієї структури, збудованій на брехні, підступництві, дикій, варварській ідеології.
Початок тут – Виття на болотах: ознаки агонії. Фаза перша
Цитую “Блискавку”: “Посольство Італії рекомендує співгромадянам залишити росію, якщо їхнє перебування там не становить крайньої необхідності”. Це вже не перша дипломатична установа, яка за останні дні звертається до своїх громадян покинути позапоребриковий край. Ситуація змінюється на 180 градусів. Всі ми добре пам’ятаємо, як на початку року ті ж самі країни-члени ЄС, США, Канади тощо адресували своїм співгромадянам ту ж саму пораду. Тільки мова йшла про те, щоб як найшвидше покинути межі України. Та й самі посольства змінили географію свого перебування. Хто осів у Львові, хто у Варшаві, хто ще далі. Яка ж це багатообіцяюча і довгоочікувана новина! Адже “вони”, колективний захід, я не знаю як це робиться, але вони добре знають якимось чином, що має відбутись. Я не є прихильником конспірологічних теорій тлумачення законів розвитку універсального світоустрою, діяльності “захмарного уряду”, який всім заправляє і якому підпорядковуються національні уряди, але все ж таки в нашій природі (я маю на увазі політичне середовище) є щось таке, що на рівні інтуїції, історичних прецедентів підказує, що ось воно, почалось і як снігова лавина невпинно набирає обертів і його не зупинити. Ще в березні в своєму есе, опублікованому в “Голосі України”, я писав: “Ніхто ніколи точно не знає, коли прилетить чорний лебідь. Упевнений: він неодмінно прилетить”. (“Відкриття другого фронту: очікування і реальність”. – ГУ, 31.03.2022).
Зараз ця птаха накрила своїми крилами всю євро-азійську площину під назвою рф, кружляє над кремлем і готова остаточно приземлитись, щоб виконати свою доленосну місію…
Шалені черги на кордонах з Грузією, Казахстаном, з іншими суміжними землями із числа всіх тих, хто на своїх диванах із попкорном волав що “може повторити”, всезростаючий роздрай між суб’єктами федерації з приводу того, хто виконав квоту мобілізованих, а хто не дотягнув, запізнілий сплеск “материнського інстинкту”, до якого нарешті дійшло, що вартість “її сина” це вартість білої лади, але перед цим “син” потрапить до білого березового гробика (в кращому випадку!), адже можуть бути (фрагменти), що і в гробик не буде що класти. Все це поволі доводить їх суспільство до тієї точки кипіння, після якої неодмінно розпочинається неконтрольований процес руйнації цієї структури, збудованій на брехні, підступництві, дикій, варварській ідеології.
А нам своє робить. Цього тижня у Верховну Раду має зайти від ПУ законопроєкт щодо створення Фонду відновлення України. (UKRAINE RESTORATION FUND). Цим актом ми готуємось до Берлінської конференції (25 жовтня) та листопадового саміту G20, які присвячені відновленню, відбудові України. На конференції в Лугано, яка відбулася на початку липня із цього ж питання, було підраховано, що для відбудови зруйнованої української економіки потрібно не багато не мало 750 млрд доларів США, для відновлення тільки об’єктив інфраструктури 100 млрд доларів. І ці кошти наші закордонні партнери готові нам надати! Їх надання обумовлюється засадними застереженнями: по-перше, “гроші в обмін на реформи”, по-друге, їх входження в Україну і “розповсюдження по ній” буде контролюватись незалежною інституцією. Сьогодні цей орган має умовну назву “американець із глобальним статусом”. Саме ця особа буде координатором платформи RecoverUkraine. Візьму на себе сміливість спрогнозувати, що це може бути або Білл Клінтон, або Барак Обама. Якщо помилюсь, не бачу в цьому трагедії. Адже в цьому проєкті є тільки позитив. Світ вірить в нашу Перемогу, світ разом з нами планує найближче майбутнє України в контексті її відновлення і реконструкції. До речі, значна частина із цих 750 млрд доларів запланована за рахунок російських активів, які у вигляді компенсації за завдані нам руйнування і шкоду будуть скеровані в Україну.
Можливо, саме в ці дні, коли активно поширюються чутки (на жаль, небезпідставно) про можливість застосування кремлівськими поводирями ТЯЗ, які в останню мить свого існування мріють грюкнути так дверима, щоб світ захитався, моє есе носить надто оптимістичний характер і може викликати кимось несхвалення. Я це несхвалення врахую, але не погоджусь. Ми ідемо до Перемоги. Ще будуть руйнування, жертви, попереду складний зимовий період, але попри все вірю, як і переважна більшість української громади, в те, що не за горами Свято, яке йде на нашу вулицю. А чорний лебідь? А чорний лебідь там за поребриком свою справу зробить.
Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України
