Виставка. Кілька коробок із пінопласту – вершина мінімалізму
Нова виставка Марини Талютто називається «Контейнер порожнечі»
Галерея «Боттега» представила нову виставку випускниці Національної академії мистецтв, члена Національної спілки художників, учасниці багатьох міжнародних проектів Марини Талютто. Це вже не перша її інсталяція у київській галереї, котра, як і попередні «Азбука» та «Геометрія», виконана у мінімалістичному стилі. Взагалі популярна тенденція цей мінімалізм! Згадаймо лишень Венецію, портрети на сірниках, пам’ятник пам’ятнику – одним словом, усе, що показали Жанна Кадирова, Микола Рідний і Гамлет Зіньковський на останньому бієнале . Однак і безвідносне буває відносним. Заглиблюватись у мінімалізм – небезпечно для художника. Другим Малевичем можна й не стати, а ось лишитись навіки незрозумілим – це запросто.
Власне, чому незрозумілим? Якщо в авторки «Контейнера порожнечі» була ідея залишити порожнечу в очах відвідувачів – усе вдалося. Там було пусто. А що ви хотіли від споглядання кількох пінопластових коробок з-під побутової техніки? Якщо підключити символізм, то отримуємо нібито проекти квартир – «гідну мету для більшості рабів системи матеріальної гонки». Без них – так собі коробки, бачили й красивіші. Замислюватися над сенсом життя, цінністю форм і щастям у малогабаритних квартирах чомусь не вдається. Чи то все настільки мінімальне, що не створює ніякого відгуку, чи настільки інтелектуальне, що навіть недоступне глядачеві – все це на совісті художниці. Щоправда, якщо увесь час тримати в голові маленьке таке твердження, що найголовніша мета будь-якого мистецтва взагалі – викликати емоції, можна певно сказати: щось у цьому пінопласті не так! Може, форма невдала, а може, авторці просто треба не знущатися із небагаточисельних відвідувачів таких проектів і замислитися спочатку над ідеєю, щоб потім її нестерпно довго не шукали розгублені глядачі?
