Вкотре про закриття неба України: що має зробити дипломатична служба?
Яким має бути саме сьогодні основне завдання нашої дипломатії?
Як топової, так і професійної. Це — завдання для Глави держави, Верховної ради, МЗС, МО, РНБО. Всі ці інституції, які представляють народ України і захищають його інтереси, а в даному випадку в прямому сенсі життя українців повинні скоординуватись і зосередитись на виконанні одного, надзвичайно важливого, стратегічного завдання — досягти домовленості з нашими партнерами про закриття неба над Україною, про створення надійного безпекового простору над нами.
Скільки військових України, цивільних громадян, дітей України має ще загинути від ворожих рашистських обстрілів, які руйнують нашу державу, її промисловий, насамперед енергетичний потенціал саме із небесного простору? Скільки ще треба чекати, коли божевільні плани військових дій кремля приведуть до руйнування Запорізької або Рівненської АЕС? Коли ядерна хмара із смертоносними речовинами посуне на Європу теж? Що, тільки тоді будуть вжиті необхідні, радикальні контрзаходи?
Ставлячи це запитання, я, звичайно, маю на увазі оборонний військово-політичний блок НАТО. Йому не потрібно порушувати свій статут, оминати статтю 5, зміст якої має значення лише для повноправних на даний момент членів Альянсу. Але, якщо проаналізувати стан українсько-натівських відносин всеохоплююче, дослідити їх майже 30-річну історію плідної співпраці, то можна дійти аргументованих висновків, які на мою думку, дають право порушувати питання саме про закриття неба над Україною.
По-перше, чи багато є в світі держав, зокрема в Європі не-членів НАТО, в Конституції яких вписано, що метою зовнішньої політики даної держави є вступ до Альянсу. І цей меседж від України схвально прийнято Брюсселем й всіляко підтримується. Тобто політико-юридична основа поглиблення нашого співробітництва й виведення його на якісно новий рівень (закриття неба) існує. По-друге. Історія. Новітня. Після 1991 року. Підписання Україною і її активна участь в Програмі партнерства заради миру (1994 р) переконливо довела, що Україна є надійним союзником НАТО. Зокрема, участь українських транспортних літаків марки Антонов у миротворчих місіях НАТО завжди знаходила високу оцінку керівників НАТО. Не менш вагомим документом є Заявка України на вступ у пришвидшеному порядку до НАТО від 30 вересня 2022 року. По-третє. Повернемось до Будапештського меморандуму. Яким би недосконалим не був цей міжнародно-правовий документ, він врешті-решт існує, є, так-би мовити, valid з юридичної точки зору, а його підписанти-гаранти кардинально розішлись в своїй політиці щодо України. З боку рф — повномасштабна, військова агресія з ознаками тероризму й геноциду, з боку США й Великої Британії вагома, життєво-необхідна підтримка й допомога. Чому б не скористатись цією розбіжністю? Тим паче, що рф, її очільники, їхні потужні пропагандистські механізми затуркали власних поселенців, що вони абсолютно переконані, що кремль веде війну не проти України, а проти НАТО, проти Колективного Заходу, який спить і бачить, щоб зруйнувати “святу русь” — єдине чисте, незаймане створіння сучасної світової геополітики. Тим самим приховуються їх елементарна бездарність навести лад на своїй території, більш-менш прилаштувати її під закони сучасної цивілізації.
Таким чином, США й Велика Британія, як гаранти територіальної цілісності, суверенітету і безпеки України, як безперечні лідери НАТО, мають повне моральне, юридичне і політичне право довести москві, що, коли остання просторікує, що вона воює з НАТО, то нехай натівські літаки з нею напряму не воюють, а просто закриють небо над Україною. Як на мою думку, цей примус до миру додасть хоч крапельку глузду рф вийти на мирні перемовини з нами, звичайно, тільки на наших умовах: виведення до останнього орка з території держави, повернення адміністративних кордонів України періоду 1991 року. Не виключаю, це також може зіграти на руку кремлівському очільнику, допоможе йому, як бідкались деякі західні політики “зберегти обличчя”, вийти сухим із води і пояснити своєму плебсу — “я змушений припинити війну, бо проти нас постав весь оскаженілий Захід!”
Це і буде найвищим, найнадійнішим проявом гарантування нашого суверенітету й територіальної цілісності з боку наших партнерів. Можливо, пану Столтенбергу, ГС НАТО, варто провести опитування громадської думки серед льотчиків ВПС НАТО – “Хто бажає виконувати цю важливу, почесну місію?” Певен, такі обов’язково знайдуться серед громадян США, Великої Британії, Польщі, Бельгії, країн Балтії…
Можливо, мої міркування здадуться наївними, або надто радикальними, або взагалі нереальними, але як казав класик: “я так! бачу”. Я так хочу. Це — збереже життя українців. Це — пришвидшить Свято Перемоги. Тому хочеться, щоб наша дипломатія зробила все possible and impossible, щоб цей проект здійснився.
Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України
