Від Рамштайна до Рамштайна: часовий вимір української Перемоги

“Особая миссия”, “уникальная духовность”, “свой путь”, “священная война против загнивающей Европы» – це все примітивна димова завіса. По суті загребущі руки ворога тягнуться до українського літія, кобальту, кристалічного графіту, вольфраму, мідної і залізної руди, марганцю і, звичайно, вугілля.

Хто ще рік тому назад із пересічних громадян України знав про існування німецького міста Рамштайн? Можливо ті, кого туди випадково закинула доля у пошуках кращого життя, можливо якісь екзотичні туристи, які відбились від головних німецьких екскурсійних стежок — Берлін, Дрезден, Мюнхен, можливо наші дипломати, які працюють в цій країні. А так є собі Рамштайн, чи не є собі Рамштайн не входило в коло інтересів українців. Так само є у нас Жмеринка, чи не є у нас Жмеринка, гадаю, обходило і обходить німецького обивателя. І це — природньо, нормально. Для них найдорожче це — їх земля, наповнена великими і малими, але рідними їхніми Рамштайнами. Для нас — наші землі із всіма хуторами, селами, містечками, містами і навіть не з дуже ще хорошим дорожнім покриттям. Але ці дороги, міста і містечка — наші! І ми їх ніколи, нікому не віддамо.

Але Україна породила новий Рамштайн і він протягом останнього року стрімко увірвався в наш лексикон, в нашу військово-дипломатичну термінологію, в нашу дійсність і став тим явищем, яке відображає не тільки географічну назву цього німецького міста, а  набагато більшим, вагомішим, важливішим. Рамштайн, як явище, як дипломатичний процес відкрив нову сторінку не тільки в історії європейського континенту, але за своїм масштабом сягнув всепланетарного виміру.

Рамштайн — це насамперед пробудження європейських і світових лідерів від летаргійного сну, в який вони періодично впадали із самого початку поточного століття. Колискові кремлівські мелодії про “особливий шлях росії”, про її “духовну і ментальну винятковість”, підкріплені рясними фінансовими вливаннями в цілі політичні партії окремих європейських держав, конкретних знакових осіб, пропонуючи їм високооплачувані посади в своїх газовидобувних імперіях, активна робота російських спецслужб в масмедійному просторі та бізнес середовищі призвело до того, що Європа,  стара, класична Європа повірила в те, що така політика і надалі дозволить їй спокійно і стабільно існувати, напружуючи свої сили для боротьби лише з міграційними проблемами, кліматичними ризиками, ковідом тощо.

Повномасштабна війна рф проти України розбила на друзки цю ілюзію. Кровожерливий, експансіоністський кремль своїми діями поставив під загрозу життя і безпеку не тільки України, але і всього континенту. І Рамштайн цей виклик прийняв. Рамштайн побачив, що Україна, її Збройні Сили це та скеля об яку розіб’ється ординська навала. Але, якою б міцною не була б скеля, вона має власний ресурс витривалості. Його потрібно  підживляти, підтримувати, зробити незворотньо незламним.

Перша зустріч лідерів колективного Заходу відбулась в квітні 2022 р. Вона мала, крім іншого, принципово важливий політико-психологічний характер. І хоча на той час весь світ із захопленням спостерігав як ЗСУ вибили зуби учасникам так званого бліцкригу, було ясно і те, що це ще тільки продовження баталії, її новий етап.    І Рамштайн почав думати і почав діяти. За двома успішними військовими операціями проведеними ЗСУ влітку-восени 2022 р. по звільненню Харківщини і значної частини Херсонщини я бачу могутню постать Рамштайна.

Лютневий Рамштайн 2023 р. – значний і значущий крок вперед. Сучасні танки, новітні системи ППО, інші види  зброї та озброєння, літаки, все це створює таку динаміку у взаємовідносинах між ЗСУ та нашими головними партнерами по приборканню ворога, що питання щодо Перемоги над ним стоїть лише в одному вимірі. В часовому. В цьому році?, чи наступному?, але те, що вона буде за нами сумніву не викликає. Рамштайн це авторитетно підтверджує.

На завершення есе нагадаю читачеві, що відповідно до дослідження канадського аналітичного центру SecDev (серпень 2022 р.), Україна посідає 4 місце в світі по загальній ціновій вартості природних ресурсів із щорічним видобутком приблизно у 15 млрд дол та потенційним запасом вартістю до 7,7 трлн дол.

Україна — одна із найбагатших країн Європи із запасами рідкісноземельних металів. Серед них — літій — “біле золото” ХХІ ст. А це — ядерна енергетика, атомна техніка, літієві акумулятори. Тільки родовище Шевченкове в Донецькій області має запас в 5,7 млн тон літію категорії С1, а категорії С2, понад 8 млн тон. А прогнозовані запаси літію в рф — 1 млн тон. Не більше.

Наприкінці 2021 р., напередодні повномасштабного вторгнення Україна почала виставляти на аукціон дозволи на розробку своїх запасів літія, міді, кобальту. В листопаді Австралійська компанія “Європейський літій” заявила, що знаходиться в процесі отримання прав на два багатообіцяючих родовища в Донецькій області.    І відразу ж на російсько-українському кордоні як таргани почали концентруватись російські війська, вторгнення набувало реальних рис. А хтось казав — “особая миссия”, “уникальная духовность”, “свой путь”, “священная война против загнивающей Европы» і т.д. Це все — примітивна димова завіса. А по суті загребущі руки ворога тягнуться до нашого літія, кобальту, кристалічного графіту, вольфраму, мідної і залізної руди, марганцю і, звичайно, вугілля. Про який захист “русскоязычного населения” може йти мова після зрівняння із землею Маріуполя і сотень інших міст і містечок, де невинно убієнними стали громадяни України, в тому числі російськомовні, так званими визволителями.

Рамштайн це дуже швидко зрозумів, проникся, напружився і, як я вже зазначив, почав діяти. Побажаємо йому успіхів у цій відповідальній історичній місії.

Борис ГУМЕНЮК, доктор історичних наук, професор, Надзвичайний та Повноважний Посол України