Від ядерного шантажу до ядерної війни. Чого хоче Росія?

Велика війна, яка триває більше шести місяців, виходить на новий рівень. Російська Федерація шантажує світ черговою ядерною катастрофою, наслідки якої ніхто не може прорахувати чи передбачити.

Москва, у своєму прагненні переломити ситуацію на свою користь, вже перейшла до відкритих терористичних методів, заявляючи про мінування Запорізької АЕС та про готовність її підірвати. Так, у своїй заяві начальник військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту ЗС РФ генерал-майор Валерій Васильєв, котрий зараз командує гарнізоном ЗАЕС, сказав, що «тут буде або російська земля, або випалена пустеля».

Тривожні сигнали надходять з кожним днем. Як повідомили в НАЕК «Енергоатом», останній працюючий реактор на ЗАЕС 5 вересня був відключений від української мережі, пояснивши, що це сталося через пожежу, спричинену російськими обстрілами. А вже наступного дня, 6 вересня, в тимчасово окупованому Енергодарі прогримів потужний вибух, після чого, зі слів мера Дмитра Орлова, у місті одночасно зникли світло і водопостачання.

То чи дійсно Кремль готовий втілити свої погрози в життя? На це питання важко відповісти напевно і думки з цього приводу різняться.

За наявної інформації, окупаційна армія РФ, яка з початку березня контролює ЗАЕС, стягнула на територію електростанції свої сили, важке озброєння і навіть вибухівку. Більше того, російські військові замінували берегову лінію, яка проходить до водойми-охолоджувача ЗАЕС.

Оскільки військовий арсенал знаходиться поруч із легкозаймистими речовинами, не буде перебільшення твердження, що це створює загрозу роботі електростанції. А наступні обстріли ЗС РФ, які неодноразово мали місце (щоправда, Москва завжди звинувачує Київ у подібних інцидентах), можуть призвести до ядерної та радіаційної катастрофи, наслідки якої будуть відчутні не лише в Україні, а й у всій Європі.

Цілком можливо, що гіпотетична ядерна катастрофа на ЗАЕС потрібна Кремлю в якості casus belli (приводу для війни) з метою застосування ядерної зброї. За таких обставин Владімір Путін міг би звинуватити Київ у ядерному тероризмі, щоб потім застосувати тактичну ядерну зброю проти України як «захід у відповідь».

Навряд чи таке б зійшло з рук. Адже, за словами голови комітету з питань оборони Палати громад парламенту Великої Британії Тобіаса Еллвуда, навмисна аварія з витоком радіації, вчинена росіянами на ЗАЕС, має бути витлумачене як напад на держави НАТО. Ба більше, щодо негативних наслідків застосування Росією ядерної зброї попереджав і генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг, який заявляв, що будь-яке її застосування повністю змінить характер конфлікту. Та маємо справу із мавпою з «гранатою», тому виключати такого сценарію не можна.

Однак може бути й те, що Москва хоче перешкодити Україні експортувати енергоносії до Європейського Союзу. Так, згідно допису міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби у Twitter, Україна «може допомогти ЄС пом’якшити цієї зими енергетичну кризу завдяки експорту електроенергії. Тому Росія намагається захопити Запорізьку АЕС і перешкодити їм», наголосивши, що Україна та Євросоюз є в одному човні, а тому «повинні залишатися єдиними і перемогти Путіна». Досить вірогідний варіант.

Хай там як, мапи можливого радіоактивного зараження в разі підриву росіянами ЗАЕС викликають фурор у мережі. Особливо, коли ядерні прецеденти вже мали місце в історії людства.

Мабуть, саме такого ефекту намагаються досягти московські пропагандисти: світ має очікувати повторення Чорнобиля й тремтіти від страху перед «всесильною» Росією, що є звичайним роздуванням пропагандистської риторики, щоб налякати Захід та відстрочити чи навіть запобігти власній поразці у війні в Україні.

Цілком імовірно, що ані Путін, ані уся його злочинна владна вертикаль достеменно не відають, якими будуть їхні подальші дії. Адже кремлівці, розпочинаючи «спецоперацію», навряд чи готувалися до такого затяжного конфлікту й здатності світу допомагати Україні.

Вочевидь, Путін сам себе загнав у пастку. З одного боку, має місце усвідомлення стратегічної поразки вторгнення в Україну і нереальності досягнення поставлених  задач. З іншого боку, наявність страху перед власним оточенням та звичайним народом на випадок залишення російськими військами території України, що буде рівнозначно капітуляції, а отже проявом небувалої слабкості режиму і тотального краху усієї пропагандистської парадигми, в якій роками знаходилася путінська Росія.

Тому кривавий тиран, допоки його не буде подолано, продовжуватиме шантажувати світ, намагаючись виторговувати хоч якісь преференції та створюючи відповідну картинку для росіян.

Хай там як, те, що відбувається на Запорізькій АЕС, — це ядерний тероризм з боку Російської Федерації. І важко спрогнозувати, якими будуть її наступні кроки.

Зрозуміло одне: ООН, МАГАТЕ (інспектори якої вже відвідали електростанцію) та вся світова спільнота мають вжити усіх можливих заходів задля убезпечення ЗАЕС шляхом повної демілітаризації території і надання співробітникам атомної станції та жителям міста Енергодар гарантій безпеки для безперешкодного її обслуговування. А головне — світ має допомогти Україні перемогти у цій війні та належним чином покарати країну-спонсорку тероризму за її злочинні дії проти людства.

Станіслав ЖЕЛІХОВСЬКИЙ, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС