Вересень і Подервʼянський – в епатажній п’єсі про Енді Ворхола

Як КРОТи український поп-арт ставили…

Київський революційний охуєнний театр (КРОТ), відомий своїми виставами за п’єсами Леся Подервʼянського, вирішив (в особі режисера та сценариста вистави Андрія Крітенка) реалізувати проект про найепатажнішого художника ХХ століття, нашого співвітчизника Енді Ворхола. Точніше, вистава називатиметься «Андрій Вархола. Вигадка».

Він усього лише малював банки томатного супу, кока-коли і токсично-яскраві портрети знаменитостей. А ще (і про це мало хто знає) він був українцем. І це якраз не вигадка. А майже все, що знали про художника його друзі, – якраз і є вигаданим ним же існуванням, приправленим наркотичними препаратами. Бо ж докопатися чи то до спотвореної психіки, чи то просто до переобтяженої дитячо-емігрантськими комплексами людинки, критики так і не змогли.

Сьогодні всі роботи Ворхола, в яких він розвінчував споживацький спосіб життя американців, вартують мільйонів. Хоча насправді й банка супу «Кембелз», і неонова Мерилін Монро сьогодні виглядають по-дитячому наївно, навіть трохи «затаскано» порівняно із роботами наших сучасників. Єдина заслуга Енді – він зробив це першим. І ось наші митці (на цьому слові чомусь завжди згадується непристойна похабєнь Подервʼянського) вирішили показати, як усе починалося…

Виявляється, Андрій Крітенко мріяв поставити подібну п’єсу ще років із 15 тому. Збирав інформацію про батьків Енді, які емігрували в США. У виставі навіть звучатиме запис колискової, котру українською співала Андрію мама. Перед смертю Ворхол просив написати на його надгробку одне слово – «вигадка». Тому режисер вирішив, що життя його можна також… вигадати.

«Шоу-бізнес для того й потрібен – доводити, що важливо не те, який ти є, а те, яким тебе уявляють», – казав Енді Ворхол. Яким уявляють його КРОТи, ми ще не знаємо. Але виконавці головних ролей інтригують малесенькими інтерв’ю, де підкреслюють сенс майбутньої вистави. Власне, він і так зрозумілий, зате, як кажуть, повипендрюватися можна. Журналіст і телеведучий Микола Вересень, який гратиме Небілого ангела, демонстративно жере гамбургер і видає своє коронне та головне – завжди «оригінальне» вітання: «Мене називають Миколою Вереснем, і я щойно з’їв гамбургер». Фактично цією лаконічною фразою можна охарактеризувати всю суть зажерливого мистецтва Ворхола.

А ось Лесь Подервʼянський, який долучився до написання сценарію, обіцяє глядачам маленький сюрприз… Треба сказати, що маленьким сюрпризом КРОТяни якраз не відіграються. Якщо вже ставити щось про Ворхола – одного таланту Леся і харизми Вересня буде замало. Та й гамбургерів – нагодувати глядачів – не вистачить. Що ж там такого загадкового вигадали й чи варте воно уваги, побачимо 6–7 грудня у «Кінопанорамі». Одне можна сказати точно – буде не по-дитячому весело. Бо ж українські митці планують гарненько познущатися з поп-арту, без найменшого натяку на оцінку його художньої цінності. Бо саме тут кордони між Мадонною та Поплавським майже зникають. Адже всі ми п’ємо колу, негальмуємо зі «Снікерсом», відпочиваємо з «Твіксом». І цілком можемо вигадати собі, що сценічне ім’я маємо… ну якщо не Мадонна, то принаймні Михайло Михайлович Поплавський!