Вчасно відкликати – це не зрадити: історія «складених мандатів»

Навіть коли здається, що навкруги – повна… гм… безнадія, якщо придивитися – жити можна. Бо ж відомо: з будь-якої безвихідної ситуації є принаймні два виходи. Нехай і заткнувши носа

Щойно нам це продемонстрував народний депутат Забзалюк, який, якщо вірити спікеру парламенту Володимиру Рибаку, відкликав свою заяву про складання депутатських повноважень, яку написав іще на початку грудня

Тоді своє бажання піти з депутатів член Батьківщини пояснював незгодою з позицією окремих політичних лідерів і захопленням адміністративних будівель. «Причина в тому, – казав принциповий Забзалюк, – що я бачу, що окремі представники політичних сил – як з одного боку, так і з іншого – штовхають країну фактично на пряму конфронтацію і на кровопролиття. …Я категорично з цим не згоден. Хтось грається в політику, а в результаті постраждає народ України, і ми втратимо країну… Не можу зараз не усвідомлювати, до чого може призвести ескалація силової розвʼязки в Україні. Фактично підігрівання з обох сторін. …Я вже склав мандат. Я був і залишаюся на боці народу».

Те, що депутат передумав віддавати парламентську ксиву, свідчить про те, що після виключення його із фракції Батьківщина він або змінив думку про політичну ситуацію в країні, або… не залишається більше на боці народу. Ну а що ще могло відбутися з чоловіком, який через півтора місяця після таких гучних заяв дав задній хід?.. Очевидно, незабаром почуємо його пояснення, не менш гучні й переконливі. Або навпаки – гробову мовчанку. Це в залежності від того, чи буде Забзалюку соромно.

А має бути! Тому що через його гамлетівські хитання падає тінь на іншу принципову людину – колегу і вчорашнього однофракційника Анатолія Гриценка. Щодо щирості його наміру вийти з депкорпусу тепер виникають підозри. До речі, широко анонсовану заяву Гриценка про складання депутатського мандата (бо, за словами Анатолія Степановича, він обирався до парламенту України, а не Північної Кореї) Володимир Рибак станом на п’ятницю не бачив. Про вихід із фракції каже, що є, про виключення – є теж. Про складання – немає. Але ж ми не можемо не вірити одному з найчесніших депутатів.

Очевидно, заяву екс-міністр оборони таки зареєстрував, до спікера на момент брифінгу вона просто не дійшла. В усякому разі ніщо не заважало Гриценку це зробити з мінімальними для себе втратами. Або й зовсім без них. На прикладі Забзалюка бачимо, що заявити про складання повноважень і таки скласти їх реально – це дві великі різниці. Реєстрація папірця ні про що не свідчить. Головне – вчасно відкликати. («Пропечатал в газете – и шабаш»). Отже, не буде нічого дивного, якщо на момент відкриття наступної сесії (4 лютого) з’ясується, що йти з депутатів Анатолій Степанович теж передумав, аргументуючи це, наприклад, глибоким усвідомленням свого місця та ролі.

…А може, ми присутні при народженні нового політичного тренду?.. Написав – повідомив – протащився – відкликав. Вівці цілі, вовки ситі. Нульовий варіант. І стосуватися це може не лише заяв про складання мандатів, а також і публічних відмов від своїх слів, сказаних, приміром, півроку тому. Або ж відкликання голосів за скандальні законопроекти. Так що не так усе й погано, як здалося на перший погляд. Надія є.