Вадим Колесніченко потонув у Криму

Життєстверджуюча новина прийшла із Севастополя: приснопам’ятний Вадим Колесніченко, що  у квітні позбавив Верховну Раду своєї тошнотворної присутності,  з тріском просрав (закреслено) програв нелегітимні  вибори до так званих Законодавчих зборів Севастополя

Тим самим поставивши під сумнів непорушність фізичних законів і сталість політичних тенденцій. Принаймні тепер відоме твердження, що лайно не тоне, не виглядає вже таким беззаперечним.   

Після того, як Колесніченко склав депутатський мандат, ми сподівались ніколи про нього більше не почути. Та й сам він не збирався повертатися в політику, мовляв на хрін вона йому не впала. Хвалився, що буде тепер  займатися господарством та розводити кіз.  Чи дістався Гадік до нещасних тварин і що він з ними робив – ніхто достеменно не знає  (нехай з  цим розбирається Грінпіс), але факт залишається фактом: з козами у екс-нардепа теж не склалося.

Тож нічого йому не залишилось, як спробувати повернутися до колишньої професії, аби знову мати можливість реалізовувати свої збочені фантазії (закреслено) нерозкриті таланти.  Що Гадік і зробив, пішовши у рідному Севастополі на муніципальні вибори від партії «Родіна». Нещасливий 13 номер  його, схоже, не засмучував: вочевидь, Колесніченко, підсвідомо знаючи собі ціну, був упевнений в тому, що проти такого лайна навіть чортова дюжина безсила.

І помилився. Чи то справді нещасливе число у тому винне, чи, може, клімат посприяв, але Гадік програв  вибори із розгромним рахунком 56 на 11 свій суперниці  по виборчому округу Ірині Кравець (що за тітка  – не знаємо, але за Гадіка їй респект).  Таким чином, зараз ми спостерігаємо перший випадок, коли лайно таки потонуло. Можна сказати, історичний момент. І в цьому – єдиний позитив так званих кримських виборів.

Тепер екс-нардепу і екс-козоводу, напевно, доведеться переключитися на курей (нехай вибачать нас захисники тварин, у яких ця фраза викликала в уяві моторошні картини). А ще краще – вирощувати моркву та інші їстівні цвєтуйочки . Окрім  хіба що укропа й петрушки, аби не дражнити гусей. Тобто російських друзів. Словом, щоб жодна тваринка більше не постраждала.

Проте в будь-якому разі залишиться певна небезпека, що нереалізоване політичне лібідо та інші сумнівні «манічки» рватимуться із Гадіка назовні, наносячи непоправної шкоди місцевій фауні, тож  поливати грядки  бажано на закритій території, із парканом та баштами з вартовими по кутах.

Але це просто думки вголос. Мрії, які рідко збуваються. Але і так непогано вийшло:  в Україні воно вже не спливе,  в расєє свого лайна вистачає. А головне – рахунок відкрито, початок покладено, процес пішов.  Нехай навіть і в Криму. Чекаємо тепер наступних – материкових – потопельників. Сподіваємось і несамовито віримо.  Незважаючи на різницю в кліматі.