В Україні використовують дитячу працю. Це погано?
Прогрес летить настільки стрімко, що на різких поворотах аж заносить: в Інтернеті з’явилася справжня дитяча біржа праці! На веб-сайті діти у віці 12–16 років розміщують короткі резюме, а роботодавці, відповідно, пропонують різноманітні вакансії. Хоча якщо понишпорити сайтом, можна зустріти резюме 11-річних і пропозиції роботи навіть для 9-річних
Від 12-ти і старші
Вакансії на дитячій «інтернет-біржі праці» можна шукати не тільки за віковою категорією (до речі, тут пропонують працевлаштування також 17–18-річним) та за регіоном (усі області, Крим і Київ), але і за «сезоном» (хоча точніше було би сказати «за часом»: улітку, на літніх канікулах; восени, на осінніх канікулах; узимку, на зимових канікулах; навесні, на весняних канікулах; по вихідних; по закінченні навчання), і за типом (кур’єром, на роздачі листівок, на розклеюванні оголошень, вантажником, догляд за дітьми, на прибиранні території, у ремонті й будівництві, в офісі, в Інтернеті, у кафе, промоутером та «на іншій роботі»).
У коротких резюме діти можуть вказувати не тільки основні відомості (ім’я, вік, телефон, електронна пошта, місто, вид роботи, сезон, бажаний розмір заробітку, дата заповнення), але й додаткові (заняття спортом, медаліст, уміння доглядати дітей чи тварин, навички написання комп’ютерних програм, знання іноземних мов, уміння малювати, проходження фотокурсів, досвід роботи помічником за профілем вакансії тощо). Іноді вказується мета працевлаштування (заробити на мобільний телефон, на модний одяг, допомогти мамі, фінансово підтримати сім’ю та ін.) або риси особистості (пунктуальність, дисциплінованість, відповідальність, зовнішня краса, комунікабельність, працелюбність).
Виглядає це дещо дивно. Наприклад, якщо 12-річний хлопець прагне влаштуватися вантажником або на будівництво, мимоволі виникає запитання: дитинко, можливо, ти й акселерат-переросток, але чи фізично спроможний до тяжкої праці?! Або візьмемо роботу промоутером. По-перше, винесені окремими рубриками роздача оголошень і розклеювання листівок – це всього лише частина роботи промоутера. Отже, з точки зору творців диво-сайту, промоушн – це щось інше… Тоді що саме?! Вирішення всіх фінансових та оргпитань, проведення боксерських поєдинків, допомога боксерові у просуванні по рейтингах і виході на чемпіонський бій?! А може, організація та проведення вечірок у клубах?! Щось важко уявити 14-річного боксерського промоутера або 13-річного (перепрошуємо) шмаркача, який на посаді клубного промоутера добирає «дівчат» у нічний стрип-бар…
Легалізувати чи ні?!
Окрім перерахованих незрозумілостей, виникають запитання суто з формальної точки зору. Насамперед, оскільки дитяча праця в Україні заборонена чинним законодавством, то працевлаштування 12-15-річних діточок (не кажучи вже про 9-11-річних!) є протизаконним. Але чи не бояться організатори диво-сайту раптом наразитися на пильну увагу з боку компетентних органів?! А якщо не бояться, то чому?! Можливо, цей сайт виник із ласки та «під дахом» дуже високих «дядечок у погонах»… А може, все це загалом «триндьож і провокація» – просто хтось вивчає таким чином соціальне становище неповнолітніх українців, їхні суспільні запити… Хтозна!
Далі, оскільки діти до 16 років не мають паспортів, то ніякі офіційні договори й угоди з ними укладати не можна. А отже:
– усю роботу вони виконуватимуть нелегально;
– усю платню отримуватимуть «по-чорному»;
– виконана робота не йтиме у трудовий стаж;
– під час роботи будуть абсолютно незахищеними соціально.
Тоді дитина несвідомо або свідомо наражається на ризики. Наприклад, юний будівельник чи вантажник травмувався на роботі – але виробничою травмою це не вважатиметься… Хіба неможливий варіант?! Утім-то й біда, що цілком можливий.
Але є й інший бік проблеми. По-перше, молодим українцям буває важко влаштуватися на перше робоче місце, оскільки потенційний роботодавець шукає кадри з попереднім досвідом роботи. Де ж молодій людині після школи набратися відповідного досвіду? Отут би і згодилася робота у дитячому віці! Хіба не міг би, приміром, талановитий 14-річний школяр зарекомендувати себе у написанні програм – а це допомогло б йому згодом відшукати посаду в ІТ-компанії… Ще одна специфічна сфера використання (причому традиційна!) дитячої праці – сільське господарство. Враховуючи, що аграрний сектор може стати одним із локомотивів, який витягне всю нашу економіку з кризового стану, нерозумно було б заперечувати проти отримання сільськими школярами трудових навичок. Тільки зараз це відбувається неофіційно – а якщо буде офіційно?..
То, може, варто внести відповідні зміни у вітчизняне трудове законодавство радянського штибу (бо й досі використовуємо Кодекс законів про працю УРСР) і легалізувати дитячу працю, наприклад, у певних сферах чи напрямах – наприклад, в агрокомплексі, в інформаційних технологіях, у рекламі та послугах? Бо якщо охочі працюватимуть офіційно, то будуть бодай захищені.
