Інтеграційні можливості України в ЄС та торгівельні конфлікти з Росією: реалії та міфи
Інтеграційні можливості України в ЄС та торгівельні конфлікти з Росією: реалії та міфи
Це дослідження провела член-кореспондента НАН України, завідуюча відділу економічного зростання та структурних змін в економіці ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» Л.В.Шинкарук. Текст для публікації надано автором.
Сучасна організація господарської системи світу руйнує кордони національних господарств, переформатовуючи останні у регіональні об’єднання глобального характеру, де вибудовані складні, взаємопов’язані виробничі ланцюги. Від того, яке місце займе економіка України у ланцюгах створення доданої вартості та на яких умовах вона діятиме як учасник таких об’єднань, залежить і успішність модернізації, і подальші шляхи розвитку. Світовий досвід доводить, що питома вага обміну високотехнологічними товарами країн, які є складовими глобальних регіональних об’єднань, у рази більша, тому кінцевою метою України повинно стати включення окремих видів діяльності у технологічні ланцюги промислового виробництва країн ЄС, багато з яких інтенсивно реалізують нові промислові стратегії.
Слід зазначити, що кроки ЄС назустріч Україні є безпрецедентними і безумовно значущими, зокрема, дострокове введення в дію зобов’язань ЄС щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яке діятиме тимчасово з червня до листопада 2014 р., скасовує імпортні мита на 94,7% промислової продукції, а на решту (включаючи окремі хімічні товари) знижує. Щодо сільськогосподарської та харчової продукції преференції стосуються понад 80,0% експортних товарів, а товари, які не включено до переліку безмитних, експортуватимуться на безмитній основі в рамках тарифних квот. Ми отримуємо преференції ще до початку дії Угоди і надалі, з метою захисту національного ринку, поступово, впродовж п’яти років знижуємо імпортні мита на експорт товарів з ЄС, що дозволяє досягти макроекономічних ефектів від покращення торговельних режимів з ЄС і зростання обсягів випуску товарів та послуг, тобто позитивної реакції для реального сектора.
Непідписання Угоди 28 листопада 2013 р. відтермінувало лібералізацію торговельних режимів для українських експортерів, що унеможливило економію коштів, через скасування імпортних мит з 1 січня 2014 р. і на сьогодні ми можемо говорити про втрату потенційних можливостей для українських виробників на ринках ЄС у 2014 р. Втрачені економічні можливості (у постійних цінах 2010 року) мають макроекономічний характер і їх не можна розцінювати лише як втрати експортерів, оскільки вони виражаються у зменшенні очікуваного зростання випуску продукції на 7,0 млрд грн (0,36 в.п.), ВВП – на 3,7 млрд грн (0,33 в.п.), експорту товарів та послуг – на 4,0 млрд грн (0,8 в.п.), імпорту – на 2,7 млрд грн (0,4 в.п.). Втрати реального сектору та сектору послуг становлять: у сільському господарстві – 1,0 млрд грн, харчовій промисловості – 1,0 млрд грн, легкій промисловості – 0,4 млрд грн, добувній промисловості – 0,3 млрд грн, деревообробній промисловості – 0,3 млрд грн, металургії – 0,7 млрд грн, машинобудуванні – 0,3 млрд грн., у діяльності готелів та ресторанів – 0,5 млрд грн, сфері інформатизації – 0,6 млрд грн, фінансовій діяльності – 0,3 млрд грн, діяльності у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям – 0,3 млрд грн.
Реалізація Угоди, в частині покращення торгівельного режиму, з 1 січня 2014 р. могла сформувати підґрунтя для таких макроекономічних ефектів (у постійних цінах 2010 року) за підсумками року: зростання випуску на 20,6 млрд грн (1,1 в.п.), ВВП на 11,1 млрд грн 1,0 в.п.), експорт – на 11,9 млрд грн. (2,4 в.п), імпорт – на 8,2 млрд грн (1,2 в.п.), завдяки чому приватне споживання додатково могло зрости на 3,7 млрд грн (0,7 в.п.) та інвестиції – на 0,8 млрд грн (0,5 в.п.).
Для окремих галузей економіки України наслідки від підписання Угоди у 2013 р. щодо зміни обсягів випуску могли б мати такий вимір: у реальному секторі: найбільше зростання випуску у сільському господарстві (3,1 млрд грн), харчовій (3 млрд грн), легкій (1,2 млрд грн), добувній (1,1 млрд грн), деревообробній (0,7 млрд грн) галузях промисловості, металургії (2,2 млрд грн), машинобудуванні (1,0 млрд грн); скорочення випуску у хімічній промисловості (на 0,9 млрд грн вже у 2014 р. й до 4,0 млрд грн у 2018 р.), оскільки, завдяки більш високій частці імпорту з ЄС у порівнянні з експортом до ЄС, обсяги імпорту будуть зростати швидше; у сфері послуг: найбільше зростання обсягів у діяльності готелів та ресторанів (1,5 млрд грн), у сфері інформатизації (1,9 млрд грн), фінансовій діяльності (0,9 млрд грн) та діяльності у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям (0,8 млрд грн).
Обов’язковою умовою ефективної реалізації Угоди є модернізація виробництв і включення вітчизняних підприємств у технологічні ланцюги європейських компаній через залучення українських суб’єктів господарювання до спільних науково-дослідницьких, комунікаційних та інформаційних проектів (що передбачається розділом IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» та V «Економічне та галузеве співробітництво» проекту Угоди). Це також дасть можливість компенсувати наслідки від розриву коопераційних зв’язків з підприємствами РФ та диверсифікувати експорт, орієнтований переважно на російські ринки.
Сучасний стан політичних відносин України та РФ неминуче призведе до значного обмеження експорту і Україна повинна бути готова вжити заходи, які б дозволили мінімізувати втрати. Проте, попри суттєві загрози для окремих вітчизняних товаровиробників, торговельні конфлікти попередніх років, все ж таки змусили їх шукати заміну російському ринку і вітчизняний бізнес на сьогодні готовий набагато краще протистояти торговельним війнам та певною мірою позбувся ілюзій щодо ринку РФ та Митного Союзу, адже поточні експортні поставки до країн ЄС і Туреччини складають близько 41,0%, а до країн Митного Союзу – близько 23,0%.
Прогнозування трьох сценаріїв розвитку торговельних конфліктів з РФ здійснювалося залежно від застосування або незастосування Україною механізмів протидії та переліку товарів, які можуть бути швидко заміщені на ринку РФ.
Застосування обмежень в першу чергу може стосуватися товарів, які у короткостроковій перспективі можуть бути заміщені РФ на товари власного та виробництва інших країн, зокрема окремих видів продукції агропродовольчого комплексу, харчової та хімічної промисловості, транспортних засобів, машин та обладнання.
Введення РФ обмежувальних заходів як тарифного, так і нетарифного характеру у 2014 році може призвести до зниження товарного експорту України (за винятком енергетичних матеріалів) на суму близько 4,6 млрд дол. США, що становить 5% загального експорту товарів та послуг країни.
Сценарії розвитку подій у випадку запровадження РФ обмежень на імпорт української продукції визначаються заходами, які будуть вжиті урядом України щодо формування компенсаторних механізмів для нівелювання можливих негативних ефектів від скорочення українського експорту кінцевої та інвестиційної продукції
За умови відсутності заходів з боку України у відповідь, адаптація до змін відбуватиметься на рівні підприємств, на противагу скороченню експорту (4,6 млрд дол. США) може відбутися зниження імпорту продукції на 2,05 млрд дол. США, створюючи умови для збільшення дефіциту торговельного балансу на 2,6 млрд дол. США та зниження ВВП відносно очікуваного на 12,3 млрд грн (0,8%).
За умови впровадження Україною заходів щодо збільшення внутрішнього попиту шляхом формування державного замовлення на інвестиційну продукцію, й на противагу скороченню експорту (4,6 млрд дол. США) може відбутися зниження імпорту продукції на 1,9 млрд дол. США, дефіцит торговельного балансу зросте на 2,7 млрд. дол. США, а зниження ВВП складе 8,0 млрд грн. (0,5%), що пояснюється особливістю міжгалузевих зв’язків у випуску енерго- та матеріаломістської продукції машинобудування (вагони), що зумовлено зростанням витрат енергетичних ресурсів у суміжних галузях та високою часткою продукції проміжного споживання імпортного походження.
За найвигіднішим для України сценарієм, впровадження компенсаторних заходів, у відповідь на скорочення експорту на 4,6 млрд дол. США ми може і повинні знизити обсяги імпорту продукції, аналоги якої виробляються в Україні, на суму понад 2,0 млрд дол. Це дасть можливість покращити стан торговельного балансу і підтримати вітчизняного товаровиробника через можливість переорієнтації продукції на внутрішній ринок, що спричинить певне зниження ціни для споживачів і є ефективним в умовах сьогоднішньої курсової політики НБУ.
Також необхідно наростити обсяги держзамовлення оборонно-промисловому комплексу, що дозволить активізувати діяльність підприємств високотехнологічного сектора і створити нові робочі місця.
Важливим аспектом зовнішньоекономічних відносин України і РФ є можливості виробничої кооперації в авіабудуванні та ракетно-космічній галузі, суднобудуванні та залізничному машинобудуванні, однак очікування стосовно можливостей її реалізації завищені.
Зокрема, в авіабудуванні та ракетно-космічній галузі, як галузях з найтіснішою кооперацією, зростання випуску продукції на підприємствах РФ на 1000 дол. США стимулює експорт з України на 28 дол. США, з яких 21 дол. США припадає на продукцію машинобудування. При цьому повний випуск продукції в Україні зросте на 55,4, а ВВП – на 21,4 дол. США.
Найнижчою є глибина кооперації в суднобудуванні. Зростання випуску продукції цього сектора в РФ на 1000 дол. США стимулює збільшення експорту українських товарів на 13 дол. США, повний випуск продукції – на 24,8, а ВВП України – на 9,6 дол. США.
У залізничному машинобудуванні, в якому коопераційні зв’язки формуються переважно в рамках спільних холдингів, зростання випуску продукції цієї галузі в РФ на 1000 дол. США стимулює експорт товарів з України на 19 дол. США, повний випуск продукції – на 37,4, а ВВП – на 14,5 дол. США.
Основною складовою у структурі експорту продукції машинобудування до РФ є залізнодорожні вагони, локомотиви та запчастини до них (близько 40.0%) і враховуючи зношеність залізнодорожного транспорту в Україні ця продукція не є надлишковою для внутрішнього ринку та може стати підґрунтям для встановлення коопераційних зв’язків з країнами ЄС та третіми країнами.
Для більш реалістичної оцінки впливу на економіку України коопераційних зв’язків з РФ оцінено зростання українського експорту і ВВП за різних умов для авіабудування, суднобудування та залізничного машинобудування. Навіть за інноваційним сценарієм розвитку російської промисловості, обсяги зростання українського експорту за коопераційними зв’язками є незначними. Для авіабудівної галузі РФ (галузі з найглибшою кооперацією) ми зможемо наростити обсяги експорту української продукції з 500 до 700 млн дол. США до 2018 р., що є найвищим показником з усіх сценарних розрахунків, однак надзвичайно низьким для відчутних позитивних макроекономічних ефектів.
Кооперація України та РФ у високотехнологічному виробництві має незначний вплив на макроекономічну динаміку обох країн, враховуючи: низьку частку високотехнологічного експорту України в РФ (від 0,001 до 0,078% для різних товарних груп); досить незначну частку українського високотехнологічного імпорту в загальному імпорті РФ (від 0,03% з обчислювальної техніки до 10,41% з приладів та пристроїв для автоматичного регулювання та управління). Виняток становлять турбореактивні, турбогвинтові двигуни українського виробництва, частка яких у загальному обсязі імпорту РФ за даною групою товарів складає 49%, що підтверджує важливість коопераційних зв’язків для окремих підприємств галузі, незважаючи на те, що у загальному обсязі експорту України її частка становить 1%.
У середньостроковій перспективі зниження обсягів експорту продукції машинобудівних галузей, залученої до процесів виробничій кооперації може відбутися внаслідок впровадження РФ державних програм з імпортозаміщення, стратегічного розвитку окремих галузей (двигуни, турбіни, силові установки, насоси, генератори тощо) та створення власних замкнутих циклів при виробництві продукції ОПК, транспортного машинобудування. Обмеження вищезазначеної продукції РФ тільки у середньостроковій перспективі зумовлене складністю швидкої переорієнтації російських виробників на інших постачальників і втрати російської сторони будуть відчутними. У окремих секторах, зокрема у машинобудуванні заміна постачальників може передбачати зміну технології виробництва, що потребує значних витрат коштів та часу. Україна ж на сьогодні має можливості і зобов’язана продовжити, розпочату раніше диверсифікацію експорту, орієнтованого на російські ринки.
Результати прогнозних розрахунків демонструють обмежені економічні можливості нарощування кооперації України та РФ у цих галузях через реалізацію РФ політики імпортозаміщення, тому на макроекономічному рівні ефект від коопераційних зв’язків не має значного впливу, але є достатньо значущим для окремих підприємств і соціально-економічного розвитку південно-східних областей України. Окрім того, для України можливості кооперації залишилися, переважно стосовно тієї продукції, яку в силу високої мате-ріало- та енергозатратності або дефіциту кваліфікованої робочої сили на російських підприємствах неможливо замістити у середній перспективі.
Націленість на диверсифікацію експорту, орієнтованого переважно на РФ, підтверджується результатами опитування об’єднань, асоціацій, організацій та окремих корпорацій і підприємств (46 суб’єктів) щодо оцінки перспектив їхньої зовнішньоекономічної діяльності за двома напрямами інтеграції (створення поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Митного союзу ЄврАзЕС) у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі. Для цього Україні потрібна реалізація інвестиційних проектів реструктуризації економіки за рахунок модернізації виробничої та особливо соціальної інфраструктури, охорони навколишнього середовища, технічної підтримки реформ і Угода з ЄС надає такі можливості, а ми повинні ними скористатися у національних інтересах.
Результати досліджень дозволили виокремити застереження, котрі необхідно врахувати для ефективної реалізації можливостей Угоди для України та мінімізації втрат у торговельних конфліктах з РФ. По-перше, покращення торговельних режимів з ЄС надає переваги для вітчизняних товаровиробників і виступає як імпульс для додаткового зростання економіки лише у короткій перспективі, тому основним для України має стати не лише розширення доступу до ринків, а використання отриманих від підписання Угоди можливостей для реформування економіки України з метою підвищення конкурентоспроможності. Реалізація даного завдання вимагатиме інституційних і структурних перетворень, які стосуються середньо- і довгострокового періоду і у короткостроковому періоді можуть спричинити зниження динаміки економічного зростання за рахунок відмови Уряду України від популістських і прийняття радикальних рішень щодо структурної перебудови економіки. По-друге, хоча значущість кроків ЄС назустріч Україні є незаперечною, все ж потрібно усвідомити, що крім тарифного регулювання існують різноманітні нетарифні інструменти, фітосанітарні, екологічні вимоги, технічні регламенти, тому адаптація вітчизняного виробництва до найвищих світових стандартів потребуватиме значних інвестицій у зміну технологій та, можливо, довшого періоду адаптації, ніж зазначений в Угоді. Для бізнесу необхідно подати позитивний меседж, щодо можливостей самостійного визначення Україною нового графіка імплементації (відповідно до статті 57 «Зближення технічного регулювання, стандартів і оцінки відповідності»), якщо така потреба назріє.
Окрім того, громадськість повинна бути проінформована про можливості створення спільних представницьких органів, таких як Рада асоціації (відповідно до статей 461, 464, 467 Угоди) та Комітет асоціації, які представляють відповідно члени Уряду України з однієї сторони, та члени Ради Європейського Союзу і Європейської комісії з іншої, представники обох сторін на рівні вищих урядових осіб, члени Верховної Ради України і члени Європарламенту. Таким чином Україна і ЄС мають по одному голосу і лише її згода дає можливість прийняти рішення, що дає можливість узгоджувати спірні позиції і відстоювати національну політику.
