Уряд убезпечив себе від бабусь і котів: ринок зовнішньої реклами знищують, аби потім відродити «для своїх»
Дуже важко повірити, що наш уряд здатен знищити мільярдну галузь просто заради безпеки учасників руху
Повна назва законопроекту, схваленого на засіданні Кабміну 26 червня, – «Про розміщення зовнішньої реклами на автомобільних дорогах загального користування, а також вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів». Пропонується заборонити рекламу над проїжджою частиною автодоріг загального користування, а також на відстані менше 10 метрів від краю проїжджої частини, на опорах дорожніх знаків і ліхтарів, у зонах транспортних розв’язок, мостів та «місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод».
МВС, як автор цього документа, наголошує на тому, що рекламні щити заважають безпеці дорожнього руху. Хоча, як повідомляє «Комерсант-Україна», прес-служба Державтоінспекції так і не змогла надати статистику, скільки саме ДТП спричинила зовнішня реклама. Є статистика щодо аварій, спричинених перевищенням швидкості (26,1 % за січень–травень цього року), є статистика порушень правил маневрування (19,9 %), а от скільки душ згубили рекламні щити – даїшники відповісти не спромоглися.
Однак полишимо поки що безпеку дорожнього руху. Дійсно, когось білборди над дорогою можуть відволікати, дратувати, а в окремих випадках і взагалі ображати естетичні почуття (особливо коли за рекламою прокладок неможливо і місто розглядіти). Але подивимося на справу з іншого боку. Ринок зовнішньої реклами зараз оцінюється у 1,2 млрд грн на рік. Гроші, прямо скажемо, чималенькі. І дуже важко повірити, що наш уряд здатен знищити мільярдну галузь просто заради безпеки учасників руху та збереження довколишньої естетики. Проблема цієї курки не в тому, що вона несе золоті яйця, а в тому, що вона, очевидно, несе їх не туди, куди треба.
Придивимося уважніше до ринку зовнішньої реклами. Це не мас-медіа, де можна без надмірних рухів скупитися оптом, як це зробив Курченко з UMH group, і почувати себе королем. Ринок зовнішньої реклами куди більш роздроблений. Є учасники, які мають по три-чотири рекламні конструкції, і з того й живуть. Мільйонів, звісно, не заробляють, але таких гравців багато. Панькатися з кожним таким мікрорекламщиком – собі дорожче. А тим часом вони не лише відтягують собі свої відсотки золотих яєць, а й мають абсолютно волюнтаристську звичку вішати на свої рекламні місця всілякі неприємні для політики партії речі. Наприклад, бабульок, які переписують хати на котів.
Коти, до речі, своєї актуальності не втрачають: бо президентські вибори не за горами. Неважко здогадатися, що без реклами покращення на дорогах виборча кампанія не обійдеться – навіть якщо водії будуть масово буцатися, відволікшись на добре та мудре обличчя президента. А от відволікатися на інші обличчя – не такі добрі та мудрі – їм зовсім не до чого. Тому законопроект «Про розміщення зовнішньої реклами» можна сміливо називати законопроектом «Про переділ ринку зовнішньої реклами на користь молодих та успішних менеджерів». Можливо, на якийсь час 90 % білбордів на дорогах, як і обіцяє законопроект, дійсно зникне. Але не треба бути ясновидцем, щоб передбачити, що потім вони з’являться знову, попередньо змінивши власників. Навіть якщо загальна їхня кількість зменшиться (у зв’язку з приведенням українського законодавства в узгодження з європейським, на яке так палко посилається МВС) – результат таки буде досягнутий. Краще мати лише одне золоте яйце, але своє.
