Український Голодомор: уже не армагеддон, але ще не геноцид
Янукович відкупився від вшанування річниці Голодомору пам’ятником у Вашингтоні
Уже три роки минуло від тієї пам’ятної події, коли наш президент так влучно охарактеризував голод 1932–1933 рр., охрестивши його «справжнім армагеддоном». Тоді ж Віктор Янукович сказав іще кілька влучних фраз, які актуальні й понині. Наприклад, про те, що серцю його наймиліші пам’ятники, зведені самими людьми, на які вони самі й гроші збирали. Мовляв, це давня українська традиція… Хто ж сперечається? Ще й в умовах економічної кризи, завданої «папєрєднікамі», котрі тих меморіалів наштампували… Також Президента України обурило, що вчені все ще не можуть визначитися з точною цифрою загиблих. Так ніби спеціально хочуть мільйончик-другий накрутити для більшої трагічності.
Відтоді минуло три роки, зі шкільної програми зникли згадки про Голодомор як геноцид разом із творами українських емігрантів (приміром, Василя Барки), які писали про трагедію ще по свіжих слідах… Однак дарма на нашого гаранта деякі ЗМІ так накинулися напередодні ювілейної річниці, звинувачуючи у слабенькій «програмі». Може, через те, що основні пункти Указу Президента про відзначення роковин тільки ЗМІ й стосуються, на зразок: «обмежити проведення розважальних заходів, внести відповідні зміни до програм радіо та телебачення», «сприяти широкому висвітленню в державних засобах масової інформації».
Серед найкрасномовніших проектів – хіба що пам’ятник жертвам Голодомору в США. Думаєте, дрібниця? А насправді вийшов досить глибокий реверанс перед американцями. Адже коли ми в Україні ще помпезно не відзначали трагічні події, як це було з «помаранчевим» президентом, Конгрес США вже видавав резолюцію про відзначення 10-х роковин Голодомору, аби вшанувати памʼять жертв сталінського режиму, що вчинив «свідомий акт терору», організувавши «штучний голод». Уявіть, який збіг обставин! Іще рік тому Янукович, напередодні 79-ї річниці, теж «пробовтався» про «злочин проти власного народу», який вчинено за сталінського режиму.
Ми не сумніваємося, що президент наш саме зайвого бовкнув. Бо ж якщо це був злочин, а не раптовий неврожай, як пояснюють тепер у підручниках з історії, то мають бути й винні. Янукович, щоправда, викрутився, приплівши сюди Росію та Білорусь. А Сталін давно помер, він усе стерпить. Але слово ж не горобець…
Тому цього року президент поводиться обачніше. Наприклад, святкування річниці Голодомору фактично перенесено… за кордон. І це незважаючи на те, що Віктор Янукович фактично знівелював визнання українського Голодомору геноцидом в інших країнах. Аж тепер і пам’ятник у Вашингтоні, і виставка у Литві, та ще в багатьох країнах згадали про нашу трагедію.
В Україні ж найвизначнішою подією стала постановка п’єси «Червона земля. Голод». Однак український емігрант Вірослав Балей і поет Богдан Бойчук поставили оперу англійською мовою. Воно й зрозуміло, автори опери не сподівалися колись поставити її на рідній землі. І символічно, бо ж скоро західний світ (а опера з успіхом ішла в Америці) знатиме про український Голодомор більше за нас. Хоча шкода, бо ж цю оперу могло відвідати значно більше українців.
Щодо інших будь-яких значущих заходів Януковичу впору Івана Васильовича згадувати: «Не тронь меня, старушка, я в печали». Із Асоціацією не вигоріло, новий майдан назріває, а тут іще якийсь Голодомор, як сніг на голову…
Дарма ви, Вікторе Федоровичу, так із Голодомором… Адже на майдані можна було б не тільки кіоски чи ялинку встановлювати, аби народ швидше порозганяти. Чудова нагода думки людей від невдалої інтеграції в інший бік завернути.
Якби зараз – і на майдан, і з ходою, свічками, духовенством. Ну, все як годиться… Опозиції нічим крити буде, бо ж подія знаменна… Усе одно вже про Сталіна пробовтався, пам’ятник американцям ось подарував. Заради такої справи можна навіть слово «геноцид» вивчити, все одно коротше за «армагеддон»!
Але, схоже, гарант такою можливістю не скористається. А ми ж якщо, за порадою президента, самі гроші на відзначення роковин не збиратимемо, то потонемо остаточно у своїх євромайданах. А про річницю Голодомору згадуватимемо, коли нам закордонну п’єсу, поставлену про нас же, привозитимуть чи пам’ятник невинно убієнним українцям встановлюватимуть… десь за океаном.
