Українська інтимна лірика – в «Галереї Чуття»

13 жовтня  в рамках відкриття виставки художника з Голландіїї Андрія Задоріна «Віддзеркалення» відбудеться резонансна літературна подія всукраїнського масштабу презентація книги «Галерея Чуття» – збірки інтимної лірики українських письменників XX століття, ілюстрованої роботами Андрія Задоріна

За формою це видання – синтез образотворчого та літературного мистецтва, поезії, прози та живопису. На перший погляд, зовсім не комерційний продукт. Проте, видавці впевнені, що збірка буде мати успіх, адже за підсумками двох книжкових форумів – Львівського і Арсеналу, – зараз спостерігається неабияке зростання попиту не тільки на поезію, як жанр, але й на СВОЇХ авторів та цікаві візуальні рішення оформлення книг, креатив в подачі літературного матеріалу та цікаві концепції поєднання письменників. Адже  у цій книзі читач знайде вірші Івана Франка і Євгена Плужника, Володимира Сосюри і Василя Симоненка, Миколи Вінграновського і навіть Сергія Жадана. Крім цього, у виданні прозвучать Олександр Пушкін у перекладі Максима Рильського і Марина Цвєтаєва в перекладі Валерії Богословської. Інтимну лірику українських письменників і переклади вибраних творів російської літератури супроводжують роботи Андрія Задоріна – білоруського художника, що нині живе в Нідерландах.

Сама ж виставка і поява на виставковій мапі Києва прізвища Задорін – теж свідоцтво цікавості до української аудиторії кращих сучасних європейських художників, яким без сумніву є Андрій Задорін. Художник черпає натхнення зі своїх спогадів дитинства, поєднуючи реальність і уяву у своїх полотнах. Велику драматичність його картинам надає гра світла і тіні, багата текстура поверхні і казкова атмосфера його «творів». Персональні виставки Задоріна проходили в галереях Франції, Бельгії, Великобританії, США, Голландії. Роботи знаходяться в колекціях Британського музею, Музею Метрополітен, Музею Вікторії та Альберта, мінського Музею сучасного мистецтва, Національному художньому музеї Білорусі.

 «Насправді, на формування моєї художньої мови великий вплив мав кінематограф. У перебудовні роки на нас «висипали» величезну кількість раніше недоступних фільмів. Я був просто вражений пластикою «Червоної пустелі» Антоніоні, тим, як речі, середа можуть передавати нюанси настрою – те, що не можна виразити словами… …Мені хочеться спонукати людей дивитися на ці роботи так, як вони дивляться на вогонь або океан…»