Українська еротика – суто жіноча. Відкрито виставку ню-картин кращих вітчизняних митців
Автор «України кохання» (серед простого люду охрещеної «Українською камасутрою») Олександр Виженко побачив символ Інь-Янь у качані капусти
Афродизіак – у бурякові, жіночий статевий орган – у горщику з кашею, де ложка – це чоловічий пестун. А наші художники вже давно не бояться називати речі своїми іменами, тобто малювати, так би мовити, з анатомічними подробицями. Але ж цікаво й пригадати, як воно було 20–40 років тому…
У київській галереї «Мистецька збірка» відкрито виставку еротичних картин таких відомих в Україні митців, як Анатолій Криволап, Петро Лебединець, Іван Марчук, Борис Буряк і Михайло Демцю. Узагалі-то планували експозицію як подарунок на 8 Березня, але так сталося, що розквітла вона тільки в травні. Тут представлено не тільки картини митців у дуже різних жанрах і техніках, а ще й написані в різні періоди. «Найстаршим» з усіх виявилося полотно Олександра Дубовика. Звісно, за еротизм розливу 1969 року можна було й сісти… Але сьогодні зображена на картині дружина митця Ірен виглядає скромніше за цілком оголених сусідок виставкового залу. Закована в ланцюги, але на фоні домашніх штор, Ірен перетворилася на «Невеселу і нерадісну». Мабуть, нормальний стан для радянської жінки…
І начебто еротизм не залежить від часу, однак мода на модне тіло диктує свою волю навіть художникам. Ось на зміну пишній Ірен і просто Мікеланджелівських форм красуням Сергія Гая приходять сонячні дівчата Бориса Буряка. Теж красуні, але над животиком і сідничками явно попрацювали у фітнес-клубі. Мабуть, це нормально для сучасної української жінки…
Загалом, за винятком «Освітлених сонцем» Михайла Демцю, який «замісив» жіночі тіла в тугий і яскравий пучок еротичних бажань, шедеври його колег виглядали скромніше. «Незважаючи на розкуті погляди сучасного суспільства, тема еротики все одно лишається на межі табу, – каже директор галереї «Мистецька збірка» Максим Волошин. – Хоч у представленого на виставці такий високий рівень, що цензура тут є безсилою». Хочеться додати: інколи й дарма! Наприклад, «Дівчину в чоловічій сорочці» і, чого гріха таїти, чорних панчішках треба прибрати в підвальчик хоча б тому, що навіть для кітчу це якось занадто. А ось для чоловічого журналу – згодиться залюбки! До речі, «український еротизм» виявився абсолютно жіночним. Звісно, милуватися красою дівочих вигинів можна як завгодно довго, проте прекрасна половина йшла з виставки явно незадоволеною. Чекаємо продовження зі змужнілішим українським еротизмом!
