Україна відмовиться від участі Росії у виробництві танків і ядерного палива

Маємо два приклади намагань побудувати замкнені цикли виробництва в різних галузях вітчизняної економіки. Звісно, це можна пояснити бажанням убезпечити себе від «торговельних воєн» з іншими державами – насамперед із Росією. Але існує також інше пояснення такому явищу…

Щоб танки на 100 % стали нашими!

Харківський завод імені Малишева має на меті налагодити повний виробничий цикл із випуску українських танків «Оплот», оскільки кооперація з пострадянськими постачальниками комплектуючих є неефективною. Для розгортання на знаменитому заводі самостійного танкового виробництва харків’яни збираються опанувати виготовлення гармат, катків, гусениць та інших виробів. Такі заходи повинні максимально виключити залежність підприємства від імпортованих нині комплектуючих. Також на заводі планують зайнятися танковою електронікою, тепловізійною технікою, розробкою програмних засобів.

Максимальне замикання виробництва дозволить подолати неефективність та інертність, успадковані від внутрішньосоюзної міжвиробничої кооперації радянських часів, збільшити прибуток підприємства. Колектив заводу імені Малишева готовий виконати це. В Україні створено системи високоточного ураження цілей, аналогів яким немає в інших країнах, виробляються високоточні боєприпаси. А український танковий дизель визнано найкращим у світі, особливо для умов спекотного клімату.

За «український» атом?!

Як повідомив міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький, у вересні на Кіровоградщині має розпочатися спорудження заводу з виробництва ядерного палива. В Міненерго відбулося засідання оперативного штабу щодо здійснення загальної координації робіт із будівництва заводу, участь в якому взяли представники міністерства, керівництва ЗАТ «Завод з виробництва ядерного палива», місцеві громади Кіровоградської області, представники ВАТ «ТВЕЛ» і ЗАТ «Русатом Оверсіз». Перша черга виробництва має бути введена в експлуатацію до кінця 2015 року.

Кабінет Міністрів України ще торік затвердив технічно-економічне обґрунтування будівництва заводу, згідно з яким будівництво об’єкта має бути розділене на дві частини: перша проводитиметься у 2012–2015 роках, а друга – у 2016–2020 роках. Новоспоруджене підприємство у міру введення в експлуатацію та ліцензування забезпечуватиме всі потреби АЕС України в ядерному паливі. Щорічно завод може виробляти 800 тепловиділяючих збірок.

Наміри щодо організації замкненого циклу з виробництва вітчизняного ядерного палива узгоджуються з іншими відомостями: найближчим часом в Україні має збільшитися виробництво урану.

Увіпхнути «невпихуєме»

Звісно, у світлі експериментів російських митників із українськими товарами та зізнань радника президента РФ Сергія Глазьєва щодо того, коли і за яких умов подібний режим може стати нормою, не варто дивуватися прагненням наших виробничників замкнути розімкнені виробничі цикли. Інша річ, що шкурка може виявитися не вартою вичинки.

Адже те, що на заводі імені Малишева лише збираються (!) опанувати виготовлення гармат, катків, гусениць, танкової електроніки, тепловізійної техніки та решти виробів, необхідних для комплектації танків «Оплот», – це лише констатація благих намірів. А от чи зможуть вітчизняні фахівці організувати та забезпечити реальне виробництво всього переліченого (і ще багато-багато чого, про що цивільним особам знати не варто) – питання зовсім іншого порядку. Не кажучи про те, чи будуть вітчизняні вироби якіснішими від імпортних і чи вдасться зберегти при цьому тактико-технічні характеристики «Оплотів»?! Бо від цього залежить конкурентоспроможність України на світовому ринку озброєнь – а ми ж нібито намагаємося увійти тут до п’ятірки світових лідерів…

Із вітчизняними тепловиділяючими збірками ще цікавіше: в Україні працюють лише чотири АЕС, саме тому замикання циклу з виробництва ТВЗ виключно в кордонах нашої держави не було вигідним ніколи – адже в економічному відношенні ці ТВЗ будуть «діамантовими». Якою тоді буде собівартість атомної енергії для вітчизняних споживачів?! Нам і без того доведеться рано чи пізно підвищити тариф, щоб урахувати вартість утилізації відпрацьованого ядерного палива, а тут ще й «діамантові» ТВЗ на наші станції підуть?! Оскільки про будівництво нових АЕС в Україні щось не чути, потрібно розширити географію постачань ядерного палива за кордон, щоб економічно виправдати замкнений цикл виробництва ТВЗ. Митний кордон Росії може закритися – отже, завод будується явно під постачання ТВЗ за межі Митного союзу! Цікаво, чи не так?..

А є ще й ресурсний фактор! Під замкнені цикли потрібно підвести величезну грошову базу, в Україні ж бракує коштів навіть на розвиток соціальних програм. То які ж інвестори профінансують усе це?! Крім того, високотехнологічні наукоємні виробництва невдовзі може спіткати кадровий голод, який уже підкрадається до медицини. Тоді чиї ж руки складатимуть невдовзі танки та паливо для АЕС?!

Схоже, попереду на нас чекають великі «сюрпризи» на кшталт приватизації «Укрспецекспорту» або виробництва ядерного палива…