Культурна дипломатія 2020: “Quo vadis, Український інститут?”

24 квітня 2020 року експерти аналітичного центру Рада зовнішньої політики «Українська призма» презентували результати дослідження ефективності зусиль України на міжнародній арені. В онлайн дискусії, яку модерували аналітики “Української призми” Геннадій Максак та Ганна Шелест, взяли участь міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та новопризначений очільник Директорату стратегічного планування МЗС Петро Бешта.

Посада генерального директора новоствореного Директорату публічної дипломатії МЗС наразі залишається вакантною.

Під час обговорення результатів згаданого дослідження глядацька аудиторія поставила очільникам міністерства декілька запитань щодо подальшого розвитку сфери публічної дипломатії України. Одержані відповіді дещо розчарували браком конкретики, проте пан Бешта пообіцяв, що МЗС невдовзі представить дану стратегію. Вірогідно, посилений інтерес аудиторії до планів та візій Міністерства в царині публічної дипломатії частково спричинений ситуацією навколо Українського інституту  (УІ).

Нагадаю, що місяць тому молода державна інституція опинилася під ризиком втратити 75% свого фінансування – з 78 млн. грн. до 27 млн. – в результаті перерозподілу коштів державного бюджету у зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби Covid-19. 1 квітня 2020 року члени Наглядової ради УІ звернулися до міністра Дмитра Кулеби з відкритим листом, в якому закликали Міністерство не допустити радикального скорочення бюджету Інституту. Підтримку УІ також висловили громадські діячі, журналісти та міжнародні партнери. Понад 80 науковців з усього світу, які досліджують Україну, підписали відкритого листа Американської асоціації українознавчих студій на захист українських культурних інституцій, включно з Українським Інститутом, яким загрожувало скорочення фінансування. Колишній заступник міністра закордонних справ та активний член Правління фонду «Відкрий Україну» Данило Лубківський, також нагадав у своєму блозі «На захист Українського Інституту», що «у нашої держави, у нашого уряду, в нашого Міністерства закордонних справ в руках є колосальний і ще не повною мірою застосований інструмент прямого діалогу з серцями і настроями мільйонів людей по всьому світу».

Український Інститут було створено майже три роки тому відповідним Розпорядженням Кабінету міністрів України від 21 червня 2017 року. Рішення стало відповіддю на гібридну агресію Росії й продемонструвало розуміння найвищим керівництвом держави стратегічного значення культурної̈ дипломатії̈ як інструменту захисту національної безпеки.

Одразу після Революції Гідності інституціоналізації культурної дипломатії України сприяв саме Дмитро Кулеба. Як посол з особливих доручень МЗС, він порадив тодішньому міністру Павлу Клімкіну створити в МЗС України нове Управління публічної дипломатії. Виступаючи на Першому форумі культурної дипломатії 2 червня 2015 року, міністр Клімкін зазначив: “Культурні проєкти стануть невід’ємною частиною наших зусиль з пояснення світові того, ким є Україна і чого вона прагне.”

Всебічне сприяння розвитку культурної дипломатії України також надавала Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганна Гопко, експерти Національного інституту стратегічних досліджень, українські громадські організації та міжнародні донори. Впевнено можна сказати, що не «заколисати» питання розвитку культурної дипломатії та не спустити його на гальмах вдалося лише завдяки спільній наполегливій роботі Управління публічної дипломатії МЗС, Комітету ВРУ у закордонних справах та громадських активістів.

Звичайно, це зовсім не означає, що до 2015 року культурної дипломатії в українському МЗС не існувало. Варто згадати неабияку увагу міністрів Геннадія Удовенка та Бориса Тарасюка до питання формування позитивного іміджу України за кордоном. Ще з  середини 80-х років, як Голова Постійного представництва України при ООН, Геннадій Удовенко суттєво збільшив кількість культурних акцій за участю митців, діячів культури і науки України в США, Канаді, Бразилії. Саме дякуючи Геннадію Йосиповичу стало правилом включати в щорічну українську делегацію на Генеральну Асамблею ООН представників інтелігенції – художників, композиторів, письменників.  Завдяки наполегливим зусиллям міністра Бориса Тарасюка, 20 лютого 2006 року Президент В. Ющенко підписав Указ «Про культурно-інформаційний центр у складі закордонної дипломатичної установи України». Станом на грудень 2013 року в європейських країнах існувало 17 культурно-інформаційних центрів, проте успішність їхньої діяльності була різною. Також не було розроблено інструментів оцінки ефективності даних центрів.

На щастя, після втручання міністра Дмитра Кулеби Українському Інститутові вдалося відстояти збереження значної частини свого бюджету. Інститут також швидко оприлюднив свій Річний звіт за 2019 рік, де мовою цифр продемонстрував результати своєї роботи. Зокрема, минулого року Інститутом реалізовано 84 проєкти у 12 країнах світу, які фізично охопили 100 тисяч учасників.  Ще 10 млн. людей вдалося долучити до проектів Інституту через соціальні мережі.

Чи це багато, чи мало? Враховуючи, що станом на сьогодні в УІ працює 40 фахівців, в середньому йдеться про реалізацію кожним з його співробітників двох проєктів на рік. Ця цифра викликає певний подив, враховуючи, що майже половина всіх реалізованих ініціатив була імплементована в одній країні – Австрії – за підтримки австрійського МЗС в рамках двостороннього проєкту «Австрія-Україна 2019». Що ж до інших країн, то картина також виглядає дещо безсистемною. Зокрема, в США, де Україні сьогодні як ніколи потрібно працювати над покращенням свого іміджу (доволі “підмоченого” в результаті відомого розслідування), Український Інститут представлений лише двома відсотками своїх проєктів.

Відсутність стратегії Українського Інституту на 2020 рік (його оприлюднення очікується найближчим часом) поки що не дає можливості дати відповіді на запитання “Quo vadis, Український інститут?” Упродовж 2019 року взагалі відчувався брак присутності Українського Інституту в медійному просторі України. Здається, широкому загалу українців досі не зрозуміла мета, заради якої була створена ця організація, а також система оцінки успішності її зусиль. Як змінилися уявлення іноземців про Україну, чи сприяли проекти Українського Інституту їхньому кращому розумінню викликів, що стоять перед нашою державою? Лише восени 2019 року УІ запустив інформаційно-аналітичний відділ, що займатиметься дослідженнями та аналітикою, оцінюватиме ефективність роботи Інституту, акумулюватиме й опрацьовуватиме кількісні та якісні дані про його заходи і проєкти.

Упродовж 2020, згідно Звіту за 2019 рік,  розроблена Українським Інститутом система оцінки ефективності проектів працюватиме в «тестовому режимі». Очевидно, що на третій рік існування державної інституції система оцінки її ефективності має, нарешті, перейти з «тестового» режиму в реальний.

У травні 2018 року, під час Четвертого форуму культурної дипломатії України, представники МЗС ділилися планами відкривати 4-5 закордонних відділень Українського Інституту на рік. Попередньо називалися такі країни, як США, Франція, Німеччина, Італія та Польща. Проте, ці плани так і залишилися на папері – і не лише через брак коштів, але й через відсутність відповідної законодавчої бази, яка б регулювала діяльність цих представництв за кордоном. Навіть якщо пандемія коронавірусної хвороби стане на заваді відкриттю філій Українського Інституту упродовж 2020-2021 років, не варто складати руки, а продовжувати розробку предметних та реалістичних короткострокових та довгострокових стратегій діяльності кожної з філій, з урахуванням місцевого контексту та стану відносин України з кожною країною окремо. Не варто й забувати про адвокаційну роботу в межах України – як на рівні Офісу Президента України та Кабінету міністрів України, так і на рівні пересічних громадян, з податків яких і фінансуються діяльність цієї установи.

Будемо сподіватися, що призначення генерального директора новоствореного Директорату публічної дипломатії МЗС допоможе посилити співпрацю Українського інституту та МЗС, яка трішки “просіла” за роки роботи Дмитра Кулеби на посаді Постійного представника України в Раді Європи. Питання публічної та культурної дипломатії необхідно знову актуалізувати серед стратегічних пріоритетів держави. Наскільки ефективними будуть ці зусилля в 2020 році – покаже наступне дослідження успішності зовнішньої політики України, над яким вже працює аналітичний центр «Українська призма».

Катерина Смаглій,

Начальник відділу міжнародного співробітництва, Дипломатична академія України ім. Геннадія Удовенка при МЗС України