Депутати просять кабмін написати потрібний закон. Самі не в змозі

Прес-служба Удару оприлюднила чергову грізну заяву, в якій вимагає від влади скоротити витрати на її утримання.

Таким чином Удар зреагував на зростання у три рази дефіциту держбюджету за перше півріччя цього року. Сьогодні це складає 22,5 мільярда гривень. У партії переконані, що ця халепа стала наслідком недолугої економічної політики влади та системного розграбування її представниками державних коштів. Тому ударівці вимагають від влади «припинити витрати коштів на закупівлю автомобілів, ремонт їхніх офісних приміщень та інші подібні витрати для чиновників», а конкретно від Кабміну – негайно розробити законопроект про скорочення бюджетних витрат на утримання органів влади – із тим, щоб він був терміново ухвалений парламентом.

Ну от як до цього ставитися? Нібито все правильно, жодних заперечень. Опозиційна партія і має таким чином себе поводити, закликати, вимагати і так далі. Кожний такий інформаційний викид має додавати їй електоральних балів. Теоретично. На практиці ж – нічого, крім у ліпшому разі байдужості, в гіршому – роздратування, у електорату не викликає. Тому що до жодних відчутних наслідків не приводить.

Що конкретно може запропонувати  шанований усіма нами Удар, аби поліпшити ситуацію? Вимога до Кабміну розробити законопроект про скорочення видатків на себе коханих, із негайним прийняттям його у парламенті (іншими словами – вимагати від людей законодавчо прикрити власну годівничку) – хлопці, чого ви об’їлися на ніч, щоб зранку таке видати? Ну не діти ж малі. І ми теж не ідіоти. Це вже не кажучи про те, що написати такий законопроект, раз уже на те пішло, мали б самі. Бо саме в цьому полягають безпосередні обов’язки народних депутатів, тим більше – представників опозиції. Чи я щось плутаю?..

Звичайно, ніщо не заважає уряду справді розробити цей документ. Папір, як відомо, все терпить. І віддати його до парламенту задля «термінового ухвалення». Можливо, так воно і буде – хороша міна ще нікому не заважала. Можливо, цей альтруїстичний документ навіть безперешкодно пройде розгляд у бюджетному комітеті та буде винесений погоджувальною радою до порядку денного перших робочих тижнів майбутньої сесії. Далі спрогнозувати не важко. Пара десятків недостатніх голосів, двійко-трійко новоспечених «тушок». Рішення не прийнято. Знаємо, проходили. І зовсім недавно. Зокрема, щось схоже трапилось із законопроектом № 2221, підготовленим лідерами трьох опозиційних фракцій. Цей проект («Про відміну необґрунтованих пільг і привілеїв для осіб, уповноважених на виконання функцій держави») у першому читанні набрав усього 203 голоси. Що вже казати про регіоналів, якщо навіть опозиція не додала 31 голос, зокрема Удар – 4, Свобода – 5 і Батьківщина – 20. Є ще питання? Є ілюзії з приводу їхнього прагнення ущемити себе хоч у чомусь?

До речі, незадовго до цього голосування Верховна Рада відмовилася зобов’язати вищих посадових осіб подавати антикорупційну декларацію (окрім декларації про доходи) та створити Національне антикорупційне бюро. Наступного ж дня українське відділення міжнародної антикорупційної неурядової організації Transparency International оголосило з 1 червня кампанію з перевірки стилю життя міністрів, губернаторів і мерів міст. «Нас цікавить 5 компонентів стилю життя – офіційні доходи службовця, його хобі, подорожі та відпустки, навчання службовця і членів його сімʼї та, звичайно, власність – рухоме і нерухоме майно, – зазначав тоді виконавчий директор Transparency International Андрій Хмара. – Якщо витрати на утримання цього стилю життя у кілька разів вищі, ніж річний дохід службовця, то зрозуміло, що гроші отримані з нечесних джерел. Виявити та дослідити такі випадки – це і є наша мета». Щодо тих чиновниках, в яких витрати перевищуватимуть  задекларовані доходи, будуть проводитися детальні розслідування, після чого порушнику запропонують упорядкувати неточності в декларації. У разі незгоди з його боку справа буде передана правоохоронним органам.

Що ж, цілком слушна ідея. Коли ж іще перевіряти «стиль життя» вітчизняних тузів, як не влітку. Більшості громадян було б украй цікаво дізнатися: кули вирушають «папіки» під час відпочинку, за скільки винаймають готелі та «дєвочек», на яких авто їздять по лазурних берегах, скільки залишають у ресторанах та ювелірних крамницях. Народ збудився, наївно розраховуючи на скандальні результати моніторингу, цікаві звіти та карколомні викриття. Тим більше, що серед  громадських аудиторів, окрім представників неурядових моніторингових організацій, були заявлені і «журналістські агентства». Між тим добігає кінця вже другий місяць із початку проголошеної кампанії, а з того боку – анітелень. Зовсім. Ну бути ж такого не може! Заходимо на сайт Transparency International. Ага. Виявляється, перші результати будуть опубліковані лише у вересні. Крім того, в організації зазначають, що «ефективність моніторингу вмісту майнових декларації безпосередньо залежить від можливості доступу громадськості до самої декларації, в умовах України він значно утруднений». Проблему мав би вирішити Єдиний портал майнових декларацій публічних службовців. Але він може запрацювати лише у 2017 році, і то за умови, якщо в бюджеті-2015 на це будуть передбачені кошти. А на сьогодні законопроект, який регламентує запуск цього порталу, ще навіть не зареєстрований у парламенті.

Тобто знову-таки маємо ситуацію, про яку в народі кажуть: розмах – на рубель, удар – на копійку. Але якщо неурядова організація має справу з об’єктивними чинниками (і взагалі, які вимоги від громадських активістів), то партія, яка претендує на певне лідерство, – із власною політичною безпорадністю. Щоб не сказати – лузерством. Чим далі, тим наочнішим, на жаль.

Удар на копійку – це зовсім не те, чого хочуть виборці. Краще вже зовсім не розмахуватися – курям на сміх.