У ЦВК настає «стабільність» – Комісію готують до президентських виборів

У Центральній виборчій комісії закрутилася туга пружина інтриги навколо посади голови цього ключового у виборчому процесі відомства

Після того як Президент Віктор Янукович передав до Верховної Ради своє подання про дострокове припинення повноважень чинного голови ЦВК Володимира Шаповала у звязку з досягненням ним 65-літнього віку, стало зрозуміло, що на верхівці виборчої піраміди назріває вакансія. Про це ПІК уже писав.

У чому ж полягає інтрига? Не лише у можливому кандидаті на цю вакансію. Володимир Шаповал міг би залишитися на своїй посаді, яку він обіймав з 2007 року, не зважаючи на віковий ценз, який для держслужбовця є граничним. Бо існує публічний прецедент: прем’єр-міністр Микола Азаров цей рубіж переступив рік тому, однак з посадою розлучатися наміру не має, та ніхто йому ні на Банковій, ні у Кабміні про це не нагадує.

Але… Чи то сам Віктор Федорович не міг забути, чи йому нагадали, що Шаповала пов’язували тісні стосунки з третім президентом Віктором Ющенком, який у 2005 році призначив його своїм представником у КСУ, де той активно обстоював у 2007 році конституційність указу Ющенка щодо дочасного припинення повноважень ВРУ пʼятого скликання. А до ЦВК Шаповал потрапив теж за квотою Ющенка. Регіонали після обрання Шаповала головою ЦВК навіть звинувачували його в авторитарних методах керівництва. Щоправда, Янукович після обрання Президентом нагородив Шаповала орденом Ярослава Мудрого IV ступеня, проте цей епізод затьмарювався відсутністю, на думку близького оточення Януковича, ознак беззастережної відданості з боку Шаповала.

Не забули там і його слів із інтервʼю у квітні 2010 року про те, що в Україні КС як юридичний орган, як суд не існує: «У нас КС – це чисто політичний інструмент, який приймає  в основному лише політичні рішення, знаходячи для них формальну юридичну оболонку».  Як раз тоді у президентській Адміністрації замислювали здійснити за допомогою КС конституційний переворот, аби повернути Януковичу напівдиктаторські повноваження Кучми.

І про наполягання залишити квотний принцип формування ЦВК не забули, аби той, за словами Шаповала, «не був однокольоровим». Власне кажучи, він відверто натякав на те, що більшість – 8 його членів – обрана за квотою Партії регіонів і підкоряється партійній дисципліні. Втім, член ЦВК регіонал Михайло Охендовський активно просував інший принцип – обирати членів Комісії за професійною ознакою, що дозволило б на завуальованих законом підставах «перефарбувати» таки ЦВК у суцільний синій колір.

Недовіру не змогла пом’якшити  навіть лояльна до регіоналів заява Шаповала на урочистому засіданні з нагоди 15-річчя утворення ЦВК: мовляв, парламентські вибори у жовтні 2012 року  відбулися без порушень. «Я думаю, що у нас немає підстав чогось соромитися. Переконаний, що все, що ми робили, ми робили правильно», – сказав тоді він.

Януковичу у вибудованій ним жорсткій вертикалі влади не вистачало перед президентськими виборами 2015 року стабільності саме у ЦВК. І невдовзі після того як Шаповал відсвяткував 25 травня свій 65-річний ювілей, Президент поспішив ухвалити рішення про його відставку. Хоча, на переконання регіонала Анатолія Близнюка, міг би залишити його на посаді до 2014 року, якби сам Шаповал попросив.

Шаповал не попросив.  І виїхав за межі України.  Принаймні, на час підготовки цього матеріалу він, за інформацією джерела ЮВУ у ЦВК, перебував у Росії. Пов’язано це із президентським рішенням чи обумовлено іншими мотивами, невідомо. Зрозуміло одне: просити про продовження своїх повноважень він не збирається.

Хто ж займе його крісло? Подейкують, це буде Олександр Копиленко, директор Інституту законодавства ВРУ, якого рекомендує у члени ЦВК сам Президент. У 1998–2002 рр. Копиленко був радником Голови Верховної Ради. Він доктор юридичних наук, член-кореспондент Національної академії наук, академік Академії правових наук, член Конституційної асамблеї. Крім того, креатура Президента не має за своїми плечима брудного біографічного шлейфу, що, мабуть, і схилило шальку терезів на його користь. Однак він може лише членом і залишитися, адже голову  ЦВК  представники Комісії обирають таємним голосуванням.

То хто ж тоді? У кулуарах парламенту найбільше обговорюють дві кандидатури, обидві – від Партії регіонів: нині діючого секретаря ЦВК Тетяну Лукаш і члена ЦВК Михайла Охендовського. Першу  просувають сімейні зв’язки, адже її сестра Олена Лукаш – міністр Кабінету Міністрів і довірена особа Миколи Азарова. Саме Тетяна Лукаш відзначилася на 3 із 5 проблемних округів, де вибори були визнані недійсними. В очах однопартійців вона – вірний «солдат» партії.

Охендовський також неодноразово демонстрував відданість партійним інтересам, особливо ж відзначився у 2004 році, коли ЦВК проголосила переможцем другого туру президентських виборів Януковича. Не виключено, саме йому і довірять після таємного голосування втілювати у життя «професійний принцип» формування ЦВК, що вже зараз у Адміністрації Президента вважають інструментом майбутньої перемоги Януковича.

І навряд чи безпомічна опозиція, яка загрузла у міжфракційних чварах, спроможеться цьому запобігти…

Володимир Шаров, головний редактор “Юридичного вісника України”