У справі «Доктора Пі» держава зловживає владою. Слюсарчука нема за що карати – правозахисник

16 червня відбудеться чергове засідання львівського апеляційного суду по справі Андрія Слюсарчука

ПіК протягом тривалого часу слідкував за судовим процесом над Андрієм Слюсарчуком, відомим широкому загалу як Доктор Пі. Ми разом з адвокатами навіть проводили спільне розслідування окремих підозрілих обставин цієї резонансної справи, про що періодично інформували читача.  Нагадаємо, що Сихівський народний суд виніс Слюсарчуку А.Т. досить жорстокий (і, за думкою адвокатів, неадекватний) вирок: 8 років позбавлення волі. Однак крапку в цій справі ставити зарано: надто багато питань лишилися без відповіді. Окрім того, професор подав  апеляційну скаргу, яка розглядається саме зараз. На першому засіданні апеляційного суду, що відбулось 2 червня,  у якості незалежного спостерігача була присутня правозахисниця Тетяна Перепеткевич, яка надала нам цей ексклюзивний матеріал.

На початку засідання апеляційного суду Андрій Слюсарчук  вимагав відводу  усього  його складу, включаючи прокурора і головуючого.  Окрім того, було заявлено клопотання про відвід усім адвокатам,  оскільки вони формально виконували свої обов’язки і їх дії протирічили інтересам  підзахисного. Зокрема, вони  виступили за те, щоб апеляційну скаргу розглядав саме цей склад суду. В результаті – суд задовольнив лише клопотання про відвід адвокатів і призначив Слюсарчуку державного захисника, після чого засідання було перенесено на 16 червня.

Чому виникла недовіра до апеляції? Тому що  раніше вона  залишала без змін постанови Галицького народного суду про продовження незаконного утримування Слюсарчука А.Т. за гратами.  Природно, що в Андрія Тихоновича є сумніви відносно її незаангажованості. Адже статті, на підставі яких його заарештували, прокурор згодом виключив  із обвинувального висновку. Насправді ніяких підстав подовжувати строки утримання  під вартою не було.

Ознайомившись з усіма матеріалами справи уже в апеляційній інстанції, хочу звернути увагу на декілька ключових моментів.

Підміна понять

Звинувачення Слюсарчука А.Т. в тому, що він пред’явив для влаштування на роботу завідомо підроблений документ,  не відповідає кваліфікації відповідної статті. Аби було зрозуміло, про що мова, наведу такий приклад.  Чоловік в електричці на сидінні знайшов посвідчення ветерана ВОВ,  переклеїв фото і пред’явив цей документ у пенсійному фонді для призначення пільгової пенсії.  Це є по суті кваліфікація завідомо підробленого документа і  шахрайства – заволодіння чужими коштами.  У цьому випадку – коштами пенсійного фонду.  Наш випадок звучить по-іншому: у 1985 році Слюсарчук А.Т. поступив до Московського медичного університету, в 1991 році його закінчив, в 2005 – у зв’язку з тим, що документ  було зіпсовано, звернувся для видачі його дубліката. Після чого і отримав його разом з додатком – за підписом тодішнього ректора Яригіна і вченого секретаря. Ні про який завідомо підроблений документ не йдеться.

При винесенні вироку Сихівський суд керувався тим,  що медичний виш, в якому навчався Слюсарчук А.Т., на певному етапі  слідства не підтвердив його освіту. Однак у справі відсутні документи, з яких було б видно, що наша прокуратура узгоджувала свої дії з прокуратурою Російської Федерації. Тобто процедура міжнародного доручення  була виконана з порушеннями закону. Документи,  отримані з порушенням  встановленого порядку, не можуть  визнаватися і братися до уваги судом. Оскільки є обґрунтована недовіра   до тої інформації, яка там міститься.

Це перше. І друге.  Є інструкція, якою керується московський університет при оформленні документів і виписок дублікатів, додатків та ін.  В цій інструкції зазначено  наступне: навіть якщо в навчальному закладі відсутня особова справа випускника,  документом, на підставі якого виписується дублікат, є запис у книзі видачі і отримання диплому. Саме на підставі цих записів та наявності особової справи, Слюсарчуку А.Т. і був виданий дублікат за підписом ректора та вченого секретаря.  Тобто порядок видачі дубліката диплома університетом був дотриманий.  Університет від цих фактів не відмовляється. Ніхто їх насправді не спростував.

Факт навчання Слюсарчука підтвердять його викладачі

Натомість університет посилається на помилки, які начебто є в додатку до диплома. Але додаток виписується на підставі особової справи. Тобто, якщо він був виписаний – значить, особова справа Слюсарчука А.Т. в Московському університеті була присутня. Її наявність підтверджує і завідуюча архівом, яка узгоджувала виписку Слюсарчуку А.Т. дубліката диплому. За її словами, усі сторінки особової справи були на місці.

Що стосується помилок у додатку – то ніякої крамоли в цьому немає. Згідно інструкції медичного вишу, для їх виправлення не потрібно судових рішень. Це не є документ, який підтверджує освіту,  це просто доповнення.  Основним документом є сам дублікат диплому, до якого жодних претензій висловлено не було.

Але слідство, яке підтримувало сторону обвинувачення, не хотіло бачити ті обставини, які можуть виправдати Слюсарчука. Плюс – не були допитані люди, які підписували дублікат – ректор Яригін (який вже помер) і вчений секретар Свиридов. Давала пояснення лише виконуюча обов’язки ректора Полуніна, яка не заперечила факт видачі Слюсарчуку А.Т. диплома і підписи на дублікаті. Тобто вони у будь-якому разі є оригінальними.

У зв’язку з цим наразі ми відкриваємо судовий процес у Москві – подаємо позов до Московського медичного університету. Є список із 200 свідків – і колишніх однокурсників Андрія Тихоновича, і його викладачів, які вже сьогодні готові свідчити у суді про факт його навчання. Відтак є всі підстави вважати, що цей процес у Москві підтвердить освіту Слюсарчука А.Т.

Відповідальність за чужі помилки

Хочу звернути увагу ще на один важливий момент. У справі є епізод, де Слюсарчуку А.Т. інкримінують незаконну лікарську діяльність і пов’язують її зі смертю пацієнта, який, отримавши в результаті бійки важку черепно-мозкову травму, потрапив до лікарні міста Броди Львівської області, де невдовзі  і помер. Є висновки експертів про те, що смерть настала внаслідок удару і травми. По тій справі вже було рішення суду, де винуватим у смерті  пацієнта визнано чоловіка, який, власне, наніс йому удар. І який, до речі, вже встиг відсидіти за це 7 років і вийти на волю.

Що стосується медичної допомоги цьому пацієнту, то лікарі тут виявилися безсилі. Оскільки був упущений час. Адже, згідно медичними протоколами,  при будь-якій черепно-мозковій травмі строки надання адекватної медичної допомоги складають три години. Якщо за цей час не було здійснене хірургічне втручання – ні про яку адекватну допомогу та гарантування життя не може йти мова.  З пацієнтом нічого не могли зробити ані бродівські хірурги, ані Слюсарчук А.Т., який після них намагався його реанімувати.

Практично у всіх випадках, які інкримінуються йому як незаконна лікарська діяльність, що спричинила важкі наслідки – ці строки були пропущені . Наприклад, у випадку з неповнолітньою дитиною, коли втрату свідомості лікарі прийняли за звичайний сон.  А під час ехолокації  не побачили перелому основи черепа. Це брутальна помилка при  діагностуванні черепно-мозкових травм. Тому ні про які лікарські помилки з боку професора говорити  не можна – всі первинні помилки були допущені лікарями в районних лікарнях.

Коли  держава зловживає владою

І ось про що хотілося б сказати окремо. Є такий порядок: коли людина вмирає в лікарні, обов’язково подається заява до міліції, а прокуратура дає відмову у кримінальному провадженні. У всіх цих первинних випадках смерті пацієнтів є відмови прокуратури. Вже потім вони були скасовані і розпочато додаткове розслідування. Тобто прокуратура, використовуючи свою владу ,  може відкривати справи 10-річної давнини, по яких раніше у неї не було жодних нарікань.

Тобто тут ми спостерігаємо зловживання владою з боку держави. Держава у такий спосіб за щось карає Слюсарчука А.Т.  Хоча це неприпустимо. Звичайно, в такому випадку не може бути  довіри до суду, прокуратури  і всіх владних органів.

Якщо є порушення з боку прокуратури, на  це має вказувати суддя. Якщо порушує суддя – на це має вказувати прокурор. Як ми бачимо,  на істотні порушення, які відбулися і мають місце у справі, ніхто не реагував. Внаслідок чого стверджувати, що вирок був винесений правильно, немає підстав. І якби наша Феміда вирішувала цю справу по совісті і по закону, вона б  це побачила.  Бо у матеріалах справи є всі підстави визнати його невинуватим:  виписаний згідно інструкції дублікат диплому, прямі і непрямі докази наявності медичних навичок і знань. Жодна експертиза не вказала на те, який саме пункт протоколу був порушений Слюсарчуком під час операції.  Жодний присутній на  операціях лікар не вказав на його непрофесіоналізм.

Наразі ми очікуємо від апеляції законного рішення – встановлення повної невинуватості Слюсарчука А.Т. і негайного звільнення його з-під варти.

І останнє. Можливо, хтось забув, але Андрій Слюсарчук не лише лікар, але і вчений. У нього є певні наукові розробки, які  держава могла б використати у своїй діяльності. На його наукову роботу в РФ багато років тому було накладено гриф «таємно», а деякі посадові особи сусідньої держави вмовляли його залишитися працювати в Росії. Тоді він повернувся в Україну, щиро вважаючи, що буде їй корисним. Але у зв’язку із брудними  маніпуляціями, які розгорнулися  навколо його імені, у зв’язку із цим маячним судовим процесом, тепер він змушений звертатися до посольств  різних країн – за підтримкою і захистом.