У Росії виник скандал через картину «Іван Грозний вбиває свого сина»

Ще не забута у мистецьких колах історія з чорним квадратом Наталії Заболотної, як маємо чудовий приклад подібної ситуації в Росії

Якщо коротко і по суті: президент агрохолдингу «Російське молоко», голова народного руху «Свята Русь» Василь Бойко-Великий, заручившись підтримкою кількох мистецтвознавців, просить міністра культури Володимира Мединського та директора Третьяковської галереї Ірину Лебедєву прибрати з-перед очей відвідувачів богопротивну картину Іллі Рєпіна «Іван Грозний і син його Іван», більше відому як «Іван Грозний вбиває свого сина».

У міністерстві відкритий лист Бойко-Великого коментувати відмовилися, а от Ірина Лебедєва заявила, що прохання якоїсь частини суспільства враховуватися не буде. Відповідь директора досить стримана, враховуючи, що 100 років тому, дізнавшись про пошкодження картини старообрядцем Балашовим, хранитель Третьяковки Хруслов кинувся під поїзд. Та й взагалі – прохання прибрати в запасники значно цивілізованіше за український «чорний квадрат». Так що за вміння вести переговори росіянам ставимо «плюс». І навіть не будемо перераховувати, які ще чи то бого- чи путінонеугодні картини треба було б сховати. Але пройти повз відкритий лист голови народного руху «Свята Русь» ми просто не в змозі…

Почнемо з того, що доказів убивства Іваном Грозним свого сина, за словами президента агрохолдингу «Російське молоко», немає. Ми розуміємо, як це жахливо: повірити в те, що художник має право на свою інтерпретацію історичних подій… Якщо серйозно, чому ж іще так не подобається цей шедевр Василю Бойко-Великому?

Ну хоча б тому, що «сам Репин не скрывал, что его картина направлена против самодержавной монархии, то есть против Русского государства». Не тільки Микита Михалков вважає Росію великою монархією… Власне, в тому, що цю думку активно підтримує частина росіян, ніхто не сумнівається. Однак навіть не це найбільше обурює пана Василя. Просто «Царь Иоанн Васильевич Грозный, полвека правивший Россией, был первым русским Царем, помазанником Божиим, укрепившим единодержавие и единозаконность на Руси». А заодно й прізвисько своє заробив за ласкавий характер… Маленька дрібничка у вигляді того, що помазаник Божий рубав голови архімандритам і єпископам не гірше, ніж боярам, а землі, даровані церкві однією рукою, іншою забирав, – нікого не засмучує. Велика Русь будується Великими людьми!

Останнім аргументом є те, що картина Рєпіна ображає патріотичні почуття росіян і діток поганого навчає. Звісно, можна зауважити: кого цікавить думка якогось релігійно-монархістського фанатика, навіть якщо він президент «Російського молока»! Шкода, що ситуація із самоцензурою і в нас, і в Росії чомусь усе гірша… Слава Богу, з ножем на картини не кидаються, але справа до смішного трагічна. Великий шедевр Рєпіна, який вражає своєю емоційно-психологічною відвертістю сьогодні так само, як і сто років тому, не влаштовує кількох віруючих, бо, бачите, негативно зображує Івана Грозного! Вочевидь, право на життя мають лише ті картини, які показують добрих царів. Хіба в Росії були інші?

Нехай уже Василь Бойко-Великий просто сам собі зізнається, що враження від картини надто сильне, бо ж Рєпін, написавши її, обігнав свій час. А на людей недолугих, далеких від мистецтва взагалі, його шедевр діє саме так: змушує відчувати свою дріб’язковість порівняно з генієм. Так і з’являються всі ці відкриті листи і чорні розмальовки українських «мистецтвознавців»… Хвороба під назвою «відсутність художнього смаку», яка викликає такі симптоми, як «самоцензура» не лікується!