У ПР склали узагальнений портрет тих, хто стоїть на «смердючих Євромайданах». І здригнулися

Член фракції Партії регіонів розповів українцям про рефлексії Януковича, непотрібність безвізового режиму з ЄС, а також кому саме в українському політикумі місце у в’язниці

Силового розгону Майдану не буде, тому що Янукович гіперлояльний до того жаху, що коїться на Хрещатику, заявив у інтерв’ю «Главкому» член фракції ПР Дмитро Святаш.

«Президент рефлексує на події, які відбуваються, як будь-яка нормальна людина, – пояснив нардеп. – Безумовно, президент розуміє, що люди вийшли не лише через прагнення до Європи, а й через корупцію, яка існує в суспільстві. Але коли на фоні цього мирного зібрання з’являються «вождьки» – один довгов’язий, другий в окулярах, третій божевільний, а четвертий баптист – і починають закликати до захоплення державних будівель, то це у будь-якої здорової людини викликає цілковите несприйняття».

На думку Святаша, найнебезпечнішим із чотирьох вищезгаданих персонажів є баптист. Який, за здогадками регіонала, виношував підступні плани захопити владу, щоб дати волю своїм деструктивним баптистським потягам.

«З усіх опозиціонерів я бачу склад злочину лише у діях Турчинова. Про Тягнибока не кажу, тому що склад злочину в його висловах присутній протягом усієї його політичної діяльності, йому у в’язниці місце давно. Турчинов же безпосередньо закликав до захоплення держустанов, пояснював, яким чином воно має бути зроблено. За ідеєю, це сплановані дії з повалення законної влади. План був дуже простий: бліцкригом захопити Адміністрацію Президента та Кабмін, отримати доступ до зв’язку і розпочати деструктивні дії в країні», – розкрив задум Турчинова Святаш.

Утім, на питання, чому ці підступні плани таки зірвалися, регіонал відповісти не зміг і припустив, що, очевидно, «не всі пройшли одностайну підготовку для подібних дій». Тобто вберегли країну від деструкції зовсім не державний розум і політична зрілість Януковича, про які останнім часом заходилися хором співати особи, наближені до «тіла», а виключно роздовбайство самої опозиції. Проте, може, Дмитро Святаш зовсім не хотів образити шефа. Можливо, саме державний розум підказав Віктору Федоровичу нічого не робити (ну, майже нічого – беркутівська «йолка» не враховується, бо кому від цього стало гірше? Отож-бо…), а просто сидіти на березі та чекати, поки опозиція сама просере свій хитрий план і по річці пропливуть чотири трупи – один довгий, другий в окулярах, ну і далі за списком. Добалакався ж нещодавно розумний і зрілий президент, що Майдан йому послав сам Господь Бог і тепер ми повинні пройти цей іспит «із відкритим обличчям, дивлячись людям в очі». Ну а в очах можна багато чого видивитися: хто божевільний, хто спеціально окуляри натяг, хто таємний заколот планує, а хто просто марить про всяку фігню.

Бо ж регіонали – вони хлопці проникливі: все бачать, усе помічають. Навіть Святаш – п’ятий лебідь у дев’ятому партійному ряді – і той точно знає, хто і навіщо на Майданах стоїть. Он у його рідному Харкові, наприклад, всесвітньої слави бажають: «Харківський Євромайдан – це три каліки, які стоять біля пам’ятника і смітять. Вони один одного лупасять, щоб хтось на них увагу звернув. Може, через свій смердючий Євромайдан вони хочуть потрапити у велику політику, але так туди не потрапляють», – роз’яснив регіонал «Главкому».

Щоправда, на київському Майдані вже трохи інші справи. Назвати його смердючим язик не повертається (а то ж що тоді вийде: нашому президенту Господь послав якусь смердючу субстанцію і тепер він повинен через це лайно пішки йти?), тому доведеться визнати: люди там стоять начебто і непогані – за виключенням їхніх вождьків-заколотників, – тільки ось фігнею всілякою страждають. Щоб показати всю безглуздість майданних мрій, нардеп навів у якості позитивного прикладу самого себе. «У мене не було європейської мрії. Мріяли про безвізовий в’їзд до Євросоюзу – але особисто у мене з цим проблем нема, як і у великої кількості людей, у яких є шенгенські візи. Питання про працевлаштування у Євросоюзі для мене не стоїть, оскільки я працюю в Україні. Ці два основні для людей на Майдані питання Угода про асоціацію не вирішить», – упевнений Святаш.

Дійсно, не вирішить. Урешті-решт, закладений фундамент – це ще не затишний будинок, але за цією пеерівською логікою виходить, що житла взагалі будувати не треба. Бо навіщо – у кого треба, житло вже є. І віза шенгенська є. І працевлаштування в Україні – з парламентською зарплатою мінімум у 15 000 гривень, плюс грошова допомога для особливо злиденних нардепів. А народ там іще чогось обурюється, кудись там хоче, якоїсь іншої системи бажає. Вередує здуру, іншими словами, замість того, щоб радіти, як усе добре – якщо і не у них самих, то у «великої кількості людей».

Якщо в них немає хліба, нехай їдять тістечка, ляпнула колись Марія-Антуанетта, яка за схильність до шикарного життя отримала від народу прізвисько «мадам Дефіцит». Утім, чого ще чекати від красивої, але дурнуватої жінки з короною на голові. Не минуло багато часу, як корона з Марії-Антуанетти звалилася. Разом із головою. І до влади прийшли один рябий, другий – хворий на екзему, а третій (ви будете сміятися) в окулярах. Звісно, до Дантонів-Маратів-Робесп’єрів нашій опозиції – як із маєтку Яценюка до Києва рачки, але історія любить такі збіги. І коли хтось починає радити голодним їсти тістечка, добра від цього не чекай.