«Це справді роман-відкриття», – Михайло Слабошпицький про книгу львів’янина

У програмі «Екслібрис» Українського радіо (8червня,10.10) літературознавець, шевченківський лауреат Михайло Слабошпицький поділився своїми роздумами про роман Богдана Кушніра «Помста оперативника розвідки»

«Для мене ім’я цього автора стало відкриттям. Я знав журналіста Богдана Кушніра, але письменника такого,  прозаїка, я не знав. І раптом цей роман – «Помста оперативника розвідки». Зазначено саме – пригодницький роман, принципова якась така уставка…

Мені згадався під час читання цього роману такий невигаданий епізод. Були похорони Черненка – генерального секретаря ЦК КПСС. На похорони прилетів Буш-старший, колишній директор ЦРУ США. І зустрічав його розпорядник похоронів і майбутній керівник держави Юрій Андропов. І Буш, потискаючи руку Андропову, сказав: «Правда, ми знаємо про цей світ трохи більше, ніж вони всі».

Два керівники спецслужб. Справді, ці люди добре поінформовані, хто є хто у світі. Я неспроста згадав ці слова. Цей роман здатний  поважати в шок деяких наївних людей, тих, хто думає, що все знає про цей світ, тих, хто дуже вірить газетам, тих, хто дуже вірить всяким політикам, коли вони розповідають про першопричини тих чи інших колізій, тих нормальних людей, які думають, що світ нормальний.

Останнім часом почала помічатися тенденція в українській літературі —  в двох романах Щербака – «Час смертохрестів» і «Час великої гри» — там розвідка і контррозвідка, спецслужби і оте задзеркалля, про яке мало хто знає, інколи навіть не здогадується, яке дуже впливає на той нормальний світ, в якому ми живемо, і про його вплив часом не підозрюємо. І скандальний роман зривання масок «Соло бунтівного полковника» Анатолія Сахна.

І ось так вийшло, що я спочатку прочитав ці романи, і ось до мене потрапив роман Богдана Кушніра «Помста оперативника розвідки».

У цьому романі діють представники спецслужб. Це монстри, циніки, мародери, бандити, маріонетки. Це справді роман дивовижний. Він показує, як, не втрачаючи високого професіоналізму, професійно воднораз розкладаються спецслужби, бо великі таланти, професіонали вбивств, викрадання людей, залучення агентури, все, чим належить займатися спецслужбам, вони роблять для того, аби обслуговувати клани, не державу, не ідеологію, а певні клани, злочинні угрупування. До речі, тут події розгортаються  в Росії, Україні, частково в інших зарубіжних країнах. Але спецслужби всі однакові, не можна сказати, яка краща, яка гірша. Можна дискутувати про рівень професіоналізму, але мета діяльності, мотивації ті ж самісінькі. Дуже цікаво, як російський  уряд, Кремль витрачають величезні кошти на те, щоб відмобілізовувати агентуру в Україні, для того, щоб творити партії аля вітренко. Такі партії фінансують, утримують, щоб вони боролися проти держави, розкладали. А також як купують бізнес, як влаштовують свій бізнес, який фінансуватиме антиукраїнські сили в Україні. І як спецслужби російські, перекуповуючи ще попутно представників українських спецслужб, умудряються ще розпилювати цей бюджет, і розкрадати; як вони в смертельному герці сходяться в боротьбі за оці кошти.

Це справді роман-відкриття, роман-розслідування. І що дуже цікаве, все це написано з якоюсь дивовижною достовірністю, що інколи це видається в плані матеріалу, емпірики,  нарисами. У той час це написано блискуче. Я не чекав від дебютанта  такої літературної повнокровності. Це таки роман. Є тут авторська філософія, і є авторське альтерего, чи властиво той персонаж, якому автор передоручає якісь свої, не скажу, що дуже сміливі сподівання, і дуже тверду віру в людину, бо читаючи цей роман починаєш хитатися у вірі, чи є ті люди, яких не можна підкупити. Один з персонажів  говорить, що питання йдеться про суму, про розмір купівлі. Отоді вже можна говорити, чи можна чи не можна підкупити.

Це справді страшний роман. І він міг бути написаний тільки сьогодні.

Читаючи цей роман ти глянеш за вікно і побачиш все це, що зображує Богдан Кушнір. Це на диво впізнавана дійсніть, пізнавані реалії.

Читаючи цей твір справді  насолоджуєшся пластичним письмом, точністю характеристик. Як пише сам автор, цей роман народжувався чи не десяток літ. Він говорить, що знав оперативників розвідки і контррозвідки понад десяток літ. Замаскував їх, щоб не можна було пізнати, хто є хто, змінив імена.

Ось як він пише: « За життям героїв я спостерігав протягом двадцяти років. Бачив, як вони робили кар’єру, як заробляли статки і як ставали успішними. Бувало й навпаки: на моїх очах ламалися долі талановитих особистостей, і вони опинялися на узбіччі життя. Де з ким я знайомий з 80-х років. Наші перетиналися двічі: на Північному Кавказі й у Москві. Нещодавно доля знову закинула мене на Північний Кавказ, і я дізнався про несподіваний фінал протистояння між давніми знайомими».

А що це за фінал, я не скажу: це блискучий сюжетний хід, карколомний сюжетний хід, і весь роман тримається на дивовижній інтризі, яка почалася на першій сторінці і, здавалось б, загубилася в середині роману, і розв’язка,  несподівана вибухова розв’язка, на останніх сторінках цього роману.

Отже, Кушнір, «Помста оперативника розвідки», пригодницький роман, який побачив світ у львівському видавництві «Апріорі».