Царьов і опера: куди подівся мільйон Нетребко
Спікер «парламенту «Новоросії» спробував пояснити громадськості, на що підуть гроші, отримані від оперної зірки. Вийшло як завжди…
«Нарушены… э-э-э… как это называется… то, что…» – «Декорации?» – «Не, не, не… то, что используется для…» – «Реквизит?» – «Да, да…»
(з відповіді Олега Царьова на питання, що саме влада ДНР збирається ремонтувати в Донецькому оперному театрі).
Як відомо, днями відома оперна прима Анна Нетребко під час Міжнародного культурного форуму у Петербурзі публічно передала Царьову 1 млн рублів для Донецького оперного театру. Скандал вийшов чималий – особливо після того, як Царьов 8 грудня похвалився у Твіттері відео, на якому сопрано з подвійним російсько-австрійським громадянством тримає разом зі «спікером парламенту Новоросії» прапор ДНР.
Нова батьківщина співачки (Нетребко отримала австрійське громадянство вісім років тому) відреагувала моментально, розцінивши це шоу як підтримку сепаратистів: австрійське МЗС назвало зустріч Нетребко з Царьовим «безумовно проблемною», а компанія Austrian Airlines, чиїм «рекламним обличчям» до останнього часу була оперна дива, заходилася поширювати інформацію, що її контракт з Анною Нетребко скінчився ще у листопаді. Сама Нетребко 9 грудня оприлюднила у Facebook покаянний пост, у якому заявила, що прапор ДНР для неї самою був великою несподіванкою, а з сепаратистом Царьовим вона зустрічалася виключно тому, що їй його рекомендували «як єдину особу, яка здатна надійно передати кошти Донецькому театру».
Хто саме з оточення співачки рекомендував їй Царьова у якості надійного передавача чужих грошей (тільки не смійтеся!), прес-служба примадонни не пояснила. Хоча вельми сумнівно, що хоч одна людина, що виросла на просторах екс-СРСР, при здоровому глузді віддасть благодійне пожертвування не прямому адресату, а якомусь там політику (не обов’язково навіть Царьову – у нас саме по собі слово «політик» якось слабко корелює з поняттям «безкорислива передача грошей»). Тим більше, при наявності серед прямих адресатів власних друзів і знайомих – адже, як запевнює Нетребко, саме друзі з Донецька доповіли їй про злиденне становище місцевого оперного театру.
Зрозуміло, грошова пожертва оперному театру – справа прекрасна. Культура – то святе, де б вона не знаходилася. І, безперечно, Донецькому оперному ці гроші стали б у пригоді – в те, що, як розповідає Нетребко, тамтешні солісти вимушені співати у залі при +12 градусах, охоче віриться. Куди гірше віриться в інше: що сепаратисти – при їхніх-то апетитах і потребах! – отак візьмуть і віддадуть цей мільйон на користь якихось незрозумілих дядьків і тіток, які виспівують якісь незрозумілі словеса на фоні «э-э-э… как это называется».
Однак, припустимо, що Анна Нетребко за роки паріння у емпіреях високого мистецтва у своїх Європах трошки відірвалася від реальності. Або ж що багаторічні вправи у нелегкому мистецтві бельканто значно збільшили порожнину у черепній коробці співачки, що дуже добре відбивається на резонансі, але дуже погано – на розумових здібностях. Іншими словами, таки існують шанси, що оперна дива просто дала маху, не розібравшися у ситуації та (або) спокусившися зайвою можливістю попозувати перед камерами (хоча, чесно кажучи, кому-кому, а примадонні рівня Нетребко, здавалося б, піару у житті і так мало б вистачати).
Однак версію «не винна я, він сам прийшов» дещо попсував особисто Царьов, заявивши «Русской службе новостей» (http://www.rusnovosti.ru/news/356631/), що співачка вже за два тижні до заходу прекрасно знала, чий прапор їй збираються вручити. «Договорились о том, что обмениваемся флагами: мне вручат флаг Рериха, я вручу флаг Новороссии, и мы получим деньги. Вся процедура была оговорена», — заявив Царьов і закликав Нетребко «не сдаваться» и «не оправдываться». Таким же чином закликав примадонну не виправдовуватися і горезвісний «автоматник» Порєченков, який, щоправда, побувавши у аналогічній ситуації, довго верз байки, що каску «Преса» йому підсунули і взагалі він тут «нє прі дєлах».
З іншого боку, Царьову з Порєченковим легко базікати: їм в Європах не жити (Царьов там взагалі у списку небажаних осіб з травня місяця фігурує), і репутацією своєю вони аж ніяк не ризикують (бо і так вона у тамтешніх краях нижча за плінтус). А ось Нетребко не позаздриш: добрих сопрано на світовій сцені і без неї вистачає, а європейці – люди нервові і «обліко морале» для них штука не остання. Тому відкрите визнання оперної примадонни, що вона підтримує терористичне угрупування (а саме так виглядають в очах ЄС Царьов і компанія), коштуватиме їй дуже дорого. І в моральному сенсі, і в матеріальному.
Безумовно, для «спікера ДНР» слізні виправдування Нетребко звучать дуже прикро: тільки-тільки відігріб собі хоч якийсь пристойний піар (не хрін же собачий – всесвітньо відома оперна дива поруч з ним позує, та ще й на тлі псевдоандрієвського деенерівського хреста), як дива тут же намагається дати задній хід. Хоча зі вчорашнього дня Царьов може вважати, що він вже і сам собі культурне світило: як похвалився він на власному офіційному сайті, Росія присудила йому премію «Людина року» у номінації «Громадянська мужність» з формулюванням «за защиту русского языка» («Э-э-э… Што???»). Також відзначається, що компанію Царьову склало багато не менш визначних особистостей – зокрема, наприклад, Рамзан Кадиров («за укрепление российской государственности»).
Однак повернемося до Нетребко. Зрозуміло, що попіарившися на цій «благодійній акції», Царьов неабияк спаскудив репутацію необережній (нехай буде так – саме необережній) співачці. Однак у гучному скандалі є і свій плюс: можливо, тепер, коли весь світ оповіщено про те, що гроші мають піти на Донецький оперний театр, вони, паче чаяння, саме туди і потраплять. Врешті-решт, що таке мільйон російських рублів – це усього-на-всього 18 з половиною тисяч баксів, для справжнього реального пацана – просто тьху, вечір у ресторані прогуляти… Так що якщо у Царьова і Ко є хоч трішечки тямки, то, можливо, вони дійсно передадуть цей нещасний мільйон на реставрацію того самого «как это называется», зробивши таким чином добру міну при поганій грі. Ми розуміємо, що сподіватися на це наївно – і може, навіть, більш ніж наївно, – але заради позитиву хотілося б вірити, що шанси є. Бо опера – таки дійсно хороша штука. Навіть у Донецьку.
Марія Мережко
