Триголовий президент: опозиція демонструє відсутність єдиного кандидата

Лідери об’єднаної опозиції хоча й підкреслюють, що говорити про єдиного кандидата на президентських перегонах ще рано, проте не впускають шансу продемонструвати саме свою виключність у майбутній боротьбі

Бог Трійцю любить!

Спочатку все виглядало навіть весело. Зустрічаючись у Мексиці з президентом Всесвітньої боксерської ради (WBC), український боксер-важковаговик, народний депутат і лідер УДАРу Віталій Кличко буцімто заявив про намір балотуватися на пост Президента України у 2015 році. Ця заява справила ефект бомби, що раптом вибухнула. Хоча згодом неназваний співробітник WBC на умовах анонімності визнав, що причиною всьому була помилка перекладача на англійську мову: насправді Кличко лише озвучив свою зацікавленість у тому, щоб взяти участь у президентських перегонах 2015 року! Тоді як рішення щодо участі ще не прийняв.

Приблизно за тиждень до того народний депутат від УДАРу Павло Рябікін висловив глибоку думку про те, що у разі перемоги голови партії Віталія Кличка на президентських виборах у 2015 році прем’єр-міністром може стати голова парламентської фракції Батьківщина Арсеній Яценюк, а спікером – голова Свободи Олег Тягнибок.

Пан Рябікін виходив із того, що чинна влада не допустить можливості зареєструвати Юлію Тимошенко кандидатом у президенти. Звідси й заява, процитована Forbes: «Ми віримо, що Віталій Кличко буде головним конкурентом Віктора Януковича на виборах 2015 року».

Враховуючи віру Павла Рябікіна у непереможність свого партійного боса, помилка перекладача WBC виглядала, щонайменше, не зовсім помилкою! Остаточно ж про наміри Віталія Кличка на 2015 рік заявив… він сам, тепер уже без усякого англійського перекладача, виступаючи на Х Світовому конгресі українців у Львові 20 серпня: можливість балотуватися на пост Президента України на виборах в 2015 році ним розглядається.

Тоді ж перед початком церемонії відкриття Світового конгресу українців і голова політради Батьківщини Арсеній Яценюк зробив заяву іншого характеру: «Я знаю, що буде новий президент. І його прізвище не Янукович. Ми визначилися, що кандидатом від нас буде Юлія Тимошенко».

Для повноти щастя українського народу бракувало лише третьої заяви. І вона також пролунала!!! «Я член організації. Свобода завжди заявляла, що у всіх виборах, які пройдуть в Україні, – місцевих, парламентських або президентських, у будь-яких виборах партія буде брати участь. Це заздалегідь говорю, щоб не виникало ніяких питань», – заявив Олег Тягнибок згідно з повідомленням «Гал-Інфо». Щоправда, уточнив: мовляв, тема стає дедалі актуальнішою, між собою «ми обговорюємо це» й тільки-но ухвалимо рішення, то оголосимо його.

Усе, завіса.

Час пити «Херші». А напившись, згадати мантри Турчинова про наявність таємного «єдиного кандидата»…

Пасьянс № 1

«ПіК» уже звертав увагу на попередження в ефірі радіо «Ера-FM» екс-детутата Тараса Чорновола щодо президентських виборів 2015 року: тоді в Україні робитиметься «щось таке», у порівнянні з чим вибори 2004 року здаватимуться «гарною телевізійною оперою». Говорячи про інтриги правлячої партії, Чорновіл зазначив: «Вони готові йти на небезпечні експерименти. Вони граються в ігри з Тягнибоком, Яценюком. Будуть гратися в гру з Кличком. Розігруються певні пасьянси…»

Скажіть будь ласка, а що ж іще перед нами, як не найперший із отаких пасьянсів?! Спочатку заявляти про непереможність об’єднаної опозиції, поводитися доволі скромно та пристойно. Потім разом роз’їжджати регіонами України, марно намагаючись підняти країну проти Регіонів. А наприкінці все ж таки не витримати і скотитися до майже синхронного озвучування саме своїх президентських амбіцій!..

Невже наша троїста опозиція не розуміє, що найменший наголос на перевазі саме своєї політичної сили над іншими обертається цвяхом, загнаним у кришку труни як самої об’єднаної опозиції, так і української демократії в цілому?! Бо найкращий варіант розвитку подій і для правлячої Партії регіонів, і для чинного президента Віктора Януковича – це самостійний похід лідерів усіх трьох опозиційних політсил за електоральними симпатіями на наступних президентських перегонах! Бо це неминуче обернеться розпорошуванням демократичного електорату між трьома «демократичними» кандидатами та перетіканням його нестійкої частини до регіоналів.

А тоді, за логікою речей, усі три опозиційні партії, незалежно від рейтингу кожної з них, автоматично переводяться в розряд технічних сил у складному, захопливому, продуманому, але чужому пасьянсі. Бо дістати перемогу над Регіонами можна лише в один-єдиний спосіб – і це аж ніяк не артикуляція власних, а не спільних намірів на майбутню виборчу кампанію.

Найкраще ж – загалом утримуватися від спокуси пограти на публіці біцепсами. Спочатку варто зробити для людей щось таке, що виходило б за рамки промовляння гасел і заяв. Тоді народ і побачить по-справжньому об’єднану опозицію, а не збіговисько технічних кандидатів у президенти.