Трактор в Конго дир-дир-дир: нам підкорюється мир!
Створення вітчизняним бізнесом машинобудівних виробництв в інших країнах — це основа майбутніх высокотехнологічних транснаціональних корпорацій. Напрацьовані у такий спосіб досвід і навички відіграють величезну роль у прискореному нарощуванні українськими компаніями конкурентних переваг: вони одержують досвід використання своїх машин у різних кліматичних, соціальних і економічних умовах, вчаться успішно продавати вироби на закордонних ринках.
Українські виробництва за кордоном вигідні, насамперед, самому бізнесу — адже власникам підприємств це приносить доходи в іноземній валюті. При розгортанні закордонного виробництва українська техніка має можливість зайняти набагато більшу частку нового ринку, ніж при імпорті готових виробів. З більшою ймовірністю українську машинобудівну продукцію купуватимуть у суміжних державах. Спади й невдачі на одних ринках з успіхом компенсуються зростанням збуту в інших країнах і регіонах, тому українські машинобудівники перестають залежати від попиту й кон’юнктури якогось конкретного ринку. Все це збільшує клієнтську базу для наступного багаторічного сервісного обслуговування й одержання доходів від цього виду діяльності.
Свою вигоду одержує й держава — насамперед тому, що доходи від українських закордонних виробництв однаково повертаються в нашу країну й значною мірою витрачаються тут. Це рівнозначно зростанню інвестиційого потоку в економіку України. Закордонним партнерам при цьому демонструється конкурентоспроможність і надійність українських технологій, що у свою чергу дає потужний стимул для розвитку науки й освіти в нашій країні. Оскільки в Україні провадяться всі дорогі інженерно-конструкторські роботи, то необхідність конкурувати на закордонних ринках з іншими виробниками підштовхне наш національний бізнес до збільшення інвестицій у наукові й інженерні розробки: адже без них успіх за рубежем просто неможливий. Нарешті, у країнах, де добре зарекомендували себе вітчизняні машинобудівники, легше опановувати профільні ринки й іншим українським товарам — адже до нашої продукції вже є певний аванс довіри.
Вітчизняні машинобудівники й раніше відкривали закордонні виробництва. Наприклад, у 2006 році корпорації «Богдан» і «Укравто» почали будівництво автозаводу в Росії, розрахованого на щорічне виробництво 165 тис. легковиків, 6 тис. автобусів і 60 тис. дизельних двигунів для вантажних автомобілів. Загальний обсяг інвестицій у будівництво перевищив 7$00 млн.
Український виробник великовантажних автомобілів АвтоКРАЗ за останнє десятиліття щороку відправляв кілька сотень машинокомплектов до інших країн, де з них збирали готові автомобілі. Найбільшою партією стала поставка у 2005-2006 роках до В’єтнаму у кількості 900 машинокомплектів великовантажних автомобілів.
Яскравим прикладом такої політики може слугувати провідний український виробник сільськогосподарських тракторів — Харківський тракторний завод, що задля розширення присутності на Африканському континенті розглядає можливість створення складального виробництва в Конго.
«Ми поставили першу настановну партію в Конго, де наші трактори добре себе проявили в жорстких умовах цієї країни. Ми відкрили там сервісний центр і зараз розглядаємо питання про більшу поставку, а в майбутньому хочемо створити складальне виробництво», — цитує Інтерфакс-Україна генерального директора ХТЗ Владислава Губіна. Гендиректор також нагадав, що сьогодні харківські трактори складаються в Росії й у Казахстані, переговори про створення складального виробництва ведуться з Узбекистаном, Хорватією й Румунією, намічаються з Болгарією.
У цілому близько 80% продукції Харківського тракторного заводу реалізується на експорт. ХТЗ випускає колісні, гусеничні трактори й дорожньо-будівельну техніку на базі тракторів. У 2012 році завод випустив 1653 трактори, виторг від їхньої реалізації перевищив 635 млн грн, податки склали понад 79 млн грн. У 2013 році завод планує випустити 1,7-1,8 тис. тракторів.
