Теорія великого злиття, або Однодумці проти Януковича
Інтеграція опозиційних сил триває: кількість лайна, що колишні та майбутні союзники вилили один на одного, наприкінці тижня досягла рекордних позначок
Останні два дні більшість виступів була виконана у жанрі народного плачу на тему: «Як мене скривдила(-ив) Батьківщина (Яценюк)». Головним «солістом» безперечно треба визнати Анатолія Гриценка. Влаштувавши турне по всіх прес-генделиках Західної України, він повідав світу жахливу історію, як у Батьківщині його не пускають на телеефіри.
«Ось вже півроку злочинна опозиція відсікла мене від телевізора. Те, що мене часом запрошують на ток-шоу Шустера, – це не йде через Батьківщину, а до мене звертаються напряму», – скаржився Гриценко у Львові.
Ламентаціям Гриценка на просторах ЗМІ вторив скорботний хор «тушок». Дещо врозбрід, але з великою експресією «тушки» розповідали, як знущався над ними страшний і жахливий Яценюк. «Тушка» Канівець, виступаючи разом із Гриценком у Львові, розказав, що Батьківщина його цькувала, а Яценюк розмовляв з ним «у зухвалому тоні». У свою чергу «тушка» Купчак розповів «РБК-Україні», що чув погрози на свою адресу – в тому числі, і фізичною розправою. Громадськість уже затамувала подих, готуючись наступним номером програми почути драматичну розповідь, як Яценюк продавав душу дияволу в обмін на владу над нещасними «тушками», але Купчак несподівано тверезо висунув вірогіднішу версію: Яценюк – «засланий казачок» Адміністрації Президента України.
На доказ своєї версії Купчак привів те, що Яценюк не допомагав йому під час виборчої кампанії на окрузі та відмовився сфотографуватися з ним на білборд.
Тут зі своєю арією виступив бютівець Пашинський, який ще на початку тижня зненацька захворів на гострий синдром рупора Батьківщини. З Пашинським як раз Сєня завжди фотографувався залюбки, тому арія прозвучала у кардинально протилежній тональності. На думку Пашинського, на Януковича працює не Арсеній Петрович, а всі, хто не хоче брати участь у Великому Злитті. А саме: Анатолій Гриценко, Микола Катеринчук, В’ячеслав Кириленко.
«У Януковича є мрія: щоб було десять опозиційних партій і двадцять опозиційних кандидатів, – співав Пашинський у «Главкомі». – І люди, які підтримують цю концепцію, працюють на Януковича. Розуміють вони це чи ні».
Залякати своїм виступом опонентів Пашинському не вдалося, зате у пересічного громадянина після цих взаємних звинувачень почало складатися враження, що на Януковича у лавах опозиції не працює тільки лінивий.
До речі, про Кириленка. Слава-КПРС у своєму блозі написав пост, спеціально присвячений Великому Злиттю. У пості він інтелігентно побажав молодятам щастя та пояснив, що його «заукраїна» не бере у цьому шлюбі участь виключно тому, що в неї інша орієнтація. Мовляв, ми – партія національних демократів, а у нацдемократії позиція завжди була правіша, ніж у Батьківшини. Тобто шлюб між нами неможливий, як між натуралом і гомосексуалістом.
Те, що у Кириленка дійсно інша орієнтація, він продемонстрував ще у квітні, подавши у відставку з посади заступника голови фракції Батьківщина. Аргументував він цей крок посяганням на його особисту індивідуальність – фракція заборонила згадувати у виступах партію «За Україну!». Кириленко, звичайно, образився та обізвав рішення фракції маразматичним, після чого любов між заукраїнцями та бютівцями остаточно розклеїлася.
Однак при цьому «За Україну!» хоча б запрошували взяти участь у об’єднанні. А ось Громадянську позицію взагалі ніхто нікуди не звав, про що, як «ПіК» уже писав, публічно заявив ображений Гриценко. Партію Катеринчука теж проігнорували, але він не сильно засмутився. Катеринчук третій місяць поспіль активно рветься в мери Києва та вже встиг запаскудити половину УАнету своїми банерами, що розмовляють. Так що йому Велике Злиття взагалі до лампочки – київським мером новітня Батьківщина його все одно не висуне, а всі інші сторони життя Катеринчука не цікавлять у принципі.
(До речі, якщо Гриценко з Катеринчуком не брешуть і до злиття їх дійсно не запрошували, то незрозуміло, чого Пашинський так на них в’ївся. Чи то, на його думку, вони мали самі приповзти на колінах і благати прийняти їх у Батьківщину?)
Тим не менш Гриценко пообіцяв, що з фракції Батьківщина він не вийде – як би їй цього не хотілося. В аналогічній вірності «на зло кондуктору» поклявся і Кириленко зі своїми «заукраїнцями». І тим більше не бажає виходити з фракції підписант Одарченко, якому зараз, певне, теж кортить звернути шию гіперактивному Пашинському – за пропозицію виключити з партії всіх, хто писав Юлії Володимирівні ябеди на Великого та Могутнього Яценюка.
Отже, фракція Батьківщина з цього тижня остаточно перетворилася на тераріум однодумців. Що ж стосується Юлії Володимирівни, то про неї у цьому бардаку майже всі забули. «Проблемний» кандидат Корецький навіть насмілився заявити «Тижню», що Юлин лист (той самий, із закликом припинити акції протесту) – фальшивка.
Попри на такі вільнодумні вислови, листи від ЮВТ у тераріумі однодумців досі користуються авторитетом. Нехай ніхто не збирається виконувати те, що в них написано, але якщо один з опонентів пред’явить на суботній церемонії Юлин лист із монаршим вердиктом: «Ім’ярек – правий!», то моральна перевага безперечно залишиться за ним. Усі сторони конфлікту це усвідомлюють, і, вірогідно, такий лист у суботу таки з’явиться. Ймовірно навіть, що з’являться два листи – і обидва за підписом Юлії Володимирівни.
Однак суботнє злиття Батьківщини, Фронту та ПРП – яким би яскраво-скандальним воно не було – це ще не кінець історії. Значно цікавіше, куди ця триколісна фура збирається їхати далі та скільки ще деталей повідпадають від неї дорогою. Тим більше, що кілька років тому ми вже бачили аналогічний тарантас, тільки двоколісний, і називався він НУ-НС. Фінал його, як ви пам’ятаєте, був безславним.
