Тедеєв переплутав парламент із цирком
«Бывает, что точка кипения доходит до такого уровня, что происходят стычки. И для Ваших коллег будет неинтересно приходить и смотреть, что тут только принимаются законы. Так что и вам интересно, и парламентарии тонус держат».
Ельбрус Тедеєв, ПР, олімпійський чемпіон із вільної боротьби, парламентський чемпіон із депутатського мордобою
Нарешті знайшлася людина, яка розставила крапки над «і». Чесно та без зайвих понтів. Без завивань про долю держави та свою роль у її подальшій розбудові. З притаманною йому прямотою колишній спортсмен розкрив нам очі на головне призначення парламентарів – розважати журналістів і тримати в тонусі власні органи. Яким боком це стосується органа законодавчого – не зовсім зрозуміло, але то вже дрібниці. Головне – аби журналісти не занудьгували.
Дуже зворушливо. Але дискримінаційно по відношенню до інших верств населення, які теж хочуть розваги з перших рук і навіть готові платити за це гроші. Тому пропонуємо Ельбрусу Тедеєву та всім депутатам, чиї потаємні прагнення він озвучив, раз така справа, змінити купол над головою. Парламентський – на цирковий. Там би від них користі було більше. А ще краще – організувати свій власний цирк, аби ні з ким не ділитися прибутками. Таке собі депутатське шапіто. І їздити з гастролями по всій країні, щоб мешканці навіть найвіддаленіших її куточків мали щасливу можливість наживо побачити та почути своїх улюбленців. Без купюр і без цензури.
Хтось може заперечити: мовляв, публіка, перегодована депутатськими бійками та стомлена стійким блювотним рефлексом на парламентські новини, не ходитиме на ці вистави і депутатське шапіто швидко збанкрутує. Марні сподівання. Завжди є категорія людей, яка потребує потворних видовищ у безмежній кількості. Яка колись у Стародавньому Римі ходила на гладіаторські бої, нагулюючи собі апетит. Яку хлібом не годуй, але дай лише протащитися від того, як людські істоти товчуть собі подібних. А враховуючи те, що йдеться не про пересічних істот, а все ж таки про народних обранців, до яких населення у більшості своїй має особливо теплі почуття, нестачі у глядачах депутатського шапіто не буде.
Таким чином, кожен займеться своєю справою. Ті, хто прийшли до парламенту приймати закони, – робитимуть це безперешкодно. А тим, чиє покликання – розважаючи публіку, власні органи тримати в тонусі, а чужі – гамселити, займатимуться улюбленою справою собі та людям на втіху. І не завадять більше конструктивній роботі органу законодавчого.
Усе дуже просто: щоб парламент запрацював у нормальному режимі, треба забезпечити йому для цього належні умови. Тобто відділити мух від котлет. А клоунів – від політиків.
Щоправда, є небезпідставні побоювання, що у такому разі під куполом Верховної Ради майже ніхто не залишиться…
