Табачник “кинув” студентів-мітингувальників: видав їм “фількину грамоту”

Керівництво Міносвіти водить молодь за носа

Нагадаємо, четвертого грудня студенти найбільших столичних вишів пікетували будівлю МОН. З переляку чи ще якого дива в міністерстві підготували офіційний документ, який нібито має захистити їх від переслідувань і утисків з боку керівництва навчальних закладів. Цей папірець має метою «відмити» міністра освіти та його першого заступника від підозр у тиску на керівників вишів з вимогою надавати списки студентів, які ходять на Майдан.

Але насправді, наказ, підписаний першим замом Табачника Євгеном Сулімою, нікого ні від чого не захищає та нікому нічого не гарантує. Тим більше – не убезпечує студентів від монаршого – табачникового – гніву за участь в акціях непокори. Він просто констатує добре всім відомий факт, що згідно Конституції студенти мають право на протест і керівники вишів не можуть їм в тому завадити.

Крім того, власне документ містить у собі ляпи, які закладають в нього юридичні суперечності. На прохання ПіКу, наказ МОН коментує юрист з багаторічним стажем Віра Ключник.

«Перше ж зауваження виникає по формі. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішень про державну реєстрацію нормативно-правових актів», наказ це – акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб’єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Виходячи із визначення терміну «наказ», документ МОНу не може містити рекомендацій. Тобто, «наказую рекомендувати» суперечить юридичній сутності розпорядчого документу, до якого відноситься наказ.

А тепер по суті документа. Незрозуміло, навіщо видавати наказ, який дублює положення Конституції, яка має найвищу юридичну силу і норми якої є нормами прямої дії. Так, відповідно до статті 39 КУ громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Також, навіщо взагалі апелювати до керівників ВНЗ, якщо обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися лише судом відповідно до закону в інтересах національної безпеки та громадського порядку?

Таким чином, наказ МОН від 04.12.2013 р. № 1694 «Питання забезпечення гарантованих Конституцією України прав» не відповідає вимогам, яким повинні відповідати розпорядчі документи. Абсурдність підпункту 1.1. пункту 1 наказу полягає у тому, що:

–  організація навчального процесу має здійснюватися лише із «урахуванням» перелічених конституційних прав, а всі інші права можуть не «ураховуватися»?;

–  саме визначення «урахування прав» в юриспруденції України є новелою. Право може бути реалізоване (здійснене), захищене, порушене, позбавлене, поновлене …, а «ураховане» це як треба розуміти?

1. 1.      Підпункт 1.2. пункту 1 наказу передбачає проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо конституційних прав та обов’язків серед осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах та органів студентського самоврядування. Тобто, учні загальноосвітніх навчальних закладів випадають із суб’єктного кола осіб, визначених МОН,  яким рекомендовано  роз’яснення конституційних прав та обов’язків.
2. 2.      Пункт 2 наказу юристу важко зрозуміти, а тим більше, прокоментувати,  як можна наказувати «взяти до відома щодо неприпустимості допущення адміністративного тиску на учасників навчального процесу». Іншими словами, це звучить на кшталт «взяти до відома, що порушення конституційних прав є неприпустимим», тобто норми Конституції, які є нормами прямої дії, необхідно взяти до відома».

Пікантності ситуації додає те, що Табачник із Сулімою мають добрячий штат юристів, які обслуговують їхні забаганки. Скажімо, якщо пересічне вітчизняне міністерство зазвичай має юридичний відділ у кількості п’яти осіб, то в МОНі тримають цілий юридичний департамент. За кадровим складом департамент будь-якого міністерства має 21 співробітника. При тому, що в самому МОНі працює 280 людей, виходить, що приблизно кожен десятий там – юрист. Виявляється, така кількість правознавців Табачнику потрібна, щоб видавати юридичні казуси.