Табачник узявся за старе – знову хоче музейні фонди

Коли наприкінці минулого року міністром культури призначили Леоніда Новохатька, люди, причетні до цієї сфери, не приховували задоволення. Мовляв, скрипаль Михайло Кулиняк зіграє свою останню фальшиву ноту у відомстві та все стане на свої місця

Гроші нарешті підуть на реставрацію і збереження пам’яток, а не на проведення масових збіговиськ, від яких за верству відгонить відвертою шароварщиною. Не буде безпідставних звільнень старих кадрів і призначення на їхнє місце молодих бездар. Такі особи, як Влада Прокаєва повернуться до свого звичного заняття – позуватимуть журналу «Плейбой», розповідатимуть про благочинність і відвідуватимуть світські раути, а не керуватимуть Києво-Печерською лаврою.

Та, очевидно, не все сталося так, як гадалося. Із призначенням Новохатька уряд Азарова справді отримав одного більш-менш адекватного персонажа, бо жодних зауважень до нього ні з боку преси, ні з боку фахівців не було. Справді, чого хотіти? Професор, заслужений діяч науки і техніки України, інтелігент зі спокійною вдачею. Тоді мало хто здогадувався, що вже за кілька місяців у цьому випадку справдиться прислів’я: «Тиха вода береги рве»…

Доктор історичних наук виявиться не таким уже й простим. Принаймні зовсім не простою виявиться його роль у великій комбінації Дмитра Табачника, який свого часу і замовив за нього слово.

Мабуть, не даремно вже кілька тижнів столицею вперто гуляють чутки про реорганізацію Міністерства культури, а з ним – і освіти та науки. Не подумайте лихого – два відомства не об’єднуватимуть в одне ціле, за зразком створення Міністерства інфраструктури, а всього лише внесуть зміни у Державний реєстр нерухомих пам’яток України… Тобто, як стало відомо «ПіКу», низка музеїв України просто поміняє своїх власників… За інформацією джерела у Верховній Раді зміни торкнуться насамперед тих закладів, що володіють найбільшими та найціннішими колекціями старожитностей. Це Музей Пушкіна у Гурзуфі, Історичний музей Яворницького у Дніпропетровську, Львівська національна галерея мистецтв і ще декілька.

Відповідний законопроект уже готують. На розгляд парламенту його, очевидно, подадуть після літніх канікул. Якщо народні обранці підтримають нововведення, а можемо не сумніватися, що Партія регіонів знову зіграє свою скрипку, то вже у вересні багато музеїв підпорядковуватимуться Міністерству освіти і науки. Кажуть, що список установ безпосередньо складав головний науковець країни та почесний президент Гільдії антикварів України Дмитро Табачник. «Усе це, – зазначив співрозмовник, – він подає під соусом ефективнішого перерозподілу бюджетних коштів та оперативності у прийнятті рішень. Але всі знають, що ласий до раритетів регіонал у такий спосіб хоче отримати доступ до унікальних колекцій і фондосховищ…»

У гру вступає Маестро

«Ми знаємо, що в тому горезвісному списку опинився і наш Музей Іоана Пінзеля, – говорить ще один співрозмовник, який також не забажав назватися. – Здавалося, чому б одразу така увага до нього? Ми кілька років оббивали інстанції, щоб виділили гроші бодай на ремонт даху, адже він протікав і експозиція постійно перебувала у вологості… Але всі залишалися байдужими. Коли ж унікальні скульптури Пінзеля побували у Луврі (ними Україна вперше була представлена там) і зробили ажіотаж на цілий світ, то все одразу змінилося. Не дивно – закордонні музейники кожен твір скульптора оцінюють у десятки мільйонів ЄВРО… Тепер усе стає зрозумілим…»

Практично ні в кого не залишається сумнівів, що реорганізація у міністерствах затіяна Табачником з однією метою – це намагання очолити найцінніші музеї, а далі нехай уява читача домальовує сама. Ми ж тільки нагадаємо, що президент Гільдії антикварів дуже добре розбирається у старовині та є відомим у колах колекціонерів. А ще він запам’ятався тим, що був дотичний до раритетів, які дивним чином вивітрювалися з музеїв. Наприклад, згадайте історію з листами Грушевського, які вкрали із Львівського історичного музею, а потім віце-премʼєр із гуманітарних питань Табачник подарував їх від імені прем’єра Віктора Януковича Національному музею історії України… Скандал був такий, що навіть колега із партійного середовища Борис Колесніков не утримався від короткої та влучної характеристики: «Казнокрад… Що він взагалі робити вміє, крім того, як книжки та картини з і так небагатих українських музеїв тирити?.. Дмитро Табачник і корупція, крадіжки з музеїв – це сумісні речі».

Не була скупою в оцінці і Ганна Герман. Відбілюючи репутацію свого шефа в ефірі «5 каналу», вона сказала: «Він нічого не крав. Це Табачник свинство вчинив. Він цю ідею породив, він же її і виконав».

Отже, робіть висновки, панове. І добре слідкуйте за фондами, бо сигналізація та охорона можуть не допомогти. У гру вступає великий Маестро.

Степан Каускас, спеціально для рубрики ФЕЙКОДРОМ