Табачник forever, або Реформи – «нові», схеми – старі

Глобальний передрук підручників для 12-річної школи може стати «клондайком» для корупціонерів.

5 вересня Верховна Рада ухвалила закон «Про освіту», яким в Україні має розпочатися глобальна освітня реформа. Утім, незважаючи на ухвалення закону, його практичне втілення викликає чимало сумнівів: так, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман ще на початку липня заявив, що такого масштабного реформування системи освіти (загальною вартістю у 3 мільярди доларів) Україна зараз просто не потягне.

Отже, питання знов упирається у гроші. Безумовно, українська система освіти потребує глибинної перебудови (а відтак – і чималих коштів), однак це не найбільша її біда. Біда у тому, що навіть найновіші освітні технології не приблизлять нас до цивілізованого світу ані на йоту, поки освітня галузь залишатиметься такою ж самою корупційною годівницею, якою вона була за часів сумнозвісного Табачника.

Ані для кого не секрет, що якщо сам Табачник вже четвертий рік як переховується за кордоном, його «кадри» досі вільно почуваються в Україні – зокрема, у освітніх структурах. Можна згадати лише торішній скандал з Єдиною базою даних освіти (ЄДЕБО), подробиці якого оприлюднили журналісти програми «Схеми». Нав’язаний Табачником контракт із таємничою приватною фірмою-розробником призвів до того, що держава аж до минулого року вимушена була платити мільйони гривень офшорним компаніям під страхом припинення роботи програмного забезпечення. Таким чином, персональні дані мільйонів українських абітурієнтів були предметом шантажу, за допомогою якого невідомі особи і досі успішно висмоктують гроші з держбюджету.

Однак, це не єдиний «гачок», який міністр-втікач залишив у держструктурах, щоб продовжувати опосередковано доїти колишню Батьківщину. Так, колишній протеже Табачника Василь Продан, який друкував для нього скандальні шкільні підручники по 400 гривень штука, продовжує керувати державною акціонерною компанією «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання» («Укрвидавполіграфія»). Що найцікавіше, коли навесні цього року у Продана минув термін контракту, підписаний Табачником п’ять років тому, то Держкомітет телебачення та радіомовлення, у підпорядкування якого з 2014 року входить «Укрвидавполіграфія», вирішив не розставатися з таким «цінним кадром», і контракт було поновлено.

Це дивне прагнення нової влади зберегти у ролі керівника державного поліграфічного гіганту саме людину Табачника викликало у громадськості глибоке нерозуміння. Всеукраїнський форум «Українська альтернатива» та товариство «Просвіта» звернулися з відкритим листом до голови Держкомітету телебачення та радіомовлення Олега Наливайко (нагадаємо, що у 2014 року управління «Укрвидаполіграфію» було передано із Міносвіти до Держтелерадіо).

«В. Продан є людиною, яка розвалила державну поліграфічну галузь і фактично залишається «смотрящим» за бізнесом збіглого українофоба Табачника, – йдеться у листі, підписаному Павлом Мовчаном. – Нагадаємо, що за час головування пана Продана у сфері державного видавництва «Укрвидатполіграфія» перетворилася на одну з найприбутковіших ланок у корупційних схемах Дмитра Табачника та його оточення. Численні скандали з підручниками та інші «схеми» Продана надовго залишаться ганебною сторінкою в історії українського книговидавництва. Під проводом та керівництвом Табачника Продан практично знищив державні видавництва: замість виконання своїх прямих функцій ПАТ «Укрвидатполіграфія» зараз займається тим, що здає державні приміщення в оренду різноманітним приватним підприємствам (усього близько 3000 договорів)».

Крім того, Мовчан підкреслив, що на державні видавництва та типографії чиниться тиск: їх змушують виселятися із власних будівель і укладати договори оренди з ПАО «Укрвидатполіграфія» за завищеними цінами. «Куди йдуть ці гроші – нікому достеменно невідомо», – йдеться у листі.

Утім, на питання, куди йдуть гроші, можна відповісти – хоча б частково, – якщо заглянути у декларацію пана Продана. Зрозуміло, що кінцевим «бенефіціаром» усього видоєного з української поліграфії є не він, але там, де тече річка, сухо не буває. Незважаючи на скромну зарплату нашого героя (110 886 грн. за 2016 рік – тобто 9 240,5 грн на місяць), у власності Продана та його родини числиться колекція коштовностей та годинників із дорогоцінним камінням, елітний особняк у Софієвській Борщагівці, маєток у селі Іванковичи (Васильківський район Київської області), квартира в Одесі, дача у селі Ходосівка (Києво-Святошинський район), а також Porsche Cayenne S Hybrid та Chevrolet Aveo. Що цікаво, дружина нашого героя Алеся Продан та його дочки Варвара та Василиса є громадянками Німеччини – так що на випадок чого криївка у ЄС Василю Продану, очевидно, забезпечена.

Отже, головування у «Укрвидатполіграфії» пішло Продану на користь – особливо якщо взяти до уваги, що більшу частину задекларованих статків він нажив саме за останні п’ять років. А тепер спробуємо уявити, який золотий дощ має пролитися на екс-протеже Табачника після введення освітньої реформи. Перехід на 12-річну систему навчання потягне за собою глобальний передрук шкільних підручників – і левову частку цього держзамовлення, безсумнівно, отримає «Укрвидатполіграфія», до складу якої входить більше 30 поліграфічних комбінатів. Щоправда, Лілія Гриневич обіцяє, що українська школа врешті-решт перейде на мультимедійні підручники, але, як ви розумієте, не так швидко мовиться, як робиться. Поки що українські школярі змушені вдовольнятися папером, і, за словами тієї ж Гриневич, лише підручники для 9 класу у 2017 році обійшлися держбюджету у 328,449 мільйонів гривень.

Тож можна собі тільки уявити, скільки бюджетних коштів «подарує» реформа кадрам Табачника та їхньому патрону. І тут можна згодитися із прем’єром: такі нововведення Україні дійсно не по кишені. Принаймні, доти, поки державні структури не позбавляться корупційних п’явок, що обсіли систему держуправління і категорично не бажають відриватися від теплої годівниці. Власне, питання у тому, чи вистачить керівництву Держтелерадіо та особисто Олегу Наливайко політичної волі позбавитися цих «метастазів» Табачника хоча б в одному окремо взятому відомстві, чи ні. І, враховуючи те, що закон «Про освіту» вже прийнято, це питання буде задаватися все гучніше і гучніше. Громадськість втомилася від симулякрів, які їй підсовують замість справжньої боротьби з корупцією, і вимагає реальних дій.