Ситуація із Савченко є проявом проблеми випадкових людей в українській політиці – Ставнійчук
Звільнення полонених, пов’язане з тими подіями, які сьогодні є на Донбасі – це надважливе завдання для української держави та політиків. Тільки питання в тому, яким чином повинні діяти і держава, і окремі політики у таких випадках.
Юридичні та політичні результати можливих перемовин Надії Савченко з так званими лідерами ДНР та ЛНР, прокоментувала в прямому ефірі телеканалу «Ньюз ван» політик і громадський діяч, експерт Венеційської комісії Марина Ставнійчук.
Вона вважає поведінку нардепа дуже дивною і зауважує, що сьогодні треба ширше подивитись на ситуацію, проявом якої є ця конкретна подія із «перемовинами» Савченко. Такою проблемою Марина Ставнійчук вважає сьогоднішню присутність в політичному процесі випадкових, непідготовлених для цього людей.
«У питаннях звільнення полонених, ведення війни, взагалі перемовин, мета яких – мир в Україні, українська держава і весь політикум повинні чітко стояти на позиціях міжнародного права. Дотримуватись тих механізмів, що застосовуються при вирішенні подібних питань.
Коли держава в особі Верховної ради України визнає так звані ЛНР і ДНР терористичними угрупуваннями, коли за допомогою західного світу сформований з горем пополам мінський формат, в якому ведуться перемовини, навряд чи є доцільним окремим політикам фактично визнавати ватажків терористів належними суб’єктами міжнародних перемовин. Мова іде, хочемо ми цього чи ні, про те, що Надія Савченко, згідно із ст.1 Закону про статус Народного депутата, представляє народ України! Отже, діяти поза позицією української держави, поза встановленими механізмами, – це діяти антидержавно! – підкреслює Марина Ставнійчук. – Бо про що вже говорити мінській групі, якщо є Савченко? Окремий самостійний переговорник з ДНР і ЛНР!»
Політик зауважила, що Росії дуже зручно зачепитись за цю ситуацію.
«Так, треба вести перемовини і домовлятись. Але будь-який народний депутат України повинен розуміти, що є позиція держави і він має рухатись у цих надто складних питаннях згідно з цією позицією. Той, хто веде перемовини, отримує позицію держави і підтримує її. Можна долучатись, але не робити це всупереч, або на противагу.
Щодо «перемовин» Савченко – це взагалі не підпадає під кваліфікацію міжнародних перемовин. Це – нижче плінтуса, як кажуть. Ані Захарченко, ані Плотницький не є самостійними фігурами, чітко зрозуміло хто стоїть за цими людьми і хто тримає мотузки керування цими маріонетками».Експерт підкреслює, що доля людей, у даному випадку – українських полонених, використовується в якості піар-акції:
«Політичні дивіденди, політичний піар у нас став усім. Нема права кожному на власний розсуд починати вести власні перемовини, заодно розпочинати власні піар-кампанії».
Марина Ставнійчук вважає, що випадки, подібні до дій Надії Савченко, які постійно обговорюються суспільством, порушують дуже серйозну і глобальну проблему теперішньої української політики – випадкових людей у політиці: «І ця проблема сьогодні стоїть дуже гостро. За нормальних умов розвитку держави подібні люди мали б займатись якоюсь своєю справою… Але не політикою!»
