Свобода мирних зібрань під забороною

Чому владі не вигідне демократичне законодавство?

Тема свободи мирних зібрань останнім часом є актуальною для України. Адже громадяни скаржаться на перешкоджання здійсненню такого права з боку місцевих органів влади та судів, які безпідставно забороняють їм протестувати, і на незаконні затримання правоохоронцями мітингувальників. Судді ж нарікають на недосконалість чинного законодавства й ратують за прийняття спеціального закону, який визначав би порядок проведення мітингів і демонстрацій. Але чи змінить такий крок ситуацію з реалізацією прав громадян на мирні зібрання на краще? Спробуємо розібратися.

СУДОВА ПРАКТИКА

Спершу зазначимо, що вирішення долі мирних зібрань сьогодні належить до компетенції судів адміністративної юстиції, які приймають із цього приводу досить суперечливі рішення, і часто – не на користь громадян. Останнім часом громадські організації звітують про зростання кількості рішень, які забороняють проведення мітингів. А все через те, що в Україні відсутній закон «Про мирні зібрання», — вважає голова другої судової палати, секретар Пленуму ВАСУ, суддя Михайло Смокович.

«Сьогодні суди керуються ст. 39 Конституції України і ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, — пояснює він. – Крім того, в КАСУ містяться ст. ст. 182 і 183, які регламентують процедуру розгляду справ про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання та їх усунення. Однак, існують певні нарікання з приводу застосування законодавства судами адміністративної юстиції під час розгляду спорів щодо обмежень реалізації права на мирні зібрання або їх усунення. Тому нещодавно ВАСУ здійснив узагальнення існуючої щодо цього судової практики, прийнявши відповідну постанову Пленуму «Про практику застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстраці1ї тощо)».

До речі, саме ВАСУ у своїх роз’ясненнях наголошував на тому, що суди не можуть під час розгляду такого роду справ посилатися на застарілий документ – указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року, який встановлює дозвільний характер проведення мирних зборів і зобов’язує повідомляти про них за 10 днів. До того ж, нещодавно рішенням Київського апеляційного адміністративного суду він був визнаний недійсним. Однак, щоб остаточно усунути існуючі в цій сфері проблеми та неузгодженості, на думку багатьох суддів адміністративної юстиції, потрібно ухвалити спеціальний закон.

ЗАТРИМАННЯ МІТИНГУВАЛЬНИКІВ ПОЗА ЗАКОНОМ

Треба зазначити, що саме його відсутність дозволила українцю Вєренцову, який два роки тому був затриманий у Львові на підставі ст. 185-1 КУпАП «Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій», виграти справу проти України. Таке рішення Європейський суд з прав людини виніс 11 квітня 2013 року. Якщо протягом 30 днів українська влада не скористається своєю можливістю оскаржити його, то, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», воно набуде чинності.

Під час розгляду цієї справи ЄСПЛ, за словами члена Української Гельсінської спілки з прав людини, експерта Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!» Володимира Чемериса, досліджував, чи існує в Україні закон, який визначав би порядок проведення мітингів і демонстрацій. Виявилося, що такого закону немає. Відтак, дійшов висновку, що будь-які затримання українських громадян під час мітингів за статтею 185-1 КУпАП є порушенням статті 11 Європейської конвенції з прав людини. До того ж, він зазначив, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення українські суди зобов’язані надати затриманим право на адвоката, на виклик свідків, а також час на ознайомлення зі справами.

«На жаль, подібна практика в нас існує лише у кримінальному судочинстві. Що ж стосується притягнення осіб до адміністративної відповідальності, яка тягне за собою арешт від 3 до 15 діб і фактичне позбавлення волі, суди чомусь часто забувають про права осіб, до яких застосовуються такі жорсткі санкції. Тому вони залишаються зовсім беззахисними перед існуючою в державі репресивною машиною», — зазначає Володимир Чемерис.

НЕДЕМОКРАТИЧНІ ЗАКОНОПРОЕКТИ

Разом з тим, виносячи своє рішення у справі «Вєренцов проти України», ЄСПЛ закликав українську владу реформувати діюче законодавство. Проте, правозахисники, а також представники міжнародних організацій, як от голова Ради експертів ОБСЄ з питань свободи мирних зібрань Ніл Джарман, вважають, що такі вимоги не є прямою вказівкою на прийняття спеціального закону «Про мирні зібрання». Адже небезпека його ухвалення полягає в тому, що низка українських політиків досі прагне узаконити обов’язок повідомляти владу про протест за два дні, а також законодавчо заборонити спонтанні протести, які зараз дозволені ст. 22 Конституції України.

«Як показує українська судова практика, навіть двох днів достатньо для того, щоб суд під будь-яким приводом заборонив проводити мирні зібрання», – пояснив Володимир Чемерис. А також зазначив, що організації – учасниці Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест!» запропонували аж два варіанти «ідеального для громадськості» законопроекту, але жодної гарантії того, що парламент не ухвалить текст у спотвореному вигляді, на жаль, нема. Адже владі невигідний справді демократичний закон «Про мирні зібрання». Про що свідчить низка законопроектів, які останнім часом розглядали народні депутати.

До речі, скандальний проект закону про протести в Україні ввійшов до проекту Постанови про порядок денний другої сесії Верховної Ради сьомого скликання. Законодавча ініціатива № 0918 «Про порядок організації і проведення мирних заходів» раніше мала реєстраційний номер 2450 і була подана до парламенту Кабінетом Міністрів ще в 2008 році. Проект уряду парламент прийняв у першому читанні й він доопрацьовувався в профільному Комітеті Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

АЛЬТЕРНАТИВІ ЗАХОДИ

Спроби ухвалення різних редакцій законопроекту викликали масові протести громадських організацій і профспілок по всій Україні. У зв’язку із цим 2 квітня цього року відбулося вилучення розгляду такого питання з порядку денного Верховної Ради. Однак нещодавнє рішення ЄСПЛ влада може використовувати, аби знову внести на розгляд парламенту вилучений законопроект № 2450, який обмежує свободу мирних зібрань в Україні.

На думку багатьох правозахисників, щоб реформувати українське законодавство в сфері мирних зібрань, спершу необхідно скасувати антиконституційну адмінвідповідальність за «порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів і демонстрацій» у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Потрібно внести й відповідні зміни до Кодексу адміністративного судочинства для того, щоб припинити свавілля адміністративних судів і надати протестувальникам ефективну можливість оскаржувати в апеляційному порядку судові рішення про заборону зібрань. А задля унеможливлення ухвалення неконституційних рішень щодо свободи зібрань місцевими органами влади потрібно також удосконалити закон «Про місцеве самоврядування». Після здійснення таких кроків Україні вдасться наблизити чинне законодавство у сфері реалізації права на свободу мирних зібрань до європейських стандартів.

НЕВТІШНА СТАТИСТИКА

Відсоток судових заборон у 2011 і 2012 роках залишився майже без змін – у 88,2 % справ суди першої інстанції ухвалювали рішення на користь органів влади, в той час як у 2011-му таких рішень було 89,4 %. Це пояснюється тим, що разом зі збільшенням кількості судових заборон протестів пропорційно збільшилася і кількість проведених протестів. За інформацією Міністерства внутрішніх справ, у 2012 році в Україні відбулося 235768 масових заходів, а в 2011-му – 153373.

Цікаво також, що, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, лише в чотирьох регіонах України кількість судових заборон протестів у 2012 році виявилася достатньо великою – в Харківській області (судових заборон 103, масових заходів 10091), в Криму (разом із Севастополем – судових заборон 57, масових заходів 33927), Київській (разом з Києвом – судових заборон 38, масових заходів 17147) і Миколаївській областях (судових заборон 24, масових заходів 3648).

Менше судових заборон в 2012 році було окремо в Севастополі (судових заборон 15, масових заходів 447) і Києві (судових заборон 12, масових заходів 5582), Черкаській (судових заборон 12, масових заходів 7710), Запорізькій (судових заборон 11, масових заходів 3672), Луганській (судових заборон 11, масових заходів 5864) і Дніпропетровській областях (судових заборон 10, масових заходів 13253). В усіх інших інших регіонах у рік парламентських виборів було або менш ніж 10 судових заборон, або суд узагалі не забороняв протести.

 «Юридичний вісник України»

Ольга Кондратьєва