Суддю і прокурора, які засадили «Доктора Пі», чекає люстрація – правозахисник

Справу Слюсарчука не закрито – за неї взялись правозахисники

ПіК продовжує серію публікацій,  присвячених справі Андрія  Слюсарчука.  Сьогодні надамо слово фаховому юристу правозахиснику Тетяні Перепеткевич, що була присутня на багатьох судових засіданнях як незалежний спостерігач, вивчала матеріали справи  і склала про хід судового процесу  свою неупереджену думку.

Андрія Слюсарчука я побачила вперше в житті 26 грудня. Потім –  ще два рази – 23 січня і 14 лютого. Передусім хочу зазначити: ця людина виявилася зовсім іншою, ніж її представляє у своїх  публікаціях  газета Експрес. Той образ чудовиська, який нав’язується  суспільству,  м’яко кажучи, не відповідає дійсності.  Це цілком нормальна адекватна людина, дуже розумна, яка  грамотно викладає свою позицію в суді.  Говорить він чітко і голосно, на відміну від судді:  навіть під час оголошення вироку  увага журналістів  була неналежною – кілька годин залишатися включеним у те, що тихою  скоромовкою  говорив суддя Назарій Дулебко, було дуже складно. Журналісти були присутні лише на початку засідання, і в самому кінці, коли озвучувалась міра покарання – 8 років позбавлення волі. Тому ніяких  власних висновків жодне ЗМІ не зробило.

Прокурор обвинуваченому: «Ти дістав!»

Спочатку поділюся враженнями від побаченого. 26 грудня мені вдалося спостерігати обстановку задовго до початку судового засідання. Тоді всі очікували, що Слюсарчуку А.Т. буде змінена міра запобіжного заходу (звільнення з-під арешту). Тому що  підстав для утримання його за гратами немає жодних! За злочини, які йому інкримінують,  у нас в країні  ніхто під арештом  не знаходиться. Однак прийшов прокурор і фактично  ще в коридорі  оголосив своє  клопотання  про продовження терміну утримання під вартою. Мотивація  стандартна, але абсолютно не обґрунтована: начебто Слюсарчук А.Т., перебуваючи на волі, зможе впливати на свідків.

Суддя прокурора підтримав і міру запобіжного заходу не змінив. Незважаючи на те, що для цього немає підстав, окрім так званого внутрішнього переконання. Є таке поняття у нашій судовій практиці. Як правило,судді його використовують тоді, коли не можуть привести дієвих обґрунтувань. Вони вважають, що мають на це право.  Але таких повноважень їм насправді ніхто не давав.  Тому що є права людини, які мають дотримуватися. А  діючи  за внутрішніми  переконаннями, треба передусім  виходити з морально-етичних норм. Згідно яких, у разі, якщо людину за законом не можна  утримувати під арештом –  вона має бути звільнена.  Ці норми судом  і прокуратурою були проігноровані.  І не лише ці.

23 січня  Андрій Слюсарчук подав клопотання  про встановлення обставин, які зможуть підтвердити факт його навчання у російському університеті ім. Пирогова. Список складав близько 90 свідків.  В цьому клопотанні йому було відмовлено. Розпочались дебати, у яких виступав адвокат Гавенко Б.І. Його промова торкалася  порушення норм Кримінального кодексу і Конституції України, незастосування судом європейської судової практики.  Зокрема, того, що Слюсарчук А.Т. більше двох років незаконно утримується під вартою, було порушено його право на правову допомогу. Суд взагалі не реагував на ряд клопотань, а саме: про факт фальшування акту службового розслідування  стосовно  видачі диплома про освіту, про факт фальшування висновку судово-медичної експертизи, про допит свідків тощо.

Того ж дня першим за правилами суду у дебатах було надано слово прокурору Прокопову, який зачитав обвинувачувальний висновок Слюсарчуку і зажадав для нього 8 років позбавлення волі. В перерві між зачитуванням  Андрій Тихонович  хотів звернути увагу прокурора на якісь  обставини, користуючись моментом, коли можна поговорити поза процесом.   Прокопов відреагував на це досить своєрідно: «Ти дістав!».  Тим самим, по-перше, перейшов загальноприйняті культурні норми, звернувшись на «ти» до людини,  яка не є його близьким родичем або знайомим. По-друге, порушив  морально-етичний і професійний кодекс прокурора.  Запис цієї розмови  є в інтернеті, оригінал зберігається у довірених осіб. За бажання кожен може з ним ознайомитись.

Згодом обвинувачувальний висновок прокурора  було розповсюджено  у прес-релізі. Таким чином, можна говорити про намагання  сторони обвинувачення вплинути на громадську думку, або навіть сформувати її. Зрозуміло, що люди не вникають у тонкощі справи та сприймають за чисту монету усе сказане прокурором і газетою Експрес. І навіть не хочуть вникати – так простіше. Передусім це стосується  так званих впливових друзів професора, які з самого початку його ув’язнення самоусунулися «від гріха подалі». Протягом більше ніж двох років ніхто з них не надав йому публічної підтримки.

Аморальність на абсурді

Як юрист, яка знайома з матеріалами справи, і виходячи зі своєї практики, хочу сказати, що в будь-якому разі, коли йде судовий процес, говорити, що людина винна – не можна. Тому що спливають такі обставини, які можуть суттєво вплинути на весь хід судового розгляду. Що і відбулося в справі Андрія Слюсарчука:  у матеріалах справи  з’явились обставини, які вказують на його повну невинуватість.

Вкажу лише на декілька яскравих моментів. По-перше, це нібито «петеушне» минуле Андрія Тихоновича.  Слідство приплело сюди  медичну картку чужої людини, де зафіксовані  опіки обличчя, шиї, рук, відсутні миндаліни, є захворювання нирок, з яким довго не живуть,  є гепатит і ДЦП  – нічого подібного у Андрія Слюсарчука немає, не кажучи про іншу групу крові. Але суд навіть не зглянувся  перевірити,  чи та це людина.

З приводу освіти – всі документи у нього в порядку, і чому суддя не прийняв це до уваги – незрозуміло. (Хоча насправді зрозуміло, але про це – нижче). Якщо людина отримала державну премію – це принаймні має означати,  що вона здатна оволодіти  певними знаннями. Не враховувати цей факт неможливо.

У зв’язку з тим, що освіта в нього  є,  все, що йому приписують – шахрайство, незаконну лікарську діяльність – втрачає  будь-який сенс. Вбивство з необережності – це взагалі абсурд. Ніколи хірургічні операції не можна розглядати як нанесення тяжких тілесних ушкоджень.  Ідеться про пацієнтів, до того ж тяжких, яким за  медичними  показами  у стаціонарах проводились хірургічні операції. Тому ні про які вбивства, тим більше з необережності, ні про яке  нанесення важких  тілесних ушкоджень не може бути й мови.

Також не підтвердились факти,  які активно мусувала  газета Експрес – педофілія, наркотики, порнографія. Але тим не менш у суспільство була вкинута ця інформація, яка дискредитувала  людину і  понівечила їй життя.  Кинути за грати більше ніж на два роки, позбавити нормальної життєдіяльності (та ще й враховуючи, що це вчений, який займається науковою працею), – це просто аморально.

 

Бомба уповільненої дії

Якщо дивитися на загальний хід судового процесу, впадають в око численні порушення та відверта упередженість.  Ніхто не збирав доказів невинуватості людини. Так, в Кодексі зафіксовано, що у першу чергу розглядаються докази з боку звинувачення, у другу – з боку захисту. Але це не означає, що  у суду є право порушувати  змагальність  сторін і обмежувати таким чином учасників процесу.   У нашому ж випадку сторона захисту була практично утиснена.

Людина досі знаходиться під вартою, хоча ніяких підстав для цього немає.  Як би там не було, можна впливати на всіх – навіть  на генпрокуратуру. Є методи, є напрацьована практика, чому нею не користуються адвокати Слюсарчука – мені не зрозуміло.

Досудовий і судовий розгляди тривали більше 2 років. Слюсарчук заявляв 8  відводів судді, проте суддя не самоусунувся від справи. Ніхто з адвокатів на це не реагував, мотивуючи тим, що «не треба його злити».  Не реагували вони і на масу процесуальних порушень. Якщо такі відбуваються, захисник має роз’яснити своєму підзахисному порядок оскарження. Жодної скарги або заходу превентивного впливу  на порушників адвокатами здійснено не було.

Саме тут було закладено  «бомбу уповільненої дії», яка здетонувала  у вигляді неадекватного вироку , неадекватних якихось сум, які він має сплатити. Суд просто облив помиями сторону захисту – через порушення адвокатами стандартів правової допомоги.

Юридична унікальність політичної вмотивованості

Без сумніву, справа  Слюсарчука має політично вмотивований характер.  Адвокати неодноразово  говорили про те, що політична вмотивованість цієї справи викликана виступами професора на радіо Ера. Але як юрист я дуже прискіплива. Тому весь час поставало питання: а де докази? У країні багато людей публічно висловлювалися проти влади, але їх за це не заарештовували.

Тому на політичну вмотивованість справи Андрія Слюсарчука вказують інші обставини.  Відповідно до узагальненої міжнародно-правової практики, а також   досвіду правозахисної організації «Міжнародна амністія» та радянського правозахисного руху 60 та 80 років, які визначили ознаки політичної вмотивованості та отримали подальший розвиток в численних документах Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій, обставини, які вказують на політичну вмотивованість справи Андрія Слюсарчука,  дійсно є.

Передусім це елементи  фальсифікації обвинувачень. Що це значить?  За словами адвоката Андрія Денисенка, справа Слюсарчука почалася нібито з заяв головного редактора газети Експрес Ігоря Починка.  Але насправді дослідча перевірка розпочалася не з цього, а з обвинувачення, що Слюсарчук нібито влаштувався в інститут Чорновола  за підробними документами.  Фальсифікація  полягає в наступному: таку заяву мав подати сам інститут Чорновола, якщо вони виявили порушення. Але в матеріалах справи цього немає. Є заява газети Експрес, що нібито в них з’явився  якийсь папірець про те, що Слюсарчук  не має освіти – за цим фактом мала бути відкрита дослідча перевірка.

Але, як ми бачимо, слідство пішло по зовсім іншому шляху: стало збирати заяви від людей, які нібито постраждали від його незаконної медичної діяльності. Це є елементи фальсифікації. Тому що якби це стосувалося освіти, треба було звернутися до інституту Чорновола і спитати: це так чи ні? А ми бачимо по свідоцтвах, що документи Слюсарчука А.Т. перевірялися, і з ними все було гаразд.

Окрім того, елементом, який вказує на політичну вмотивованість справи, є необґрунтовано жорстокі запобіжні заходи  та покарання: незаконне утримання під вартою і невмотивовано  жорсткий вирок  (навіть якщо припустити, що він винний). А також – різноманітні обмеження у можливості захищати себе, зокрема, не допуск адвокатів до підсудного протягом дев’яти місяців.

Наступний елемент – тенденційність суду в оцінці доказової сили доводів захисту і обвинувачення.  Те, що ми і спостерігали. Були прийняті до уваги тільки докази сторони звинувачення.  Практично всі клопотання з боку захисту були незадоволені.  Упередженість, тенденційність у розгляді справи вказує на її політичне забарвлення.  Слідчий і прокурор є представниками влади, і не мають права зловживати своїми повноваженнями і діяти на свій розсуд. Вони всі збирали докази тільки на користь обвинувачення. І нічого не робили, щоб віднайти інші докази –  на користь його спростування. Хоча повноваження у прокуратури такі є. Це єдиний орган, який наглядає за дотриманням правильності здійснення правоохоронної діяльності. А в цьому випадку  прокуратура діяла разом із слідством і  судом для того, щоби лише звинувачувати і незаконно утримувати Слюсарчука під арештом.

Ще один елемент, який свідчить про політичний окрас – вибірковий дискримінаційний  характер судового переслідування, у порівнянні з аналогічними випадками інших осіб.  Що це означає? Коли звичайна людина звертається до прокуратури  із заявою, що їй стало відомо, начебто у когось немає відповідної освіти –  прокуратура реагує відмовою. А тут ми побачили зовсім інше реагування: почалася фальсифікація, збирання псевдофактів, якихось чуток. Між тим,  юристи зазвичай  не визнають   журналістських розслідувань, тому що медійники можуть помилятися в оцінці доказів і незаконно звинувачувати людину  у тих чи інших злочинах. У нашому випадку це знов-таки говорить про те, що мала місце політична вмотивованість.

Хоча прокурор назвав її юридичною унікальністю. Насправді юридична унікальність, як хтось влучно висловився в інтернет-обговореннях – це ліпити пиріжки зі снігу, сподіваючись на те, що в духовці вони врешті решт засмагнуть.  А так не буває. Справа, яку фони фабрикували, просто розтанула. Але Слюсарчуку це не допомогло. Поки що.

По кому б’ють дзвони

Вивчивши матеріали справи і побачивши на власні очі упередженість судді і прокурора, я підготувала таку заяву:

«Рішення судді Сихівського районного суду Львова Назарія Дулебка,  по справі про обвинувачення Андрія Слюсарчука, винесено за результатом однобічності і неповноти досудового і судового слідства. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях, домислах і на показах свідків, які не можуть спростувати дійсні обставини справи. Районний суд виніс обвинувальний вирок  з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що не дає можливість однозначного висновку про правильність його застосування. Істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили суду  всебічно розглянути справу та винести  справедливий вирок. Тобто у вироку не наведено аналізу усіх зібраних у справі доказів, всіх фактичних даних, які містяться у показаннях свідків, потерпілих, підсудного, у висновку експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що в кримінальній справі Андрія Слюсарчука немає жодних доказів на підтвердження його винуватості, справа має замовний та політично вмотивований характер,  прокурор Прокопов,  порушуючи морально-етичні засади суддівства й кодекс  професійної етики  та поведінки працівників  прокуратури, викликає недовіру до влади і є зразком некомпетентності  і зловживання владними повноваженнями. Тому звертаюся до керівника Генеральної прокуратури  Олега Махніцького, виконуючого обов’язки президента України Олександра Турчинова, та вимагаю негайно втрутитися в кримінальну справу доктора медичних наук , професора, лікаря-нейрохірурга вищої категорії Слюсарчука А.Т. для повного усунення політичної мотивації зі сфери правосуддя,  переглянути обставини державного обвинувачення по кримінальній справі, відмовитись в підтриманні державного обвинувачення в апеляційному суді, притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого радника юстиції  Прокопова А.Е. , звільнити його з займаної посади. Справа Андрія Слюсарчука сфабрикована спецслужбами, слідчими органами та прокуратурою, вона є політично замовленою колишньою владою і повинна бути вирішена на підставі справедливості, розумності, моральності, законності  і чесності нинішньої влади, що стане запорукою зміцнення і утвердження її авторитету».

Ця зава наразі перебуває у стадії подачі у відповідні органи й до відповідних посадових осіб.

…Я б дуже хотіла, щоб справедливість восторжествувала і ситуація була розгорнута на 90 градусів. Щоб ті, хто звинувачує Андрія Слюсарчука, називаючи його плиточником і штукатуром,  зокрема, суддя і прокурор, здали свої дипломи про освіту і взяли до рук будівельне знаряддя.  Нехай працюють плиточниками-штукатурами, а не судять людей, не здійснюють нагляд за правоохоронною діяльністю, бо як ми вже побачили, вони порушили все, що тільки можливо. Є всі підстави до притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та звільнення з займаних посад. Їх прізвища однозначно будуть внесені в люстраційні списки, тому що вони не підтвердили свої високі моральні якості, які дають право працювати у правоохоронних органах.

Сьогодні  ми боремося з цією наскрізь прогнилою каральною системою, яка помилково називається українським правосуддям. І ні в мене, ні в моїх колег-правозахисників немає жодного бажання її покривати.

Наразі  готуються апеляційні скарги. Як буде реагувати на них суд – ми всі незабаром побачимо. Всі превентивні методи впливу будуть застосовані. Правда має перемогти.

 

Помічник першого заступника голови правління Дніпропетровської обласної громадської організації, правозахисник Тетяна Перепеткевич.