Суд упав у кому: прокурора підозрюють у підтримці «Доктора Пі»

Відомі правозахисники та газета «Експрес» істерично шукають винних у тому, що Слюсарчук нікого не вбивав

Засідання Сихівського районного суду Львова у справі Андрія Слюсарчука, що відбулося 4 жовтня, закінчилося черговою комою. Точніше, комою з тире. Коли буде поставлено крапку, ніхто ще не знає. Як і того, як вона виглядатиме. Можна лише припустити, що досить несподівано і не надто приємно для тих, хто всю цю кашу заварив. І припущення це не безпідставне

 

Про що мовчить преса

Цікаво, що із трьох головних акцентів судового засідання більшість ЗМІ помітили лише один: Слюсарчука залишили під вартою ще на два місяці – до 11 січня 2014 року. Суддя виніс це рішення, задовольняючи клопотання прокурора, який у свою чергу мотивував подовження арешту побоюванням, що, знаходячись на волі, професор може тиснути на свідків, на сам суд, а також ухилятися від відвідування судових засідань.

Другим акцентом, про який згадали далеко не всі мас-медіа (а точніше, одиниці), було повідомлення про те, що Слюсарчук звернувся до Європейського суду з прав людини із проханням визнати незаконним настільки тривале утримання його під вартою.

І, нарешті, те, про що промовчали всі, крім «Главкому»: під час засідання прокурор Олександр Прокопов озвучив клопотання щодо оголошення перерви у судовому засіданні на термін не менше двох тижнів – «з метою підготовки і узгодження процесуальних документів стосовно зміни обвинувачення». Тобто про перерву до 21 листопада інформація промайнула, а ось причинами майже ніхто не заморочився.

Утім, ця дрібничка надто суттєва для того, щоб обходити її мовчанкою. Слюсарчука було заарештовано 17 листопада 2011-го. Якщо через два роки безвилазного перебування під вартою (з яких трохи менше як півтора року тривало слідство, і трохи більше півроку – судові засідання) раптом постає питання про зміну обвинувачення – очевидно, із цією справою щось не гаразд. І потім – у який бік воно буде змінено? У жорсткіший – навряд чи, бо обвинувачення за найважчими статтями у ході судових засідань не підтвердились. Якщо ж у бік пом’якшення – як тоді пояснити і виправдати дворічне утримання під вартою? При тому, що заарештованих за тяжчі злочини суд відпускає під заставу.

Тож, що спонукало прокурора піти на цей крок? І чому тільки зараз?

«Це цілком логічний і розумний крок із боку сторони обвинувачення, – вважає адвокат Андрія Слюсарчука Тарас Яцуляк. – Саме зараз, після дослідження матеріалів справи і допиту свідків та експертів, це не виглядає передчасним. Поки що у мене немає інформації, в який бік буде перекваліфіковуватися звинувачення. На нашу думку, воно є безпідставним у повному обсязі. Позиція захисту залишається незмінною: Слюсарчук не винен. Позицію обвинувачення коментувати не можу, поки не з’явиться відповідна постанова прокурора. Можу лише припустити з великою долею ймовірності, що обвинуваченню стало зрозуміло – жодних доказів умислу Андрія Тихоновича на спричинення насильницьких злочинів щодо потерпілих здобуто не було».

 

Хто тисне на суд

А тепер – увага. У той же день, коли прокурор оголосив про намір змінити обвинувачення, всього лише через дві години після початку судового засідання, газета «Експрес», відома як головний творець образу «псевдолікаря-вбивці», вибухнула істеричною статтею Світлани Мартинець, сповненою знайомими уже ярликами («псевдолiкар, котрого підозрюють у смерті багатьох людей») і новими відчайдушними меседжами у бік судді та прокурора («щось незрозуміле коїться на судовому процесі», «хтось дуже впливовий чинить прямий тиск на суд»). Цього разу «незаангажована» журналістка взяла собі в спільники двох титанів бурхливої правозахисної діяльності – Тетяну Монтян та Семена Глузмана – очевидно, для більшої ваги та переконливості. Бо, судячи з коментарів під матеріалами «Експресу», все менше стає людей, які вірять театральним надривам газети так само, як вірили, розвісивши вуха, два роки тому. Найяскравіші перли з бесіди принципової представниці найдавнішої професії (якою, поза сумнівом, є журналістика) і правозахисних авторитетів ми теж попросили прокоментувати Тараса Яцуляка.

 

«Найдивовижніше, що на допиті, який саме розпочався, Доктор Пi почав називати прізвища високопоставлених людей, котрі допомагали йому в шахрайських діях, що пiзнiше обернулися смертю людей»

– Світлана Мартинець, «Експрес», 04.11.2013.

Насправді все було не так. Слюсарчук знову наголошував, що всі його дипломи неодноразово перевірялися на найвищому рівні. І посадові особи отримували позитивні відповіді. Це відображено в матеріалах справи. А те, що написано в «Експресі» –  це перекручування фактів і підміна тез.

 

«До речі, окрім указу президента (про створення Інституту мозку. – «ПіК»), був ще й наказ про призначення Слюсарчука директором цієї нової установи»

– Семен Глузман, «Експрес», 04.11.2013.

Ніякого наказу не було. Мало того, не було створено такої юридичної особи, яка могла приймати когось на роботу. Лише у тому випадку, якщо в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ  та організацій є відповідний запис – юридична особа або навіть власник уповноважений приймати на роботу чи призначати на посаду. І відомий правозахисник мусить це знати.

 

«Чи правильно діє державне обвинувачення, яке після того, як експертизи підтвердили прямий звʼязок між діяннями псевдолікаря і смертю людей, досі не перекваліфікувало дії швачки за освітою у навмисне вбивство?»

– Світлана Мартинець, «Експрес», 04.11.2013.

На мою думку, кореспондент «Експресу» взагалі не розуміє, про що запитує. Бо не має навіть початкової юридичної освіти. По-перше, судово-медична експертиза не дає відповіді на питання стосовно кваліфікації даного злочину, тобто чи був умисел в обвинувачуваного на позбавлення життя, чи ні. Це питання належить до компетенції юристів. Але у процесі розслідування цієї справи в суді якраз і було встановлено, що прямих причинно-наслідкових зв’язків між смертю пацієнтів і діями Андрія Тихоновича Слюсарчука немає. Доказів таких здобуто не було. А тому говорити про перекваліфікацію дій обвинуваченого на умисне вбивство є недоцільним.

 

«Якщо цей негідник вискочить із суду з мʼяким терміном, мʼяким покаранням, це означатиме пряму причетність адміністрації Президента, її чиновників до діянь Доктора Пі».

– Семен Глузман, «Експрес», 04.11.2013.

Матеріали кримінальної справи складають близько 30 томів. У кожному томі – до 300 аркушів. Під час дослідження матеріалів справи було опитано близько 90 осіб – в якості свідків та експертів. Семен Глузман не бачив жодного папірця у цій справі. Включаючи і самий обвинувальний акт. Тому така заява свідчить не те що про голослівність, а ще й викликає сумніви у професійній етиці цієї особи. Я, знаючи кожен документ у справі, даю коментарі обережно. А людина, яка не є учасником процесу і не була ознайомлена з матеріалами, дозволяє собі робити висновки вселенського масштабу. А щодо чиновників Адміністрації Президента – хочу наголосити, що клопотання про недоцільність допиту низки свідків, у тому числі Марини Ставнійчук, було заявлено стороною обвинувачення, а не захисту. Очевидно, така позиція пов’язана з тим, що вона мало того, що не допомагала «скоювати злочини», але і не може про це нічого розповісти, оскільки до цієї справи не причетна.

 

«I слiдчi, i в судi мали iнкримiнувати цьому пройдисвiту статтю – навмисне вбивство»

– Тетяна Монтян, «Експрес», 04.11.2013.

Ані громадянка Монтян, ані громадянин Глузман ніколи не були присутні на судових засіданнях у цій справі. Жоден з учасників процесу не давав їм ніяких повноважень представляти їх інтереси в суді. На даній стадії процесу ніхто не заважає пані Монтян, як і пану Глузману, укласти угоду про представництво будь-кого з учасників процесу – аби мати доступ до матеріалів справи та ознайомитися з усіма доказами, обґрунтуваннями, з тією позицією, яка викладена як з боку обвинувачення, так і з боку захисту. Тільки після цього можна давати будь-яку попередню оцінку. Поки ці люди не задіяні в процесі – їх коментарі, м’яко кажучи, є необґрунтованими. І базуються виключно на позиціях газети «Експрес». Вони обидва не бачили матеріалів справи і тому не можуть судити ані про невинність Слюсарчука, ані про його винуватість. Ще раз наголошую – вони не були присутні на жодному судовому засіданні – навіть в якості слухачів. Натомість кореспондент «Експресу» був на всіх засіданнях, тож чув і лікарів, і свідків, і експертів, які частково відмовлялися від своїх попередніх свідчень і висновків. І керівництво газети розуміє, що у випадку виправдання (або навіть часткового виправдання) Слюсарчука, а особливо в частині здійснення ним насильницьких умисних злочинів, які вони так рясно описували, «Експрес» притягуватиметься до відповідальності згідно з цивільним законодавством – з метою відшкодування завданих моральних збитків і спростування наданої ним інформації. І те, що в день судового засідання з’явилася ця стаття, – як на мій погляд, свідчить про те, що у такий спосіб керівництво газети намагається якоюсь мірою натиснути на суд і обвинувачення – аби вони не змінювали своїх позицій. Та дешевими загальними кліше збурити суспільну думку.

***

…І що у нас за країна така, де не лише журналісти, а й навіть правозахисники вже грають у прокурорів? Забивши при цьому великий болт на святая святих – презумпцію невинуватості. То, може, справді – «ф топку» її? Як нікому не потрібний анахронізм, про який у шанованому товаристві навіть згадувати «невдобно».

Власне, від «Експресу» годі чекати чогось іншого. А от позиція Глузмана і Монтян, чесно кажучи, дивує. Особливо враховуючи деяку наївність у розпатякуваннях про можливість м’якого вироку та про тиск Адміністрації Президента й інших загадкових чиновників на нещасні суд і прокуратуру. Шановні пан і пані начебто забули, у якій країні живуть. І не знають, що коли когось відмазують чи кришують із боку названих структур, то ніхто два роки у буцегарні штани не протирає. Принаймні під заставу і не таких випускають… А Слюсарчук – сидить! І наліплено на нього вже стільки, що доводиться, як бачимо, звинувачення переглядати. Дивно його якось «кришують», вам не здається?

І якщо аксакалу правового захисту ця свята наївність просто попсує карму, то адвокатці та кандидатці у депутати така пікантна позиція може суттєво пошкодити імідж, і без того не бездоганний. Бо відсутність смаку виборці ще можуть пробачити, а ось нещирість – навряд чи. Нехтування Конституцією – і поготів.