Стукайте і вам відкриють…
Повертаючись до надрукованого
Століттями відомий вислів. Правда, це ще не означає ні його універсальності, ні точності. Бо дуже часто можемо стукати, стукати, а вони – не чують.
Свого часу «ПіК» публікував мої дописи – «Чи буде життя поза зоною», «Про життя поза зоною» (бо тоді війну називали АТО, а фронт – відповідно – зоною АТО) та «Поки спрей не пшикне».
У них намагався сказати про те, що в час російської агресії не може бути розслабленості, самозаспокоєності і в тилу, в глибокому, здавалося б, тилу.
Зухвалі теракти: розстріли, підриви автомобілів, а також «схрони» зі зброєю, вибухівкою, «мінування» – реальні та вигадані, щоб викликати паніку – мостів, станцій метро, торгівельних центрів, вишів та шкіл, повторю – зухвалі реальні теракти (а не постановочні, що теж було) засвідчили: Росія, держава-агресорка, окупантка, держава-терористка безпосередньо та з допомогою п’ятої колони зробить усе, щоб і в тилу спокою не було.
Йшлося у тих публікаціях ще й про те, що боротьба з тероризмом, протидія тероризму – наша спільна справа. Держави і суспільства.
А ще про те, що ця боротьба не може носити кампанійського, разового характеру. Для годиться, так би мовити.
Бо картинки, відосики, як сказали б зараз, разових показових акцій не можуть замінити повсякденної, нудної, якщо хочете, і не дуже вдячної роботи.
Ну, писав, ну, звертався, а який результат?
Що дорожче ціни газу чи гречки?
Чомусь переконаний: дорожче від усього найдорожчого – життя та безпека. І наших захисників, які боронять Україну.
І наших рідних, наших дітей та онуків.
А тут – стоп! За шість з половиною років війни з’явилися спеціальні програми для професорсько-викладацького складу у вишах, для вчителів та вихователів, та й для самих студентів та учнів: які можуть бути терористичні загрози у приміщеннях дитсадків, шкіл, коледжів та вишів? По дорозі до них? Якими мають бути дії у випадку таких загроз?
І чи почуємо ми притомну відповідь Міністерства освіти і науки, до якого неодноразово зверталися?
Може, на часі від такого, назву умовно, Батьківського Комітету Безпеки рішуче зажадати відповіді?
***
Страшно, дико, коли у поїзді гвалтівник нападає на жінку і, практично, безкарно… Бо залізничникам у тому вагоні, поїзді – байдуже…
Чи так само байдуже, якщо будуть спроби закласти вибухівку? Постріляти?
Які антитерористичні заходи відповідних залізничних, авіаційних компаній, автоперевізників та міністерства-куратора? Маємо відповідь?
Переконаний – на часі її нарешті почути!
***
Кажуть, що через пандемію та різнокольорові маркери-фломастери Мінздоров’я поменшало відвідувачів у торгівельних та торгівельно-розважальних центрах, у кав’ярнях та невелюрних ресторанах.
Навіть якщо це так, то запасні виходи не замкнені на сто замків? Не завалені тарою? Відвідувачі бачать: де шляхи евакуації?
А охоронці, браві хлопці, – пройшли вишкіл: як діяти в умовах загрози теракту?
Чомусь не маю впевненості На часі – запитати?
***
Якщо вже сказали про Міністерство охорони здоров’я, то, переконаний, там мають знати, яку перепідготовку пройшли шкільні медсестри (якщо вони є в природі), лікарі карет невідкладної допомоги, лікарі та медперсонал у поліклініках?
Бо не ковідом єдиним, нє?
***
А ще зараз, бо вибори, якщо їх не зірвуть, на носі, місцеві органи влади повсюдно будуть давати сотні прекрасних обіцянок. Відомі персонажі перерізатимуть стрічки…
Не виключаю, що хтось зазирне й у двори: чи скрізь можуть безперешкодно проїхати машини пожежних, медиків, надзвичайників, аварійників?
А що там (проза життя!) з сміттєвими контейнерами?
А з вуличними табличками, номерами будинків?
***
Пам’ятаємо: держава буде у смартфоні!
Правда, ніхто не гарантував, що смартфон через оператора мобільного зв’язку не опиниться в російських руках. Що бази даних на користувачів не зливатимуться чи у вільний доступ, чи у доступ певних осіб.
Що наші діти ( я більше саме про них) будуть позбавлені дивних (не сказати б жорсткіше!) кіберсайтів кіберзлочинців…
Що ми матимемо на державному рівні захист від впливу ворожої пропаганди, кібертероризму та інформаційного тероризму…
Це, до речі, запитання і до Мінцифри, і до Міністерства культури та інформаційної політики.
***
Те, що я сьогодні не згадав Міністерство внутрішніх справ чи СБУ не означає, що забув…
Так само, як і Міністерство Закордонних Справ, і народних обранців.
Бо вже давно на часі домагатися визнання на міжнародному рівні – і державами-партнерами, і міжнародними організаціями – від парламентських асамблей до ООН, визнання Росії – держави-агресорки, окупантки ще й державою-терористкою.
Домагатися саме цього, а не силкуватися вести капітулянтські перемовини з недоговірноспроможною Москвою, яка опустила міжнародне право нижче плінтуса своїх законів
***
Повернуся до початку, до заголовку. Відсутність вже протягом років відповідей від вождів та їхніх слуг може свідчити про те, що стукали тихо. Не наполегливо.
Виправимося?!?
Олег БАЙ,
Надзвичайний і Повноважний Посланник,
Член правління МГО «Міжнародна Антитерористична Єдність»
