Страшна помилка Ірини Фаріон

«Тупа помилка – це «даний законопроект». Ніщо законопроект нікому не дає. Далі – «фракція знаходиться». Вона що, загубилася? Треба казати: «розташована». Страшна помилка – це «законопроект прийнято за основу». Можна прийняти тільки пляшки або аналізи, а за основу можна взяти

…У перший день роботи сесії я пообіцяла взятися за мову однопартійців і вже виписую собі їх помилки, а на засіданнях фракції поправляю колег. Олег Тягнибок прислухається і записує в блокнот. Вдома його виправляє дочка Ярина, яка навчається на філфаці».

Ірина Фаріон, відома мовознавка, ВО Свобода.

Тю. Ми думали, що члени партії Свобода – високоосвічені носії автентичної української мови… а виявилося – звичайні неуки та рагулі, що паплюжать солов’їну. І цим подібні до Азарова, хіба що у дрібницях відрізняються.

Із Миколою Яновичем у пані Ірини, до речі, так і не склалося. Вона бажала, він не зміг. Або не захотів, деталей не знаємо. Як би там не було, а репетиторство зірвалося. Але ж не пропадати вчительському хисту! Тим більше, що є куди його прикласти – «взятися за мову однопартійців». Без сумніву, це найперше та найголовніше завдання народного депутата такого профілю. Все інше – фігня. До того ж, як виявилось, однопартійці видають у сесійній залі таке, що у всіх притомних мовознавців вуха у трубочку згортаються.

З іншого боку – якби Фаріон не звернула увагу суспільства на безграмотність своїх колег, ніхто б, окрім рафінованих, його і не помітив – «азіровка» виробила стійкий імунітет на русизми, галліцизми й інші суржики політиків, зокрема і членів ВО Свобода. Виходить, що надлишкова щирість пані Ірини зробила ведмежу послугу колегам – тепер мовознавці та моволюбці з ворожого табору (а вони там є) з потрійною увагою прислухатимуться до вимови свободівців, аби оцінити ступінь їхнього невігластва. Виловлюватимуть «тупі» та «страшні» помилки і зловтішатимуться, падлюки. І все через Фаріон. Ну займалася б просвітницько-виховною діяльністю мовчки, тихенько, не кидаючи тінь принаймні на своїх. Так ні ж, треба похизуватися, тупими бовдурами побратимів виставити…

А яку жирнючу свиню Фаріон підклала своєму босу! Як спотворила бездоганний образ вождя! Ще й сімейні таємниці його вибовтала. Тепер уся крана знатиме, що Тягнибок, доживши до 45 років, досі не вивчив мову (і взагалі, велике питання, чи той він, за кого себе видає, чи у дитинстві по-москальськи шпрехав, як багато хто з нинішніх свідомих українців). А нині, щоб відповідати заявленому статусу, бігом надолужує упущене – наче той ботанік, у блокнотику конспектує бойову подругу, а потім, висолопивши кінчик язика, старанно виконує роботу над помилками – під наглядом улюбленої доньки, яка «його виправляє», бо в мовному питанні просунутіша за батька. Навіть, чесно кажучи, шкода бідолаху – у парламенті за тупі помилки його Фаріон дотискує, вдома – рідна дитина тролить. Нічогенький образ претендента на роль національного лідера, правда ж?..

Але це ще не все. У контексті боротьби з мовною безграмотністю українського політикуму та попусканні однопартійців Ірина Фаріон заявила, що невдовзі планує видати словничок помилок спільно з Інститутом української мови. І знову облажалася. Просто талант у людини пальцем у небо втрапляти. По секрету повідомляємо: такий словник уже існує! Називається «Уникаймо русизмів в українській мові. Короткий словник-антисуржик для всіх, хто хоче, щоб його українська мова не була схожою на мову Вєрки Сердючки». Вийшов у видавничому центрі «Просвіта» ще в 2000 році під редагуванням Юрія Гнаткевича – саме на матеріалі виступів депутатів Верховної Ради. Ось за цією адресою можна його знайти і насолоджуватись.

Чи може пані Ірина видати щось потужніше? З огляду на її бачення чистоти вимови – навряд чи. Принаймні не всі її виправлення є адекватними (див. початок цитати). З приводу «даного законопроекту», який нікому нічого не дає, ми загалом згодні (не дивлячись на незриму присутність дідуся Фройда), стосовно «знаходиться» – також. А ось «прийняти аналізи» – це щось новеньке. І трохи навіть моторошне. Відразу апетит відбиває. Ні, ми розуміємо, що уринотерапія, мабуть, теж має право на існування. Але навіщо її нав’язувати нормальним людям? Страшно навіть уявити собі обличчя медпрацівника, якому наша славетна борчиня за чистоту української мови, протягуючи баночку із наклеєним папірцем, з чарівною посмішкою говорить: «Прийміть, будь ласка, мої аналізи»…