Ставнійчук запропонувала учасникам YES обговорити кризу міжнародного права
Напередодні відкриття щорічної зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES) “Майбутнє покоління всього”, український правник і політик, голова ГО «За демократію через право» Марина Ставнійчук закликала учасників міжнародного форуму звернути увагу на кризу світового правопорядку.
Це явище вона вважає одним із найнебезпечніших викликів сьогодення, який безпосередньо стосується зовнішньополітичної позиції України і перспектив миротворчого процесу.
Про це Ставнійчук написала на «Українській правді».
Політик вважає, що днями остаточно оформилась і набула небезпечних рис кризі світового правопорядку. Такий висновок Ставнійчук робить через нещодавню заяву радника президента США з питань національної безпеки Джона Болтона, який сказав, що Америка припиняє співпрацю із Міжнародним кримінальним судом в Гаазі.
«В Україні цю заяву ЗМІ загалом не поширюють та, відповідно, воліють широко не коментувати. Хоча вона має цілком зрозумілий сигнал – суд в Гаазі, з яким ми співпрацюємо, як держава на території якої йде війна і, відповідно, здійснюються воєнні злочини, злочини проти людяності, більше не є для великих геополітичних гравців єдиною міжнародною судовою інстанцією, призначеною для судового переслідування військових злочинів та злочинів проти людяності, геноциду тощо. В умовах, коли авторитетні міжнародні організації явно переживають кризові часи – це стосується, зокрема, і ОБСЄ та ООН – таке ставлення до Міжнародного кримінального суду формує, як на мене, тенденцію певного послаблення системи міжнародного права. На нинішньому етапі історії, коли “великі гравці” змагаються за зміцнення своїх позицій у новому світопорядку, це ускладнює становище інших держав, які є доволі часто об’єктами їх перемовин. Стосується це і України. Адже серед 11-ти проваджень, що нині опрацьовуються в МКС, є і справа “Ситуація в Україні” щодо подій на Майдані, Криму та Донбасі» – підкреслює Ставнійчук.
Політик нагадує, що українська влада зайняла дуже хитку позицію у співробітництві з МКС, від термінувавши можливість ратифікації Римського статуту до 2019-го року. «І єдиним, хто від цього програє у трикутнику США-РОСІЯ-УКРАЇНА, є саме Україна. Яка, нагадаю, офіційно відтермінувавши ратифікацію Статуту в період “гарячої” фази війни на Донбасі, вже об’єктивно позбавила себе максимально ефективного впливу на агресора, хоча двічі за період з 2014 року зверталася до МКС за процедурою Ad-hoc.
На думку Марини Ставнійчук, «суд в Гаазі, з яким ми співпрацюємо, як держава на території якої йде війна і, відповідно, здійснюються воєнні злочини, злочини проти людяності, більше не є для великих геополітичних гравців єдиною міжнародною судовою інстанцією, призначеною для судового переслідування військових злочинів та злочинів проти людяності, геноциду тощо. В умовах, коли авторитетні міжнародні організації явно переживають кризові часи – це стосується, зокрема, і ОБСЄ та ООН – таке ставлення до Міжнародного кримінального суду формує, як на мене, тенденцію певного послаблення системи міжнародного права. На нинішньому етапі історії, коли “великі гравці” змагаються за зміцнення своїх позицій у новому світопорядку, це ускладнює становище інших держав, які є доволі часто об’єктами їх перемовин. Стосується це і України. Адже серед 11-ти проваджень, що нині опрацьовуються в МКС, є і справа “Ситуація в Україні” щодо подій на Майдані, Криму та Донбасі».
У цих нових обставинах, підкреслює політик, –
«…у першу чергу відповідні національні органи зобов’язані розслідувати злочини під час Майдану, в Криму та на Донбасі. Ніхто не буде замість України збирати докази цих злочинів. Перед нами усіма стоїть питання – а чи достатньо власне сама українська держава в особі її влади зробила у ході розслідувань злочинів, про які йдеться? Чи усе можливе зробила для того, щоб продемонструвати Світові свою відданість основним принципам і засадам міжнародного права?»
«У часи, коли Світ зазнає трансформацій у глобальному правопорядку, коли, на жаль, домінування сили стає останнім аргументом, нам треба вчитися покладатися на себе і свої спроможності» – резюмує Марина Ставнійчук.
